Бог відповідає душі, що говорить до Нього

Старайтеся щонайчастіше, ба й невпинно з довір'ям розмовляти з Богом, якщо бажаєте подобатися Його люблячому Серцю. Він буде відповідати і розмовляти з вами. Щоправда, Бог не промовлятиме до ваших ушей, а до вашого серця, якщо віддалитеся від розмов з сотворіннями, щоб розмовляти з Богом. Він запевняє нас про це устами пророка Осії, кажучи; Заведу її на самоту і там промовлятиму до її серця (Ос. 2, 14). Він промовлятиме натхненнями, внутрішніми просвіченнями, виявами Своєї доброти, зворушеннями серця, запевненням прощення, відчуттям спокою, надією раю і внутрішніми радощами, бо Він любляче і інтимно пригорне цю душу до Свого Серця. Коротко кажучи, Бог промовлятиме до душі мовою любови. Цю мову добре розуміють душі, що Він любить і що люблять Його.

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗВЕДЕННЯ

Закінчуючи виклад того всього, що досіль сказано в цій книжечці, хочу підкреслити одну побожну практику, що поможе вам так виконувати всі свої щоденні діла, що вони подобатимуться Богові.

Думаймо про Бога, як тільки пробудимося вранці. Пожертвуйте Йому всі діла і страждання цілого дня, благаючи, щоб Своєю ласкою помагав вам.

Потім виконайте всі інші ранішні побожні вправи: подякуйте Йому, вчиніть акт любови, прокажіть ранні молитви і постановіть собі так проживати ніби це був останній день вашого життя на землі. Отець Сенджуррадить людям заключити з Богом вранці ось таку угоду: кожний раз, що зробите якийсь знак, от хоча б коли покладете руку на груди або поглянете на небо чи на хрест або вчините щось інше, заявіть Богові, що бажаєте акт любови або акт бажання, щоб усі любили Його, або що жертвуєте себе Йому. тощо.

Вчинивши ці акти і поклавши свою душу в Христовім Серці та під омофором Пречистої Діви Марії, благайте Небесного Отця, щоб з любови до Ісуса і Пресвятої Богородиці чував над вами цей цілий день. Водночас, заки зачнете інші праці, намагайтеся відбути бодай півгодинне розважання. Було б добре здебільша роздумувати про болі і погорду Ісуса Христа, що їх витерпів під час Страстей. Побожні душі дуже люблять подібні розважання, бо вони розпалюють їх любов до Бога.

Треба пильно вправлятися в трьох набожностях, якщо бажаєте робити духовний поступ. Слід плекати набожність до Христових Страстей, до Пресвятих Тайн і до Божої Матері, не забуваючи про те, що найперше і найбільше мусимо почитати Пресвяту Тройцю, бо ця остання набожність абсолютно конечна до спасіння.

Відбуваючи розважання, чиніть акти жалю, любови до Бога і жертвуйте себе Господеві. Отець Карло Караффа, основник Побожних Працівників, твердив, що один ревний акт любови, що хтось зробить під час ранішнього розважання, годен цілий день втримати душу в ревності.

Є ще інші побожні вправи, от як сповідь, Святе Причастя, проказування часослова, тощо. Є так само деякі зовнішні зайняття, от як студії, праця чи інші обов'язки вашого стану. Виконуючи їх, не забувайте на початку праці пожертвувати їх Богові. Моліться, щоб Він поміг вам бездоганно виконати їх. Не забувайте часто скупчуватися і лучитися з Богом, як це чинила Св. Катерина Сієнська. Коротко кажучи, чиніть з Богом і для Бога все те, що робите.

Прокажіть одне «Богородице Діво», як виходите з дому або вертаєтеся. Цим віддаєте себе під опіку Пресвятої Богородиці. Як засідаєте до стола, то пожертвуйте Богові свої потрави, чи вони будуть смачні чи ні. Прикінці обіду чи вечері не забудьте подякувати Богові, кажучи: «Господи, Ти чиниш стільки добра тому, хто зневажив Тебе».

Під час дня не залишайте духовного читання, відвідин Пресвятих Тайн і Пресвятої Богородиці. Ввечорі прокажіть вервицю, зробіть іспит сумління й акт віри, надії, любови і жалю. Притім вчиніть постанову поправитися і приймати святі тайни в житті та в годині смерти.

