Суть підприємницької діяльності та її основних організаційних форм

Підприємництво визначено як самостійна, ініціативна, господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливе значення для розвитку підприємницької діяльності в Україні має Господарський кодекс України, який набув чинності станом на 1 вересня 2004 року. Згідно з цим кодексом підприємництво виступає як особливий вид господарської діяльності, в основі якого лежать такі принципи: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Підприємництво — це також певний стиль і тип поведінки, складові якого: ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність і ризик, ділова хватка. Крім того, підприємництво виконує в економіці особливу функцію — забезпечує розвиток і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки, створення інноваційної сфери.

Аналіз підприємницької діяльності дозволив визначити такі суттєві чинники її успіху:

1. Висока кваліфікація. Підприємець або сам має бути висококваліфікованим спеціалістом, або найняти того, хто має професійні знання і досвід у обраній сфері діяльності.

2. Вдала й обґрунтована ідея виробництва конкретного товару або послуги. Концепція повинна бути чітко сформульована в бізнес-плані та обґрунтована з усіх боків — фінансового, матеріально-технічного, маркетингу, трудових ресурсів тощо.

3. Широкі особисті контакти. Треба пам'ятати, що нова справа не починається з ізоляції від інших підприємців, менеджерів. Досвід показує, що успіху можна досягти тільки з допомогою партнерів і соратників, які поділяють ідею підприємця.

4. Достатні матеріальні та фінансові ресурси. Концепція ресурсів — одне з головних завдань підприємця. Успішний пошук і залучення ресурсів визначають його майбутню ефективність.

5. Наявність замовлень споживачів. Необхідно глибоко вивчити попит споживачів, свою "ринкову нішу".

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути всі громадяни (за винятком тих, хто обмежений законом у правоздатності або дієздатності), а також юридичні особи всіх форм власності.

Стосовно деяких осіб законодавство України, як і законодавство інших країн, передбачає обмеження для заняття підприємництвом. Ці обмеження пов'язані передусім з необхідністю забезпечити незалежність функціонування державних служб. Підприємництвом не можуть займатися: народні депутати України; депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад; сільські, селищні, міські голови і голови районних, обласних Рад; службовці органів державної законодавчої та виконавчої влади, судді, прокурори і слідчі прокуратури, інші державні службовці; військовослужбовці, а також громадяни, які проходять альтернативну службу; особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини (вони не можуть також виступати співзасновниками підприємницької організації і займати в підприємствах, товариствах та об'єднаннях посади з матеріальною відповідальністю).

Характерними ознаками підприємництва є ризик і майнова відповідальність за результати своєї діяльності. У господарське життя ринкової економіки, що народжується, входить незвичне для нас явище — банкрутство, тобто визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Господарським кодексом.

Підприємництву доступні всі сфери економіки. Разом з тим для стабілізації її функціонування, контролю за безпекою суспільства і забезпечення державного бюджету регулярними доходами держава залишає за собою право регулювати або забороняти окремі види підприємницької діяльності. Важливо відзначити, що в Україні тільки державним підприємствам дозволено виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також виготовлення цінних паперів і грошових знаків тощо.

Важливим засобом регулювання підприємницької діяльності є ліцензія, тобто спеціальний дозвіл. Ліцензія необхідна для заняття такими видами діяльності, як розробка і розвідка корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та іншої зброї, виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин, виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів, вина, пива, тютюнових виробів, медична і ветеринарна практика, юридична практика і т. ін.

Важливою умовою швидкого розвитку підприємницької діяльності є гарантія і всебічна підтримка з боку держави. Законодавство України гарантує недоторканість майна і забезпечує захист прав власності підприємця. З метою розвитку ринкових форм господарювання в Україні закладається політика державної підтримки підприємництва.

