Переклад з давньоруської мови С, В. Бондаря

КОМЕНТАРІ

¹ Термін «закон» мав такі значення: всезагальне вчення, релігія; пе­ріод історії людства до народження і діяльності Ісуса Христа; сус­пільні та релігійні норми, викладені в книгах «Ветхого (Старого) заві­ту». Книги «Ветхого завіту (закону)» —«Біблія», «Нового завіту (закону)»— «Євангеліє»: частина Святого Письма (Біблії), що приписуєть­ся пророкові Мойсею; релігійні, юридичні, медичні, моральні, побутові та інші норми співжиття.

² Мойсей — один з іудейських пророків, через якого, згідно з Біб­лією, Бог дав закон іудейському народові.

³ Благодать — «благо» — усе, що приносить щастя, протилежність злу. «Благодать» — протилежність закону. Термін мав значення: період історії людства, що прийшов замість закону разом з діяльністю Ісуса Христа і його віровченням; послана Богом рятівна сила, допомога; лю­бов, благовоління, добродіяння, милість; безбідне життя, багатство, добробут, достаток; дар, подарунок. У християнському віровченні — все, що дається Богом людям від його благості, а не за їхніми заслугами; особлива сила, що послана Богом для виконання його волі. У вужчо­му релігійному значенні — апостольство; благодаріння, корисні для слухачів слова, дар Святого Духа, віра і її рятівна дія, виправдання людства, що дарував Христос; діяльна присутність Святого Духа.

⁴ Істина — до цього поняття належить більшість атрибутів і функ­цій благодаті. Термін «істина» мав значення: істина; правда; вірність; точність; дійсний стан речей; справедливість; законність.

⁵...що Ісусом Христом були... — тут означає втілення благодаті й істини в житті та діяльності Христа; актуалізація їх через діяльність Христа. Ісус (грец.)—«спаситель», «рятівник», Христос — «помазаний».

⁶...Закон відійшов...— мається на увазі те, що закон (епоха зако­ну) був спростований благодаттю й істиною (епохою благодаті).

⁷...благодать...дійшла... — йдеться про хрещення та поширення християнства на Русі.

⁸ Каган — князь, цар. Слово тюркського походження.

⁹ Володимир — київський князь Володимир Святославович. У 988 (989) р. запровадив християнство на Русі.

¹⁰...Бог ізраїлев... християнський...— у тексті «Слова...» є чимало прямих цитат і окремих фраз, висловів і слів, запозичених із Біблії, Євагелія та інших богослужебних книг. Іларіон довільно цитує окремі положення та вислови, додає окремі слова або випускає, міняє їх міс­цями, тяжіє до біблійної символіки, окремих ремінісценцій та ін. У да­ному випадку до цитати з Євангелія від Луки Іларіон додав слова «Бог християнський». Підкреслюється єдність ветхозавітного Бога Отця та новозавітного християнського Бога Сина Ісуса Христа, наголошено на наступності християнства стосовно іудейської релігії.

¹¹...що не відмовився... загинути...— йдеться про поклоніння так званим* язичницьким богам, ідолослужіння.

¹² Авраам (євр.)—«батько багатьох», «батько високий, піднесе­ний», персонаж «Біблії», іудейський патріарх.

¹³...скрижалями і законом... — ідеться про дві кам'яні дошки (таб­лиці), які Бог дав Мойсею. На них було записано «закон» і «заповіді», звернені до іудейського народу.

¹⁴...потім... порятував...— ідеться про рятівну місію Христа та християнства для народів, що сповідували його.

¹⁵ Євангеліє (грец.) — «благовіщення», тобто радісна, блага вість; церковна книга, що містить у собі чотири оповідання чотирьох авторів (євангелістів) про життя та вчення Христа; саме вчення Христа; про­повідь.

¹⁶ Хрещення — одне з християнських таїнств, що полягало у три­кратному зануренні людини у воду і супроводжувалося відповідним словесним напучуванням. Вважалося, що людина змиває свої гріхи. У символічному значенні — омивання гріховної душі кров'ю Христа і прилучення до «небесного царства». Ширше значення — перехід у християнську віру.

