Створення тимчасових проектних груп передбачає така організаційна

структура:

а) дивізійна;

б) матрична;

в) лінійна;

г) функціональна.

 

14. Виробнича структура підприємства характеризує:

а) співвідношення між окремими цехами підприємства;

б) склад виробничих та функціональних структурних підрозділів;

в) кількісне співвідношення і розміри внутрішніх структурних

підрозділів підприємства, а також механізм їх взаємозв’язку.

 

15. Вкажіть види виробничих структур:

а) цехова;

б) безцехова;

в) корпусна;

г) комбінатська;

д) правильні всі відповіді.

 

16. Утворення тимчасових предметно-спеціалізованих груп – це:

а) лінійна структура управління;

б) матрична структура управління;

в) функціональна структура управління;

г) дивізіональна структура управління.

 

17. При масовому виробництві з постійним асортиментом продукції та незначними еволюційними змінами технології її виготовлення доцільною є:

а) лінійна структура управління;

б) лінійно-функціональна структура управління;

в) дивізіональна структура управління;

г) матрична структура управління.

 

18. До соціальної інфраструктури підприємства входять такі об’єкти:

а) їдальні, кафе, магазини;

б) лікарні, поліклініки, медпункти;

в) житлові будинки, заклади побутового обслуговування;

г) дитячі дошкільні заклади;

д) усі відповіді правильні.

 

19. Принципи управління – це:

а) сукупність закономірно розташованих, взаємопов’язаних елементів, які знаходяться у взаємодії та являють собою єдине ціле;

б) загальні, суттєві, стійкі та необхідні причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами;

в) будь-яке організаційне утворення, що складається з працівників, зайнятих певною господарською діяльністю;

г) правила, основні положення та норми поведінки, якими необхідно керуватись у процесі управління.

 

20. Принцип єдності напрямку передбачає, що:

а) керівники розподіляють відповідальність з підлеглими;

б) кожна група, що діє в межах однієї мети, повинна бути поєднана

єдиним планом і мати одного керівника;

в) спеціалізація є природним порядком речей;

г) робітник отримує накази від одного безпосереднього керівника.

 

21. Формування навичок відповідального ставлення до праці, розробки ефективного стиля управління та досягнення високої культури відносин між керівником і підлеглими є метою методів управління:

а) економічних;

б) соціально-психологічних;

в) організаційно-розпорядчих;

г) керівних.

 

22. Процес розподілу відповідальності з підлеглими характеризує:

а) принцип справедливості;

б) принцип єдиноначалля;

в) принцип делегування повноважень;

г) принцип науковості.

 

23. Принцип єдиноначалля означає, що:

а) інтереси одного робітника не повинні переважати над інтересами компанії;

б) робітник отримує накази від одного безпосереднього керівника;

в) робітники повинні поважати керівників і підтримувати порядок;

г) робітник повинен бути дисциплінованим.

 

24. Забезпечення необхідної координованості дій різних підрозділів підприємства є завданням такого виду управління:

а) економічного;

б) виробничого;

в) організаційного;

г) соціального.

 

25. Повноваження, що делегуються менеджером вищого рівня управління, що керує певною функцією, управлінцю нижчого рівня, який керує аналогічною функцією, називаються:

а) лінійними;

б) комбінованими;

в) функціональними (штабними);

г) жодна з наведених відповідей не є вірною.

 

26. Засоби впливу на окремих робітників та трудові колективи, котрі необхідні для вирішення цілей підприємства, – це:

а) методи управління;

б) функції управління;

в) підходи до управління;

г) функції ділового управління.

27. Постійний і системний вплив на діяльність структур підприємств для забезпечення узгодженої роботи та досягнення позитивного результату, – це:

а) організація виробництва;

б) контроль за діяльністю підприємства;

в) управління підприємством;

г) планування виробництва.

 

28. Сутність управлінської діяльності полягає в:

а) залученні працівників до керівництва підприємством;

б) незаперечному використанні доведених «зверху» розпоряджень»

в) використанні найновіших досягнень НТП в організації виробничих процесів;

г) впливі на процес через прийняття рішень.

 

29. Управління – це:

а) процес впливу суб’єкта управління на об’єкт управління;

б) стосунки між людьми в процесі виробництва;

в) процес цілеспрямованого впливу на колективи людей для

організації та координації їхньої діяльності.

 

30. Вкажіть методи управління:

а) правові;

б) стимулювання;

в) економічні;

г) соціально-психологічні;

д) організаційні.

