Етапи розвитку економічної теорії

Напрям	Представники	Сутність
-Меркантилізм (від "mercante" - торговець, купець) XVI – XVIIст.	А. Монкреть’єн (Франція), В. Стаффорд, Т. Ман, (Англія), А. Серра (Італія).	У центрі уваги меркантилістів хрематистика - «породження» грошей грошима. Предмет дослідження - сфера обігу. Нагромадження багатства у грошовій формі можливе лише за умов прибутковості зовнішньої торгівлі. Ранній меркантилізм (А.Монкреть’єн, В.Стаффорд, 16 ст.) пов’язаний з утвердженням монетарної системи, протекціоністським регулюванням держави зовнішньої торгівлі (заохочення експорту, стримування імпорту) Розвинутий меркантилізм (мануфактурний) (Т.Ман, А.Серра, 17 століття обґрунтовує позиції торгового балансу, вимагає заміни експорту сировини експортом готових виробів.
Фізіократія (від «рhysis»- природа і «кгаtos» - влада) XVII – XVIIIст.	Ф. Кене, А.Тюрго, В. Мірабо та Д. Норс	Економічні таблиці Ф. Кене – перша спроба макроекономічного аналізу результатів суспільного виробництва. Предмет дослідження – створення чистого продукту як перевищення новоствореної вартості над витратами виробництва виробляється лише у продуктивній сфері - сільському господарстві. Інші класи – безплідні. Уперше проголошено принцип економічного лібералізму (laisser faire). Заслуга – у перенесенні проблеми походження багатства зі сфери обігу у сферу виробництва.
Класична політична економія XVIII – XIXст.	В. Петті, А. Сміт, Д. Рикардо, Т. Мальтус, Дж. Міл	Відобразили погляди промислової буржуазії. Предмет дослідження – сфера виробництва. Обґрунтували основи класичної політичної економії (ринкової економіки) на основі трудової теорії вартості товару (В. Петті). Постулати класичної політичної економії: - концепція «економічної людини»: стимул поведінки – прагнення до власної вигоди; - досконала конкуренція: багато виробників та споживачів одного товару, економічна влада роззосереджена між ними, банкрутство старих та входження нових виробників суттєво не впливають на ринкову ситуацію; - плинність ресурсів: праця та капітал можуть вільно перетікати з однієї галузі в іншу, від одного виробництва до іншого, з однієї місцевості в іншу дляїх найбільш вигідного використання; - абсолютизація прибутку як мети фірми: максимум прибутків, мінімум витрат;. - інерційна рухливість рівня заробітної плати під дією товарних цін, попиту та пропозиції на ринку праці; - сенс економічної діяльності у нагромадженні капіталу: землі – невідтворюваного ресурсу, капіталу – накопиченої праці, праці – найважливішого природно не обмеженого фактора виробництва. Величина національного доходу визначається темпами накопичення капіталу, які залежить від кількості застосованої праці. - особливе відношення до землі як дарунку природи. - безумовний економічний лібералізм:ідея природної свободи (laisser faire) (державі відводиться роль «нічного сторожа» – безпека громадян, будівництво доріг, зв’язок, тощо.
Марксизм (політ. економія праці) / XIX ст.	К. Маркс, Ф. Енгельс	Розгляд економічних процесів через призму боротьби класів. Рoзвиток pикapдiaнcькoї тeopiї вapтocтi товару (витрати праці як єдина умова формування ціни як у первісному, так і цивілізованому суспільстві) та обґрунтування теорії дoдaної вapтоcтi товару як визнaчaльнoгo чинника poзвиткy кaпiтaлiзму. Дослідження пpиpoди циклічності ринкової економіки, причин криз пеpевиpoбництвa, фаз циклy та aнaлiз їх нacлiдків. Обґрунтування теорії простого та poзшиpeнoгo вiдтвopeння, фaктopів eконoмiчнoгo зростання, джepeл eфeктивнoгo пoпитy та iнвecтицiй. Вчення про економічні формації (первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична).
Неокласичний напрям Кінець XIX ст.- початок XXст.	К. Менгер, Ф. Візер. О. Бем-Баверк, Л. Вальрас, В. Парето, Дж. Б. Кларк, А. Маршалл	Напрям виник на противагу марксизму. Австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк).Ідеалістичне відображення процесів і явищ. Пріоритет споживання, а не виробництва. Об’єкт дослідження індивідуальне господарство. Обґрунтування суб’єктивно-психологічної теорії вартості товару. Лозаннська школа (математична) (Л. Вальрас, В. Парето).Принцип раціональної економічної поведінки суб’єкта за умов вільного підприємництва для максимізації власної вигоди. Пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних (min і max) величин, які характеризують їх динамічну зміну. Використання кількісного аналізу, економіко-математичних моделей та методів на основі принципу маржиналізму. Категорії – «гранична корисність», «граничні витрати». Американська школа (Дж. Б. Кларк). Доповнив теорію граничної корисності праці і капіталу. Гармонія класових інтересів встановлюється на основі внеску найманого працівника та підприємця. Англійська або кембриджська школа. А. Маршалл об’єднав погляди 4‐х економічних шкіл, прочитавши в 1905 р. курс «економікс». Радикальна марксистська політична економія втратила панівне становище, в університетах почали викладати і «економікс». Вивчення проблем максимізації прибутків підприємства, мінімізації збитків, аналіз економічних процесів підприємства за допомогою граничного методу (маржиналізму).