¹⁷Оновлення відродження — в оригіналі «обновление пакыбытия». -Пакыбытие» — нове народження, відродження, відновлене життя, вос­кресіння. Хрещення — «баня пакыбытия». Вважалося, що ті, кого хрес­тять, умирають для старого життя і відроджуються для нового, а це є гарантом того, що людина набуває можливості воскреснути та жити вічно після фізичної смерті. Обряд хрещення як смерті й нового від­родження людини символічно відповідає добровільній смерті та воскре­сінню Христа, що своєю свідомою жертвою (смертю) спокутував гріхи людей і врятував їх від неминучої загибелі.

¹⁸ Життя вічне — благоденство, що «уготував Бог» на небесах лю­дям, які не мали гріхів і які житимуть вічно після «Страшного суду» і «Другого пришестя» Христа на землю.

¹⁹ Янгол (грец.) — «вісник»; вважалося, що існують добрі та злі ян­голи. Під цим ім'ям розуміли самого Бога та церковних пастирів.

²⁰ Херувими (євр.) тлумачаться як «отроки», так звані перші ян­гольські чини, що мали відношення до Бога та його Премудрості

²¹ Серафими (євр.) – вищий янгольський чин, тлумачиться як «палаючий», «світильний».

²²...не позірно... — в оригіналі «не привидением». Тут висловлена думка про те,, що Христос дійсно відвідав землю.

²³...у плоть убравшись... — тобто втілився у людську плоть, зали­шаючись Богом. Вважалося, що Христос мав дві рівносильні природи — божественну і людську.

²⁴ до сущих... зійшов... — згідно з апокрифічною літературою. Хрис­тос відвідав пекло, щоб порятувати грішників. Пекло — місце вічних страждань. Тут ідеться про перебування Христа в пеклі після того, як він був розп'ятим захований у печеру (гроб).

²⁵...багатобожжя... вірувати...— йдеться про політеїстичні віруван­ня іудейських племен. Політеїстичний характер мала і релігія Київської Русі до прийняття християнства.

²⁶ Обрізання — встановлений законом Мойсея обряд, що полягав у обрізуванні крайньої плоті. Це старозавітне таїнство становило мані­фестацію завіту (договору) з Богом. Християнство на відміну від іу­действа визнавало «духовне обрізання» (або «євангельське», «христи­янське»), тобто навернення й освячення всієї людини (душі й тіла).

²⁷ Молоко благодаті — у переносному значенні — євангельське вчення.

²⁸ Прийдешній вік — у тексті «будущий век». Тут — той, що прийде опісля «Страшного суду». Тоді не буде ні хвороб, ні смерті. Люди жи­тимуть вічно.

²⁹ Пророки — у «Старому завіті» вчителі, які навчали людей від імені Бога. Під цим ім'ям розуміли Христа, іноді апостолів або провід­ників. Пророк—.«тлумач», «віщун».

³⁰ Апостольські вчення — протиставлення і визнання наступності проповідей і вчення (вчення — ширше поняття), що оцінюються як практичний і теоретичний рівень осмислення буття відповідно в іудейсь­кій і християнській релігіях. Апостол — «посланець». Так називали уч­нів Христа, яких він посилав проповідувати своє вчення.

³¹ Тінь — у тексті «стень», тобто «тінь», «привид», «видіння», «по­дібність», «недійсність», «мрія», «невизначеність», «відблиск». У даному контексті — тінь, подібність, тобто «Старий завіт», як прообраз «Нового завіту».

³² Агар (євр.) — «перепоясана» або «приблуда», «захожа». Один з персонажів біблійних книг. Алегорично — іудейській народ під владою «закону». Сарра — хазяйка Агарі; згідно з одним із тлумачень — вла­дичиця взагалі, тобто володарка усіх народів.

³³...зачинена... промислом... — у тексті: «заключена бо Божиим промыслом». «Промисел» — «мисль», «піклування», «прорікання», «перед­бачення», тобто божественна мислительна сила, що визначає порядок речей у світі.

³⁴ Безвісна і таємна — часто вживані в Євангелії терміни. Тут — те, що було невідоме і втаємничене.

³⁵ Премудрість — у давньоруській філософії це поняття переважно вживали щодо Бога. Премудрість — вищий ступінь мудрості, що похо­дить від Бога. Мудрість — «розум», «розсудливість», «сукупність знань», «вченість», «хитрість». Близьке до таких понять, як «сила», «путь», «іс­тина», «життя».

³⁶ Сінай — гора, на якій Бог дав скрижалі Мойсею.

³⁷ Ізмаїл (євр.) — «той, кого чує Бог», «вислухане боже».