Зробіть намір зискати всі можливі відпусти. Кладучись до ліжка, думайте, що ви повинні б лежати в пекельнім вогні. Засипляючи, пригорніть хрест до свого серця, кажучи: Засну і відпічну, бо Ти, Господи, гарантуєш за мою безпеку (Пс. 4, 9).

Мимоходом хочу тут згадати про численні відпусти, що їх мають різні молитви і побожні акти. Отож воно дуже порадно, щоб вже вранці ви вчинили постанову здобути всі можливі відпусти. Хто чинить акти богословських чеснот віри, надії та любови, той зискує сім літ відпусту кожного дня. Хто виконує ці акти кожного дня через цілий місяць, той може зискати повний відпуст. Цей відпуст можна відступити душам у чистилищі або зискати його для себе в годині смерти.

Так само майте намір зискати всі інші відпусти, от хоча б за проказання вервиці, «Ангол Господній» тричі на день, «Радуйся, Царице», «Богородице Діво» і «Слава Отцю», «Нехай буде благословенне святе, непорочне і пречисте Зачаття преблагословенної Діви Марії», «Нехай благословляються Пресвяті Тайни» і за молитву «Душе Христова», тощо, як теж за похилення голови при вимовленні «Слава Отцю» чи імен Ісуса і Марії чи за вислухання Служби Божої. За півгодинне розважання можна зискати частинний відпуст. Повний відпуст можна зискати, як відбуваємо його через цілий місяць. Так само є відпусти за поклін перед Найсвятішими Тайнами і за поцілування хреста. Отож старайтеся завжди зискати ці відпусти.

Думайте про Бога або вічність, як щось робите або на щось дивитеся, щоб могти завжди зберігати скупчення за злуку з Богом під час туземного життя. Як бачите, що вода тече, то думайте, що так само проминає ваше життя і наближається смерть. Як бачите, що через брак олію гасне лямпа. то думайте, що колись так само скінчиться ваше життя. Як побачите гріб або мертвеця, то пригадайте собі, що й ви колись так само закінчите. Співчувайте нерозумові цьогосвітніх вельможїв, що тішаться своїми гідностями і багатствами, і кажіть: «Мені вистачає Бог: Одні хваляться повозами, другі кіньми, а ми ім'ям Господа, нашого Бога! (Пс. 19, 8). Вони чваняться цими марними речами, а я не хочу хвалитися нічим хіба Божою ласкою і спроможністю любити Бога!»

Скажіть, як поглянете на пишні похорони або величні гробниці померлих вельможїв: «Яка користь їм із цієї пишности, якщо вони прокляті?» Якщо зобачите спокійне або розбурхане море, то подумайте про різницю між душею, що пробуває в Божій ласці, і тою, що живе в Божій не ласці. Як зобачите зсохле дерево, то подумайте про душу, в якій нема Бога. Вона до нічого не надається, хіба щоб кинути її в вогонь. Як зобачите злочинця, що дрижить зо стиду чи страху перед суддею, батьком або прелатом, то подумайте, як грішник настрашиться, коли стане на суд перед Христом? Як загримить або колись щось інше настрашить вас, то подумайте про жах, що його прокляті в пеклі зазнають, бо там невпинно чують громи Божого гніву. Якщо почуєте, що якийсь засудженець на смерть сумно каже: «Отож ніхто вже не врятує мене від смерти?», то уявляйте собі розпуку засудженої на пекло душі, коли вона так само повторить: «Отож нема вже ліку на мою вічну руїну?»

Якщо ж поглянете на поля, морське побережжя, квіти й овочі, що своїм виглядом і запахом веселять вас, то скажіть: «Ось скільки то прегарних речей Бог сотворив для мене на цій землі, щоб я любив його! Які ж розкоші зготував Він для мене в раю!» Св. Тереса, дивлячись на гарні горбки або морське побережжя, заявляла, що вони докоряли їй за те, що була невдячна Богові. Абат Ранее, основник Трапістів, казав, що ці гарні речі пригадували йому обов'язок любити Бога. Св. Августин так само висловлювався: «Небо і земля і все інше велять мені любити Тебе!». Оповідають, що один побожний чоловік бив паличкою квіти і трави на полях і говорив: «Мовчіть і не докоряйте мені, що я невдячний Богові!» ¹²). Св. Марія Магдалигіа Пацїйська, держачи в руках якийсь овоч або квітку, відчувала, що вони ранили її Божою любов'ю, тому говорила: «Бог споконвіку рішив сотворити цей овоч або квітку, щоб доказати, що любить мене!»

