Багатоманітність світового співтовариства

Найважливіша особливість сучасності полягає в тому, що під впливом соціаль­них зрушень нових економічних, політичних, наукових, технічних, екологічних та інших факторів на­прикінці XX століття змінилися умови дальшого розвитку люд­ства.

Значно зросли багатоманітність світового співтовариства й гострота суперечностей, що існують на міжнародній арені, до­сягла безпрецедентного ступеня, зросли взаємозалежність і взаємозв'язаність держав і народів.

Сучасне світове співтовариство - це 226 самостійних держав і народів, великих і малих, які перебувають на різних ступенях історичного та культурного розвитку, що належать до різноманіт­них суспільно-економічних систем. Це й держави, що розвиваються, і розвинені індустріальні капіталістичні країни Європи, США, Канада та Японія, й багато країн, що визволились з колоніальної залежності і тепер йдуть демократичним шляхом розвитку та ін. Значна частина країн Західної Європи, Азії, Північної та Латинської Америки, Африки та Австралії складають світове капіталістич­не господарство. Більше 180 країн світу є членами Організації Об'єднаних націй - всесвітньої організації, покликаної стояти на варті миру і безпеки. Разом з тим досвід історії не раз показував, що належність держав до тієї або іншої соціально-економічної й політичної системи ще не визначає його політичну лінію в сві­товому розвитку, конкретно-історичний зміст його інтересів. На­ціональна специфіка, регіональний розвиток, зміна становища в системі світових господарських зв'язків - фактори, що виявля­ють зростаючий вплив на розвиток держав світу.

Багатоманітність інтересів - це реальність, реальність і вра­хування єдності сучасного світу, його цілісності. Україна, не спілкуючись із світовим співтовариством, не в змозі сама забез­печити всебічний розвиток. Більшість проблем вирішується й повинно вирішуватися при сприянні різноманітних міжнародних об'єднань і організацій, в яких зобов'язані співробітничати всі держави. А це означає, що й ООН вселяє певну частку оптимізму. Але, на жаль, ООН не настільки єдина. Занадто часто ООН стає ареною конфронтації. На початку 90-х років у ході дискусій на Генеральній Асамблеї та комітетах вдалося виявити сфери злаго­ди: зміцнення головних органів ООН, підсилення системи операцій ООН по підтриманню миру, підвищення ролі міжнародного права і приведення в дію міжнародного суду. Організація об'єднаних націй в сучасних умовах стає центром погодження дій держав на основі балансу інтересів.

Зростаюча багатоманітність світу та інтернаціоналізація зв'язків не суперечать один одному, а доповнюють одне інше. І рівнова­га, в якій перебуває багатоманітність світу, дуже рухома і надто уразлива при можливому негативному розвитку подій у світі. Сучасний етап свідчить про те, що світ докорінно відрізняється від того, яким був на початку або навіть в середині XX століття. Та мир продовжує змінюватися в усіх своїх частинах. У сучас­них умовах відбуваються найглибші соціальні зрушення. На аван­сцену історії, будь то на Сході або на Півдні, на Заході або на Півночі, вийшли сотні мільйонів людей, нові нації й держави, нові суспільні рухи. В широких, нерідко бурхливих народних рухах вис­ловлюється у всій багатоплановості й суперечливості - прорив до незалежності, до демократії, гуманізму й соціальної справедливості. Разом з тим сучасний етап характеризується зростаючою інтер­націоналізацією світогосподарських зв'язків: розширенням масштабів науково-технічної революції, принципово нової ролі засобів інфор­мації і комунікації, складним станом ресурсів планети, загальною екологічною небезпекою, соціальними проблемами.

Звичайно ж, в умовах взаємодії всіх країн світового співтовари­ства дедалі тісніше переплітаються взаємовплив і співробітництво в ім'я миру і вирішення глобальних проблем, виживання людства стає тривалим історичним прогресом розвитку. Процеси демократизації, що відбуваються в світовому співтоваристві, в самій капі­талістичній системі, в країнах демократії Сходу невідступно ведуть через проміжні форми і ступені прогресивних суспільних перетворень. Відстоювання права кожним народом на вибір шля­ху розвитку, вирішення докорінних проблем країн, що розвива­ються, в процесі реорганізації світового економічного порядку -шлях суспільного прогресу. В різноманітному процесі йдеться не про єдиний фронт різноманітних суспільних сил, а про широку їх взаємодію, у якій народи зможуть виконати історичну місію тільки тоді, коли зуміють розсунути межі своїх інтересів до усвідомлення пріоритетності інтересів загальнолюдських. Дедалі виразніше стають контури світового цивілізованого співтовариства: росте взає­мозалежність і взаємозацікавленість різноманітних країн і держав, незалежно до якої належать суспільно-економічної системи; зміцнюється між ними взаємовигідне співробітництво, гуманізація всіх сторін суспільного життя, поширюється прогрес соціального сходження людства - до вищого ступеня цивілізації - постїндустріальному суспільстві з принципово новими оцінками і характерис­тиками сучасного історичного процесу і паралельно розгортається демократизація всього суспільного життя в усіх країнах світу.

З закінченням «холодної війни» для всіх країн і народів відкри­лися нові можливості в вирішенні численних проблем - економіч­них, соціальних, політичних, духовних, екологічних та ін. Однією з важливих особливостей сучасної міжнародної ситуації стала змова Росії, України і Білорусії про створення співдружності незалежних держав, що підштовхнуло до драматичного і швидкоплинного роз­паду Радянського Союзу, розвалу соціалістичної співдружності; ліквідація Ради Економічної Взаємодопомоги та організації Вар­шавського Договору привели до значних змін в Європі та світі. Звичайно ж, сучасний світ переживає період переходу до нового міжнародного устрою, де на зміну непримиренному суперництву двох суспільно-політичних та економічних систем зміцнюється партнерство і співробітництво. В сучасних умовах взаємозалеж­ного, взаємозацікавленого світу Україна міцніше і впевненіше завойовує місце в світовому співтоваристві.