³⁸ Дуб Мамрійський — біля цього дуба стояв курінь Авраама, коли до нього з'явився Бог у вигляді трьох янголів.

³⁹...в утробу Дівиці увійшов... — мається на увазі Марія, мати Христа.

⁴⁰...курінь тілесний... — у тексті «кущу пльтяную» Тут, мабуть, у розумінні — перша оселя, домівка Христа. Церкви і храми мали най­менування — «дім господень», місце, що захищає від зла, наявного у навколишньому світі.

⁴¹ Ісаак (євр.)—буквально «вона засміялася»; йдеться про Сарру, якій напророкували народження сина. Аврааму (згідно з Біблією) бу­ла 100, а Саррі — 90 років, коли народився їхній син.

⁴²...годувалася... таївся... — від народження Христа до його пропо­відницької діяльності минуло близько ЗО років. Де перебував він, Єван­гелії докладно не оповідають.

⁴³ Тілець — «теля», «молодий бичок». Тут алегорія і паралель з євангельською притчею «Про блудного сина». Коли блудний син повер­нувся додому, його батько звелів зарізати теля, чим виявлялася радість з приводу смерті, воскресіння, втрати і того, що знайшовся син. Радіє і Бог-Отець, що Христос «знайшовся» й «ожив». Ісус Христос хрестився в річці Йордан.

⁴⁴...по вознесінню... Ісуса...— після того, як Христос «воскрес» і «піднявся на небо».

⁴⁵...коли учні... благодатне... — мається на увазі розшарування тих, хто сповідував іудаїзм, і тих, хто поклонявся Христу.

⁴⁶...Іудеї ж бо... виправдання... — у тексті «оправдание». Цей тер­мін мав значення «виправдання перед Богом», «підтвердження істини», «зняття вини», «відпущення гріхів».

⁴⁷...християни...творять... — термін «спасіння» мав значення «виз­волення», «рятунок», «допомога», «євангельська проповідь». Одне з імен Христа — Спас, Спаситель. Іудеї виправдовувалися перед Богом за численні гріхи, християни не тільки рятуються від гріхів і прилучають­ся до життя вічного, а й охороняються безпосередньо Богом від напас­тей життя.

⁴⁸...Манасію...— персонаж «Біблії». Йосип привів синів Єфраїма і Манасію до свого батька Якова, щоб той благословив їх перед своєю смертю. Далі в Іларіона йдеться про символічну відповідність подій «Ветхого» та «Нового» завітів.

⁴⁸ Ветхий — цей термін мав значення «старий», «постарілий», «за-непалий», «дряхлий», «давній» «віддавна усталений (існуючий)»; «до­християнський», «язичницький», «дохристиянська частина Святого Письма».

⁵⁰ Нове — те, що приходить (прийшло, прийде), замість старого або виникло (виникає, виникне) нещодавно, вперше; те, що не має ознак ветхого; те, чого не було раніше.

⁵¹ Ісайя — один з біблійних пророків.

⁵² Раніше... землі — Єрусалим, головне іудейське місто. Тут ідеться про поширення християнства серед багатьох народів.

⁵³ Гедеон — біблійний персонаж. Згідно з Біблією, Бог пообіцяв Гедеону (одному з племені ізраїльтян) порятувати його народ від во­рогів. Гедеон забажав перевірити могутність Бога. Спочатку він про­стелив на току овече руно і поставив умову, щоб тільки на руно вночі впала роса, а навкруги земля залишилася сухою. Коли Бог здійснив це, Гедеон звернувся до Бога з проханням зробити навпаки. Бог ви­конав і це прохання.

⁵⁴ Кіот — скриня, зроблена з кедрового дерева і обкладена золотом, у ній зберігалися скрижалі закону.

⁵⁵...як самаритянці... — самаритянка — жителька міста Самарії або навколишньої місцевості. Самаритяни були іудейського походження, але відокремилися від ревних іудеїв і спілкувалися з «язичниками». Іудеї нехтували цим народом, тому самаритянка не хотіла напоїти Христа, сказала йому, що іудеї з самаритянами не спілкуються. Са­маритяни приймали тільки п'ять перших книг Мойсея, вірували в Бо­га, але поклонялись ідолам. Далі в тексті відповідь Христа самари­тянці.