Кейнсіанство 30-і роки ХХ ст.	Дж.М. Кейнс	Держава – головний суб'єкт економіки. Обґрунтування основ макроекономіки, механізму державного регулювання економіки. – держава в особі уряду володіє власністю та активно регулює економічні процеси. Підтримка «ефективного» попиту на основі політики «дешевих» та «дорогих» грошей за допомогою інструментів грошово-кредитної політики (купівлі продажу цінних паперів, ставки обов’язкового банківського резерву і ставки кредитування).
Монетаризм 30-і-70-і роки ХХ ст.	І. Фішер, М. Фрідман, К. Бруннер	Монетаристи відкидають втручання держави в економічне життя. Визнають вплив держави лише в сфері грошового обігу. Монетарна політика спирається на здатність грошово-кредитної системи істотно впливати на функціонування економіки. Дотримання грошового правила І. Фішера (MV=PQ), яке відображає стабільне зростання грошової маси відповідно до величини валового національного продукту. На думку М.Фрідмена, в довготерміновій перспективі фінансова експансія зумовлює зростання ставки банківського відсотка та витіснення приватних інвестицій, а кредитно-грошова експансія стимулює інфляцію. Альтернативи ринковому механізму не існує, оскільки «дешеві» гроші в умовах економічної кризи здешевлюють кредити та збільшують обсяги сукупних витрат і зайнятості. Основним антиінфляційним засобом є політика «дорогих» грошей, яка зменшує їх пропозицію та знижує сукупні витрати для економічного зростання.
Економіка пропозиції друга половина 70-х рр. ХХ ст.	А. Лаффер, Р. Мандель, М. Фелдстайн, М. Боскін	Заперечення маніпулятивної фіскальної політики прогресивного оподаткування, яка негативно впливає на ділову активність, не стимулює заощадження та інвестиції, зумовлює нераціональний розподіл факторів виробництва, національного доходу між виробництвом та споживанням на користь останнього. Це стає причиною приховування доходів, прихованої зайнятості, бартерного обміну та, врешті, тіньової економіки. Державне регулювання ринку повинно орієнтуватись не на проблеми бюджету, а сприяти підвищенню прибутковості, дохідності, розвитку виробництва. Інструмент регулювання – система оподаткування. Нижчі ставки податків стимулюють надходження коштів до державного бюджету, ніж високі. Якщо сукупну ставку оподаткування знизити, то в короткотерміновому періоді обсяг податкових надходжень до бюджету зменшиться, однак у довготерміновій перспективі внаслідок зниження ставки податку прибутки громадян і підприємств зростуть, збільшаться заощадження та інвестиції. Це сприятиме зростанню обсягу виробництва і зайнятості, що збільшить бюджетні доходи. Ефект Лаффера виявляється в розвинутих ринкових відносинах, вільному перетворенні заощаджень в інвестиції, надійному контролі інфляції, ефективній організації податкової служби.
Неокла-сичний синтез, 70-і роки ХХ ст.	П. Самюльсон, В. Нордхаус К. Р. Макконнелл, С.Л. Брю	Об’єднання кейнсіанства та монетаризму. Держава визначає пріоритети економічного та соціального розвитку економіки та ринку. Мета змішаного управління – ефективність економіки, економічна рівновага, економічне зростання, соціальна справедливість. Державне регулювання в соціальній сфері та сфері суспільних благ.
Інституціоналізм, кінець ХІХ ст. - ХХ ст.	Т. Веблен, (США), М. Вебер, (Європа) У повоєнні роки ХХ ст. Дж. Гелбрейт, Д. Норт, Р. Коуз, ін.	Відмова від аналізу економічних відносин з позицій економічної людини. Суспільство – динамічна система, яка постійно розвивається. Інституції – правила гри, обмежувальні фактори відносин у суспільстві. Інститути – держава, сім’я, правові та моральні закони й норми, система правосуддя, адвокатура, мас-медіа, вільне підприємництво, приватна власність, техноструктура корпорацій, банківська система, системи вищої освіти, охорони здоров’я, культури, суспільна думка, мода тощо. Розвиток не тільки економічних, але й правових, соціальних, психологічних, політичних відносин. Вдосконалення механізмів державного управління, ринку, функціонування суспільства. Основа добробуту – динамічний розвиток суспільства в інтересах всіх його членів.

Рекомендована література:

1. Андрусь О.І. Економічна теорія: практикум: інтерактивні методи в модульному навчанні: навч. посіб. / О.І.Андрусь. - К.: КНТ, 2008. – 480с.

2. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. / За заг. ред. П.В. Круша, В.І. Депутат, С.О. Тульчинської. – К.: Каравела, 2007. – 448 с. 3. Історія економічних учень: Підручник у 2-х частинах. / за ред. В.Д. Базилевича. – 3-є видання, випр. і допр. – К.: Знання, 2006. – 1018с. 4. Методичні вказівки до самостійної роботи для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форм навчання / Уклад.: О.В. Кривда, Н.А. Шевчук. – К.: НТУУ «КПІ», 2007. – 48 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича – 6-те вид., перероб і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. – 719 с.