 

31. Основні принципи управління:

а) неперервність;

б) економічність;

в) системність;

г) науковість;

д) особиста матеріальна зацікавленість.

 

32. Організаційні методи управління поділяються на:

а) регламентні;

б) економічні;

в) соціально-психологічні;

г) розподільчі.

 

33. Назвіть концепції управління підприємством:

а) раціоналістична;

б) неформальна;

в) формальна;

г) традиційна;

д) функціональна.

 

34. Вкажіть функції управління підприємством:

а) планування;

б) розвиток;

в) організація;

г) мотивація;

д) дослідження.

 

35. Дія, що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об’єкта управління відповідно до поставленої мети, – це:

а) метод управління;

б) функція управління;

в) підхід до управління;

г) контроль за управлінням.

 

36. Контроль як управлінська функція підприємства полягає в:

а) обліку результатів, досягнутих за певний період діяльності підприємства;

б) перевірці своєчасності початку трудової зміни;

в) порівнянні фактично досягнутих результатів з плановими;

г) усі відповіді правильні.

Планування діяльності підприємства

 

1. Виробнича програма програма підприємства – це:

а) стратегічний план економічного розвитку підприємства;

б) система планових завдань із виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені строки згідно з договорами поставок;

в) обчислення планового обсягу випуску продукції, що поставляється на зовнішній ринок.

 

2. Яке твердження є правильним:

а) валова продукція є більшою за обсягом, ніж товарна;

б) товарна продукція є більшою за обсягом, ніж валова;

в) величина валової продукції може бути меншою, більшою або однаковою з товарною.

 

3. Реалізована продукція включає:

а) товарну продукцію, роботи промислового характеру;

б) товарну продукцію, зміну залишків готової продукції на складі;

в) товарну продукцію, зміну обсягу незавершеного виробництва.

 

4. Товарна продукція не включає:

а) роботи та послуги промислового характеру, виконані для інших підприємств;

б) запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону;

в) готову продукцію, напівфабрикати, що виготовлені для власних потреб.

 

5. Обсяг валової продукції визначається:

а) ТП + НРп – НРк;

б) ТП + НВк – НВп;

в) ТП – (М + А).

 

6. Номенклатура продукції підприємства – це:

а) перелік передбачених для виготовлення видів продукції;

б) співвідношення окремих виробів у їх загальному обсязі;

в) обидва визначення правильні.

 

7. Обсяг чистої продукції визначається:

а) ТП + НРп – НРк;

б) ТП + НВк – НВп;

в) ТП – (М + А).

 

8. Товарна продукція це:

а) готова продукція на складі; незавершене виробництво; запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону;

б) напівфабрикати, що використовуються у власному виробництві; капітальне будівництво для непромислової сфери; незавершене виробництво;

в) готова продукція на складі; капітальне будівництво для непромислової сфери; запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону.

 

9. Централізована номенклатура продукції:

а) формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень;

б) формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію;

в) немає правильної відповіді.

 

10. Яким може бути співвідношення обсягів товарної і реалізованої продукції у виробничій програмі:

а) обсяги товарної і реалізованої продукції однакові;

б) обсяг товарної продукції менший, ніж реалізованої;

в) обсяг товарної продукції більший, ніж реалізованої;

г) обсяг товарної продукції може бути меншою, більшою або однаковою з реалізованою.

 

11. Для розрахунку обсягу валової продукції не треба знати:

а) обсяг товарної продукції;

б) зміну залишків готової продукції на складі;

в) зміну обсягів незавершеного виробництва.

 

12. Асортимент продукції це:

а) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі;

б) перелік виробів за назвами, сортами у заданій кількості;

в) перелік видів продукції, що виробляється в межах даної номенклатури.

 

13. Децентралізована номенклатура продукції:

а) формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень;

б) формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію;

в) немає правильної відповіді.

14. До складу чистої продукції не входять:

а) вартість сировини та матеріалів;

б) сума амортизаційних відрахувань;

в) усе перелічене.

 

15. Якщо темпи росту матеріальних витрат більші, ніж темпи росту товарної продукції, це свідчить про:

а) зменшення обсягів чистої продукції;

б) збільшення обсягів чистої продукції;

в) між наведеними показниками не існує прямого зв’язку.

 

16. Зростання залишків готової продукції на складах підприємства в кінці місяця відносно початку місяця свідчить про:

а) зменшення обсягів реалізації;

б) збільшення обсягів реалізації;

в) між наведеними показниками не існує прямого зв’язку.