Головними суб'єктами підприємницької діяльності виступають підприємства – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. В Україні, відповідно до форм власності, діють підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

колективне – підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

комунальне підприємство – засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності, у тому числі казенне підприємство;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

господарське товариство.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Згідно з єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, на 01.01.2005 року в Україні було зареєстровано 1 023 396 підприємств. Домінуючою в Україні є приватна форма власності, підприємства якої становили 903 024, державна та державна корпоративна — 43 164, комунальна та комунальна корпоративна — 77 208.

Аналіз структури виробленої продукції свідчить, що у 2002 році найбільше продукції, робіт, послуг було вироблено підприємствами колективної форми власності (71,2 % від загального обсягу виробленої продукції). Підприємствами державної форми власності було вироблено 18,8 % обсягу продукції, робіт, послуг. Незначним був внесок приватних підприємств, на які припадало 4,5 % обсягу виробленої продукції, а підприємств комунальної форми власності — 2,7 %.

Господарські товариства є особливою формою організації підприємницької діяльності. Такими визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським кодексам України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Кожен вид господарських товариств має суттєві особливості, про що свідчить назва.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю — це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів; несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову (солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є таке, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство — коли декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

З-поміж суб'єктів господарської діяльності особливо вирізняються малі підприємства, що складають основу малого бізнесу. Важливо підкреслити, що малі підприємства не є якоюсь особливою формою господарювання. Основним мірилом для зарахування господарського об'єкта до малих підприємств є кількість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік 15-200 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Досить поширеною формою підприємницької діяльності є картель. Це таке об'єднання підприємців, коли укладається угода про регулювання обсягу виробництва, умови збуту продукції, наймання робочої сили, розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо, однак підприємства зберігають комерційну і виробничу самостійність. Картелі утворюються переважно в межах однієї галузі.

Об'єднання підприємців, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган, називається синдикатом. Його учасники зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. Синдикати здебільшого існують у ряді підгалузей металургійної, хімічної, харчової промисловості. Та як форма бізнесу вони не дуже поширені.

У сфері послуг авіатранспорту та інформаційних структурах мають місце пули. Суть подібних угод полягає в об'єднанні доходів партнерів від експлуатації певної частини ринку і розподілу цього фонду в кінці "пульного періоду" у заздалегідь визначеній пропорції.

Специфічною формою підприємницької діяльності є трести, які займаються управлінням власністю. Власник, який довірив управління своїм майном тресту, стає власником його акцій, що гарантує отримання частини доходу, пропорційно до власності, вкладеної в трест, і частки виручки в разі його ліквідації. Трести, організовані для інвестування в нерухомість, за умови виконання ними ряду вимог звільняються від оподаткування.

Підприємства можуть також на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності. Створення такого об'єднання може бути заборонене лише за умови порушення антимонопольного законодавства України. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми і концерни, холдинги та промислово-фінансові групи, а також інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими ознаками.

Синонімом сучасної корпорації є концерн (галузевий або міжгалузевий). Учасниками концерну можуть бути окремі корпорації (компанії), які об'єднують свої зусилля для досягнення певних спільних інтересів і створюють нові організаційні структури управління концерном. Повноваження останніх поширюються лише на деякі аспекти діяльності корпорацій, що входять до концерну.

Концерни являють собою найскладнішу форму підприємництва, що об'єднує підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери. Учасники концерну формально зберігають самостійність, але контролюються фінансовою групою, яка очолює концерн. Головна особливість фінансово-кредитного забезпечення концернів — перевага в їхніх фінансових структурах коштів із банково-кредитних інститутів над акціонерним капіталом. Тому фінансовий контроль у концернах здійснюється не стільки власниками акцій корпорацій, що входять до концерну, скільки фінансовими інститутами.

Однією із форм складних підприємницьких утворень є консорціум, який створюється на базі тимчасових угод між декількома банками чи виробничими корпораціями для спільного розміщення позики або здійснення єдиного проекту. Особливо широко вони використовуються в банківській справі, будівництві, гірничорудній промисловості.

Лекція 6.