Причини виникнення й ознаки політичної партії

Термін " партія " – латинського походження й переводиться як "частина", тобто частина більшої спільності. Задовго до формування сучасних політичних партій цим терміном позначалися групи, що суперничають між собою в сфері влади або у впливі на владу.

Те, що організована дія більш ефективна, ніж індивідуальні устремління, було замічено давно. Уже в часи Аристотеля (IV ст. до н.е.) стихійно утворювалися політичні групи, які й називалися партіями. Вони являли собою тимчасові об'єднання для підтримки конкретної особистості. Групуючись навколо якого-небудь політичного діяча, його прихильники й послідовники забезпечували координацію дій, що дозволяло досягати поставлених цілей.

У Середні століття існували угруповання, що носили найчастіше тимчасовий характер і називалися партіями (наприклад, відома війна між «партіями» Червоної й Білої Рози в середньовічній Англії).

Справжня історія політичних партій як особливих, що відрізняються високим ступенем інституціоналізації політичних рухів, датується кінцем XVIII- го й, особливо, XIX століттям. Це пов'язане з ускладненням соціальної структури суспільства, появою нових соціальних груп зі своїми специфічними інтересами, реалізація яких вимагала створення партії. Введення загального виборчого права й формування представницьких інститутів влади в XIX ст. теж дало потужний поштовх створенню партій масового типу.

Політичні партії в сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середини XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до затвердження прямих, рівних, загальних виборів за умови таємного голосування.

Партії як соціальний феномен постійно еволюціонують. У сучасних умовах більш різноманітними стали причини й способи їхнього виникнення, багато в чому змінилися їхні форми й сутність, уявлення про їхні ролі в суспільстві й самі ці ролі, методи їхньої діяльності й функції.

Факторами, що визначають створення сучасних політичних партій, є:

· наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає створення партії;

· невдоволення частини суспільства своїм положенням і наявність потреби дій по його зміні;

· різні уявлення про перспективи політичного устрою суспільства;

· наявність міжнаціональних конфліктів або міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних або релігійних ідей, і ін.

Але не всяку групу людей, організовану для вираження своїх політичних інтересів, можна назвати політичною партією. Американські політологи Дж. Ла Поламбара й М. Вейнер у роботі "Політичні партії й політичний розвиток" сформулювали ознаки, що відрізняють партію від інших політичних сил (рис 10.1):

Малюнок 10.1 – Ознаки політичної партії

Перша ознака полягає в тім, що партія – це організація, тобто існуюче досить тривалий час об'єднання людей. Тривалість дії організації дозволяє відрізняти її, наприклад, від фракції, блоку й т.п., які виникають і зникають разом зі своїми натхненниками й організаторами.

Друга ознака партії – існування стійких місцевих організацій, що підтримують регулярні зв'язки з національним керівництвом.

Третя ознака – прагнення партії поодинці або в блоці з іншими організаціями завоювати владу, а не тільки робити на неї вплив. Ця ознака дозволяє відрізнити партії від груп тиску. Якщо партії ставлять метою завоювання влади на виборах, здійснення її за допомогою роботи депутатів у парламенті й уряді, то групи тиску не прагнуть до одержання влади, а намагаються впливати на владу, залишаючись поза її сферою.

Четверт а ознака партії – пошук народної підтримки в ході виборів й іншими засобами. Вибори – це сама активна фаза діяльності партії. Але й після виборів партії прагнуть збільшити електоральну підтримку правлячим або опозиційному курсам, організовують різного роду заходи. Масові партії активно борються за розширення свого чисельного складу, зміцнення матеріального становища, поширення своїх програм, цілей і т.д.

Виходячи з вищевикладеного, можна дати наступне визначення партії:

Політична партія – це безперервно діюча організація, що існує як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях, націлена на одержання й відправлення влади й прагнуча із цією метою до народної підтримки.

Важливе місце в теорії про партії має питання про їх інституціоналізацію (правове визнання). Як основні засоби інституціоналізації політичних партій виступають, насамперед, нормативні акти, починаючи від конституцій і закінчуючи рішеннями місцевих адміністративних органів.

У багатьох країнах діє закон про партії, який регулює питання організаційної будови партій, їхньої структури, фінансових аспектів діяльності й ін.

Так, в Україні новий закон про політичні партії був прийнятий в 2001 р. Відповідно до цього закону всі політичні партії в Україні створюються й діють тільки із всеукраїнським статусом. Членство ж у політичній партії є фіксованим. Тобто, якщо громадянин України бажає бути членом партії, він повинен написати заяву в структурний орган відповідної партії. Одночасно можна бути членом лише однієї політичної партії.

Партії мають право на саморозпуск, злиття й поділ, створення молодіжних, жіночих й інших організацій. Вони можуть мати будь-яке майно, яке необхідно для забезпечення їхньої діяльності.