Як дивитеся на ріки або потоки, то думайте про те, що вони нестримно пливуть до моря, тому й ви невпинно повинні змагати до Бога, бо Він є вашим дійсним єдиним добром. Якщо часом їдете кіньми, то кажіть: «Ось як ці невинні звірята мучаться, щоб служити мені! Що ж я роблю, щоб служити і подобатися Богові?» Як дивитеся на песика, що за шматок хліба є вірний свому панові, то думайте, що ви куди більше повинні бути вірні Богові, що сотворив і зберігає вас, дає вам все потрібне до життя й обсипує численними добродійствами. Як почуєте спів пташок, то кажіть: «Моя душе, чуєш, як ці сотворіння прославляють свого Творця? А ти що робиш?» І ви прославляйте Його актами любови.

Якщо ж почуєте, що співає півень, то пригадайте собі, що ви подібно як і Петро відреклися Бога, тому уболівайте над цим і заплачте. Зобачивши хату або місце, де ви згрішили, зверніться до Бога і заявіть: Господи, забудь про гріхи і провини моєї молодости! (Пс. 24, 7).

Як дивитеся на долини, то думайте про те, що вони тому врожайні, що їх наводнюють води, які спливають із гір. Подібно ласки сходять із неба на покірні душі, але вони обминають гордих. Як зобачите гарну церкву, то думайте про красу душі, що проживає в Божій ласці, бо ця душа є Божим храмом. Як поглянете на море, то пригадайте собі безконечну Божу велич.

Як зобачите вогонь або засвічені на престолі "свічки, то кажіть до себе самих: «Скільки літ я вже мав би горіти в пеклі! Ти ж, Боже, не

послав мене туди. Отож вчини, щоб моє серце так, палало любов'ю до Тебе, як горить це дерево або свічка!» Як дивитеся на зоряне небо, то повторяйте за Св. Андрієм Авелінським: «Мої ноги, колись ці зорі будуть під вами!»

— о —

Ось що треба чинити, щоб часто пригадувати собі любов Божественного Спасителя. Як дивитеся на сіно, ясля і печери, то пригадуйте собі Дитятко Ісуса в вифлеємській печері. Як зобачите пилу, молоток, дошку або сокиру, то пригадайте собі Ісуса юнака, що як звичайний робітник трудився в назаретській робітні.

Коли ж зобачите шнури, терня, цвяхи і кавалки дерева, то думайте про страждання і смерть Спасителя. Св. Франциск Асиський плакав, як зобачив ягнятко. «Мого Спасителя, казав він, «немов ягнятко завели на смерть за мене!» Як дивитеся на престоли, чаші і фелони, то пригадуйте собі безмежну любов, що Христос виявив, як віддався нам у тайні Пресвятої Євхаристії.

Часто під час дня жертвуйте себе Богові, як це робила Св. Тереса, кажучи: «Господи, віддаюся Тобі. Чини зо мною те, що подобається Тобі. Скажи, що хочеш, щоб я чинив для Тебе, бо хочу це чинити». Притім щонайчастіше робіть акти любови до Бога. Св. Тереса твердила, що «акти любови це паливо, що підтримує в серці вогонь Божої любови». Преп. Сестра Серафина з Капрі співчувала монастирському мулові, що не годен був любити Бога. «Бідне сотворіння», говорила до нього, «ти не годне любити свого Творця!» Диво! Мул зачав плакати і люди бачили, як сльози плили йому з очей. Так і вам слід поступати. Якщо поглянете на бідні звірята, що не знають і не люблять Бога, то старайтеся робити щонайбільше актів любови, бо ви годні любити Його.

Якщо допуститеся якоїсь похибки, то негайно впокоріться і старайтеся направити її стрілистим актом ревної любови. Якщо вам трапиться щось противного, то негайно пожертвуйте Богові цю прикрість і підчиніться Божій волі. Призвичаюйтеся повторяти оці слова посеред противнощів: «Бог так хоче, й я так хочу!» Акти підчинення Божій волі це акти любови, що дуже дорогі і милі Божому Серцю.