⁵⁶ в Єрусалимах — у тексті Євангелія сказано «в Єрусалимі», Іла-ріон же (або переписувач) вживає множину, так написано і в деяких інших списках «Слова...». Напевно, тут потрібно розуміти земний Єру­салим (місто) та «вишній», «новий» Єрусалим, під яким мислилася церква (інститут церкви) Христа.

⁵⁷...і саме... Духом...— до євангельської цитати додаються слова, що підкреслюють один з головних догматів християнства про Трійцю.

⁵⁸...не від крові... від Бога народились — протиставлення фізичного («плотського») народження «духовному» народженню тих, хто хре­стився і сповідує християнство.

⁷⁵ Тьма кромішня — тобто зовнішня, найвіддаленіша, дальня.

⁷⁶...народи приведені... — у тексті «языци приведени». «Языци» — народ, плем'я; в множині — язичники, іновірці.

⁷⁷ Давид — один з персонажів Біблії. Пророк, цар, що написав книгу «Псалтир».

⁷⁸...Христос... Отцю... — йдеться про одне з християнських таїнств, де присутні символічно куштують «тіло Христа» і п'ють «Його кров».

⁷⁹ Йосія — один з біблейських пророків.

⁸⁰...не простромляємо ребра Йому — один з охоронців простромив списом ребра розіпнутому Христу.

⁸¹...тридцять срібняків... — Іуда, один з учнів Христа, зрадив його, за що отримав нагороду від іудейських першосвящеників.

⁸²...викрадений 'був... — іудейські, першосвященики стверджували, що Христа було викрадено з місця поховання.

⁸³ Петро — один з учнів Христа, апостол.

⁸⁴ Хома — один з учнів Христа, що не вірив у його воскресіння, доки сам не впевнився у цьому.

⁸⁵ Сім соборів — на перших семи соборах християнської церква були розроблені основні догмати християнської релігії. Собори відбу­вались із^х 325 по 787 р.

⁸⁷ Павло — християнський апостол.

⁸⁸ Іван Богослов — апостол, євангеліст. Ефес — місто в Малій Азії; Патм — острів, де перебував апостол.

⁸⁹ Марко — автор одного з Євангелій.

⁹⁰...старого Ігоря... — діда князя Володимира.

⁹¹...славного Святослава — батька князя Володимира.

⁹²...поклоняються сили... —тобто -'«сили», «влада», '«могутність», «дари Святого Духа», «бог», «Євангеліст», «благовіщення». Один з дев'яти ступенів янгольських.

⁹³ Василій — християнське ім'я, що його дістав князь Володимир •ри хрещенні.

⁹⁴...книги животії — ті, що містять у собі життя.

⁹⁵...водночас...— у тексті «й в єдино время». Тут Іларіон дещо перебільшує темпи поширення християнства на території Русі.

⁹⁶ Костянтин — римський імператор (близько 285—337 р.), що сприяв становленню й поширенню християнства. Був прилучений до християнських святих.

⁹⁷ Нікейський собор — один з православних церковних соборів (787).

⁹⁸...хрест... приніс... — тут хрест, на якому було розіпнуто Христа. Частини хреста було розіслано по християнських країнах.

⁹⁹ Ольга — бабка Володимира, що хрестилася до офіційного хре­щення Русі, яке відбулося у 988 (989) р.

¹⁰⁰...приніс хрест... града Костянтина...— йдеться про хрест, який привезла княгиня Ольга з Константинополя.

¹⁰¹...церква Богородиці Марії...— Десятинна церква у Києві, збу­дована при князі Володимирі. Там він був похований.

¹⁰² Георгій — християнське ім'я Ярослава Мудрого, сина Володи­мира.

¹⁰³ Соломон — іудейський цар, що довершував забудову Єрусалим­ського храму, який почав будувати його батько Давид.

¹⁰⁴...І дім... Премудрості...— мова йде про будівництво Софійсь­кого собору в Києві. Софія (грец.) —«мудрість».

¹⁰⁵...церкву на Великих воротах... — церква Благовіщення на Золо­тих воротах у Києві. Благовіщення — свято, що має нагадувати вірую­чим євангельський сюжет. Архангел Гавриїл прорік Діві Марії, що вона народить Ісуса Христа від Святого Духа. Благовіщення — «блага вість».

¹⁰⁶ Ірина — християнське ім'я дружини Ярослава Мудрого.

Григорій СКОВОРОДА