Економічна та соціальна політика держави

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Сферою економічної політики держави є взаємодія економіки і політики. Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання. Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Економічна політика будь-якої держави має складну структуру (див. мал. 9.4), тому що для реалізації своїх цілей вона спирається на цілий ряд господарських сфер: фінанси, кредит, грошовий обіг, податкову систему, інвестиції та ін. В рамках кожної з цих ділянок загальна економічна політика конкретизується і реалізується як бюджетна, фінансова, кредитна, податкова, інвестиційна, зовнішньоекономічна та ін. Ці напрямки виступають як підсистеми в загальній економічній політиці, яку проводить держава. Кожна із підсистем в структурі економічної політики може стати потужним інструментом впливу на економічну систему і суспільне життя в цілому.

 

 

 

Малюнок 9.4 Структура економічної політики

Призначення економічної політики держави – сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики держави можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя.

Під соціальною політикою розуміють діяльність держави щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного управління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот.

Ціллю соціальної політики є соціальний прогрес, виражений мірою задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Ефективність соціальної політики в тій чи іншій державі визначається тим, в якій мірі покращується життя людини, облагороджуються умови її праці і відпочинку, побуту, укріплюється здоров'є, підвищуються свідомість і культура, удосконалюються міжетнічні і міжособистісні відносини, додержуються соціальні права і гарантії і т.д. Очевидно, що можливості здійснення цілей соціально політики залежать в значній мірі від результатів економічної політики.

Під суб'єктами соціальної політики розуміються всі ті органи, установи й організації, задача яких здійснювати цілі соціальної політики. Провідну роль в цій області відіграють спеціалізовані органи держави, котрі реалізують її соціальну функцію.

Об'єктом соціальної політики є суспільство, його соціальні верстви, групи, класи, інші соціальні спільності людина. Але разом з тим ці ж соціальні спільності являються і носіями соціальної політики, її суб'єктом. В співвідношенні держава і суспільство посліднє виступає як об'єкт лише в тому сенсі, що із цього "соціуму" формується і організується владою соціальна політика. Державна влада – це потужній інструмент впливу на суспільство, в розпорядженні якого ефективні засоби і методи впливу на нього, а отже, і на формування соціальної політики шляхом збору налогів, емісії грошей, законотворчості, визначення задач суспільного розвитку.

Соціальна політика держави має різні виміри: економічний, організаційний, правовий, власне соціальний, культурологічний, екологічний, особистісний. Згідно цьому існують об'єктивні критерії, якісні і кількісні характеристики соціальної політики держави. Серед них приоритетне значення мають практична реалізація принципу соціальної справедливості; урахування соціальних інтересів різних груп людей, задоволення їх раціональних потреб; соціальна захищеність населення, особливо малозабезпечених верств, дітей, пенсіонерів, безробітних, тяжко хворих та ін.

Соціальна політика охоплює своїми регулятивними функціями відносини між містом і селом, людьми розумової і фізичної праці, різними націями, народностями і етнічними групами, між різними соціальними верствами, між державою і індивідом. Вона охоплює всі сфери життєдіяльності людей – працю, побут, культуру. До того ж згідно зі своєю специфікою одні із цих сфер (наприклад, виробництво) є об'єктом її безпосереднього регулюючого впливу, а в інших (наприклад, в сфері демографічних відносин) такий вплив здійснюється опосередковано, шляхом створення умов, спонукаючих людей до бажаної для суспільства соціальної поведінки.

До задач соціальної політики держави відноситься також система заходів по забезпеченню її захисної функції. Ця функція виступає перш за все як забезпечення прожиткового мінімуму людини. В рамках соціальної політики необхідні дії, які б гарантували нижній поріг матеріального забезпечення (мінімум заробітної плати, мінімальну пенсію) чи передбачали додаткову допомогу матеріально найменш забезпеченим людям, або забезпечували надання елементарних послуг незалежно від доходів (наприклад, в сфері медичної допомоги).

Питання й завдання

1. Які теорії походження держави ви знаєте? Який із цих теорій віддаєте перевагу?

2. Охарактеризуйте основні ознаки держави.

3. Які функції покликана виконувати держава? Від яких факторів залежить можливість їхнього здійснення?

4. У чому полягають особливості монархічної форми правління?

5. Що являє собою республіканська форма правління і які її різновиди?

6. Чим федерація відрізняється від унітарної держави?

7. Яка форма правління діє в Україні?

8..Яка форма державного устрою в Україні? У чому її специфіка?

9. Проаналізуйте поняття “правова держава”.

10. Охарактеризуйте структуру економічної політики держави.

11. В чому полягають основні завдання соціальної політики держави?

Рекомендована література

1. Заколодный В.П. Государство как основной институт политической власти: Учебное пособие. – М., 1999.

2. Кувалдин В.Б. Национальное государство в эпоху глобализации. // Свободная мысль. – ХХI. – 2000. – № 1.

3. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: Навчальний посібник. – К.- Львів, – 2001.

4. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред.. Ф. М. Рудича: Навч. посібник. – К., 2002.

5. Політологія: Підручник / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін. – К., 2005.

6. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К., 2004.

7. Современный федерализм. – М., 1999.

8. Чиркин В. Е. Государствоведение. – М., 1999.

9. Чиркин В. Е. Современное государство. – М., 2001.

10. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довідник. – К., 1999.