— о —

Найперше поручайте себе Богові, як маєте зробити якесь рішення або дати якусь важну пораду, і тільки потім робіть або відповідайте. Проказуйте щонайчастіше під час дня оцю коротеньку молитовку: «Боже, прийди мені на поміч!» Так чинила Св. Рожа з Ліми, кажучи: «Боже, помагай мені і ніколи не лишай мене на власні сили». Ось тому завжди звертайтеся до хреста і до ікони Божої Матері, що маєте в хаті. Робіть це передовсім під час спокус.

Бог безконечно добрий, тому сильно бажає роздавати нам Свої ласки. Отець Валтасар бачив Спасителя, що мав у руках повно ласк. Він пошукував, кому б роздати їх, але Господь хоче, щоб ми благали Його, як Сам заявив: Просіть, і буде вам дано! (Ів. 16, 24). Якщо не просимо, то не отримаємо. І навпаки, Христос дасть тим, що просять Його.

Хто благав Бога, питається Сирах, і Бог знехтував і не вислухав його? Хто ввізвав Його, а Він знехтував? (Сир. 2, 12). Пророк Давид Заявив, що Господь не тільки милосердний, але навіть дуже милосердний для тих, що взивають Його: Ти, Господи, добрий вибачливий і багатоласкавий для всіх, що взивають Тебе! (Пс. 85, 5).

О який добрий і щедрий Господь для тих, що любляче пошукують за Ним! Пророк Єремія кличе: Господь добрий для душі, що шукає Його. (Плачі: 3, 25). Якщо знаходять Його навіть ті, що не шукають за Ним: Знайшли Мене ті, що не шукали Мене (Рим. 20, 20), то куди легше знайти Бога тим, що пошукують за Ним, щоб служити Йому і любити Його?

Вкінці каже Св. Тереса, що «праведні душі любов'ю мають чинити те на землі, що блаженні роблять у небі». Святі в небі займаються Богом і про ніщо інше не думають, ані в нічім іншім не мають уподобання за винятком Божої слави і любови. Ви так само повинні поступати на землі. Нехай Бог буде єдиним вашим щастям, єдиним предметом вашої любови і єдиною метою всіх ваших діл і бажань, поки не ввійдете до вічного царства, де ваша любов стане досконалою і завершеною і де ваші бажання вповні виповняться і будуть задоволені.

— о—

Нехай живе Христос, наша любов, і Пресвята Діва Марія, наша надія!

 

ПІДЧИНЕННЯ БОЖІЙ ВОЛІ

ЗАУВАГА: Ця маленька книжечка мала дуже великий успіх, як тільки вийшла з друку в 1755 р. Св. Альфонс Лігуорі виконував у щоденнім житті те, що тут написав. Він не раз заявляв, що Святі тому стали святими, що підчинялися Божій волі. Самі Альфонс часто прочитував цю книжечку. В старості його зір так ослабнув, що не годен був сам читати. Тоді велів Братові чигати йому ті золоті засади про підчинення Божій волі, що здається радше походять із неба ніж від людини.

 

 

ВИЗНАЧНІСТЬ ЦІЄЇ ЧЕСНОТИ

Вся наша досконалість полягає в любові Бога. Св. Павло каже: Любов це зв'язь досконалости (Кол. З, 14). Досконалість любови лежить у злуці нашої з Божою волею. Перший наслідок любови, каже Св. Діонісій Ареопагит, це злука двох воль тих, що любляться, щоб так повстала в них тільки одна воля.

Отож хто сильніше злучиться з Божою волею, той матиме більшу любов. Щоправда, вмертвлення, розважання, Св. Причастя і діла любови ближнього подобаються Богові, але коли? Тоді, коли вони згідні з Божою волею! Якщо ж вони противляться Божій волі, то Він не тільки гидиться ними, але й карає за них. Візьмім для прикладу двох слуг. Один із них ввесь день трудиться і ніколи не спочиває, але робить тільки те. що йому подобається. Другий менше працює, але завжди слухає свого пана. Ясно, що пан любитиме не першого, а другого слугу.

Хіба наші вчинки йдуть на Божу славу, коли вони не подобаються Богові? Бог не бажає жертов, пророк Самуїл заявив цареві Савлові, але послуху Його розпорядкам: Хіба думаєш, що можна запевнити собі прихильність Господа приносом цілопалення і жертви замість Його Божої волі? Ні. Бог більше любить послух аніж жертву..., бо непослух це такий гріх як чарівництво, а власна воля це таке лихо як ідолопоклонство. За те, що ти став невірний Господеві, Він відкинув тебе, щоб ти вже більше не був Царем! (1 Цар. 15, 22-3). Людина, що не рахується з Божою волею, щоб самовільно постувати, прогрішується своєрідним ідолопоклонством, бо деяк поклоняється власній, а не Божій волі.