 

17. Найважливішими принципами планування є:

а) зв’язок і взаємозалежність планових і фактичних показників;

б) суб’єктивна оцінка майбутнього стану підприємства і мобільність;

в) врахування життєвого циклу товарів;

г) системність і безперервність планування.

 

18. Під плануванням діяльності підприємства розуміють:

а) порівняння основних показників його розвитку у звітному і

базовому періодах;

б) розрахунок майбутньої величини прибутків;

в) процес визначення цілей підприємства. а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами цієї ж галузі.

 

19. Оперативно-виробниче планування являє собою:

а) систему заходів, спрямованих на конкретизацію технікоекономічного плану в часі і просторі;

б) систему планування і обліку номенклатури, об’єму продукції, собівартості продукції;

в) заходи з розробки перспективних планових завдань і розрахунків.

20. Вихідною інформацією для розробки бізнес-плану є:

а) інформація про кількість підприємств, що виготовляють

аналогічну продукцію;

б) інформація про ринковий попит на товар;

в) інформація про ціни на аналогічні товари за кордоном.

 

21. Визначення планових показників на основі впливу найважливіших чинників відбувається при використанні:

а) екстраполяційного методу;

б) факторного методу;

в) нормативного методу;

г) балансового методу;

д) матричного методу.

 

22. Для забезпечення погодження потреб і ресурсів при плануванні застосовується:

а) екстраполяційний метод;

б) факторний метод;

в) нормативний метод;

г) балансовий метод;

д) матричний метод.

 

23. Планування на період від одного до п’яти років – це:

а) короткострокове планування;

б) середньострокове планування;

в) довгострокове планування;

г) стратегічне планування.

 

24. Основне завдання оперативно-календарного планування – це:

а) визначення довгострокової стратегії підприємства;

б) визначення обсягів і структури продуктово-асортиментної програми підприємства та ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції;

в) визначення попиту на продукцію та планування її збуту;

г) конкретизація показників поточного плану з метою організації планомірної

та ритмічної роботи підприємства та його підрозділів;

д) конкретизація показників сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства.

25. Бізнес-план дає змогу розв’язати такі завдання:

а) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку підприємства;

б) розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства;

в) визначення джерел фінансування обраної стратегії;

г) підбір працівників, спроможних реалізувати даний план;

д) усі відповіді правильні.

 

26. До методів прогнозування відносять:

а) методи моделювання, економічний метод, статистичний, експертних оцінок, екстраполяції, ергонометричний метод, метод пошуку;

б) метод кореляційних і регресійних моделей, статистичний метод, експертизні методи, метод корегування;

в) метод екстраполяції, метод функцій, метод кореляційних і регресійних моделей, експертних оцінок, мозкової атаки, морфологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації;

г) метод статистичний, метод експертних оцінок, побудови «дерева цілей», метод оргометричний, метод оптимізації.

 

27. Методи планування повинні відповідати таким вимогам:

а) забезпеченість ресурсами;

б) соціальна спрямованість;

в) різноманітність досягнення основної мети підприємницької діяльності збільшення прибутку;

г) адекватність до зовнішніх умов ринку.

 

28. До принципів прогнозування розвитку підприємств відносять:

а) регресивність, альтернативність, гнучкість, цілеспрямованість:

б) оптимальність, гнучкість, адекватність, нормативність, послідовність, альтернативність;

в) системність, економічність, цілісність, взаємонаправленість, збалансованість, наукова обгрунтованість;

г) системність, наукова обгрунтованість, цілеспрямованість, альтернативність.

 

29. До методів планування на підприємстві відносять:

а) балансовий, нормативний, програмно-цільовий, за технікоекономічними факторами;

б) нормативний, науковий, органолептичний, економічний;

в) стратегічний, оперативний, нормативний, балансовий;

г) оперативний, програмно-цільовий, техніко-економічний, нормативний.

 

30. Бізнес-план – це:

а) документ, в якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї;

б) документ, в якому викладені напрями щодо одержання прибутку;

в) документ, в якому викладені заходи щодо реалізації продукції;

г) документ, в якому викладена оцінка діяльності підприємства.

 

31. За економічним призначенням планові показники поділяються на:

а) абсолютні й відносні;

б) кількісні й якісні;

в) натуральні й вартісні;

г) одиничні й узагальнені.

 

32. У плануванні виокремлюють такі основні цілі підприємства:

а) виробничо-технологічну;

б) соціальну;

в) ресурсну;

г) економічну.