Ми не годні нічим так сильно прославляти Бога як досконалим виповненням Його святої волі. Спаситель, прийшовши на землю прославляти Свого Отця, Своїм прикладом найбільше впоював нам цю важливу правду. Св. Павло каже, що Христос отак промовив до Небесного Отця в хвилині Воплочення: Ти не бажаєш жертов і приносів, тому приготував Мені тіло..., й Я сказав: Ось іду! — щоб чинити Твою волю, Боже»! (Євр. 10, 5 і 7). Стаючись Чоловіком, Спаситель промовив до Свого Отця: «Отче, Ти вже більше не хочеш жертов, що люди приносили Тобі, але бажаєш, щоб Я пожертвував Тобі тіло, що Ти дав Мені. Я готовий виповнити Твою волю!» Христос нераз публічно заявляв під час Свого туземного життя, що прийшов на землю чинити не власну волю, а виконувати волю Свого Отця: Я зійшов з неба не на те, щоб чинити Свою волю, а волю Того, що послав Мене! (І в. 6, 38).

І саме цим послухом Божій волі Спаситель бажав доказати світові Свою любов до Отця, як Він пожертував Його на хресті за спасіння людей. Те саме заявив Своїм учням, як вибрався до Оливного Городу, де вороги мали заарештувати Його і повести на смерть: Нехай світ довідається, що Я люблю Отця, і тому виконую те, що Отець наказав Мені. Вставайте, ходім звідсіля! (Ів. 14, 31). Виповнення Божої волі, сказав Христос, це знак, що хтось є Його братом: Буде Мені братом, хто виконує волю Мого Отця (Мт. 12,50).

Святі завжди намагалися сумлінно виповняти Божу волю, бо добре розуміли, що саме тут лежить правдива досконалість душі. Блаж. Генрих Сузон твердив: «Бог не хоче, щоб ми визначалися надзвичайною мудрістю, але щоб в усьому корилися Його волі». Св. Тереса додає: «Головне завдання розважання полягає в тім, щоб помогти нам підчинятися Божій волі». Будьмо, певні, що саме тут лежить найвища досконалість. Хто досконаліше буде вправлятися в підчиненні Божій волій, той отримає більше ласк і скоріше поступатиме в внутрішнім житті». Блаж. Стефанія, домініканська черниця, попала в захоплення і була перенесена до неба, Там бачила душі деяких знайомих, що відійшли в вічність. Ці душі були між Серафимами. Притім ангол сказав їй, що вони осягнули цю велику славу за те, що за життя досконало підчинялися Божій волі. Згаданий Г. Сузо казав, говорячи про себе самого: «Я радніше згодився б стати найнужденнішим земським черв'яком, якщо б Бог цього хотів, аніж мав би бути серафимом з власної волі».

Проживаючи на землі, треба нам вчитися від блаженних у небі, як слід любити Бога. Чиста і досконала любов блаженних душ у небі полягає в тім, що вони вповні злучилися з Божою волею. Якщо б Серафими довідалися, що Бог хоче, щоб вони цілу вічність згортали на купу піски на морськім побережжі або пололи бурян по городах, то вони радо це чинили б. Що більше? Якщо б Бог забажав, щоб пішли до пекла і там навіки каралися в вогні, то вони негайно кинулися б у пекельну безодню, щоб тільки виповнити Божу волю. Саме того Ісус Христос учив нас, як навчав проказувати молитву, цебто так на землі повнити Божу волю, як Святі виповняють її в небі: Нехай діється Твоя воля як на небі, так і на землі! (Мт. 6, 10),

Господь назвав царя Давида Своїм улюбленцем, бо він виповняв усі Божі бажання: Я знайшов Давида, чоловіка по Свому серцю, що буде виконувати всю Мою волю (Дії: 13, 22). Цар Давид був завжди готовий виповняти Божу волю, як це сам часто заявляв: Готове моє серце, Боже, готове моє серце (Пс. 56, 8 - 107, 2). Зрештою він завжди благав Бога, щоб навчив його виповняти Божу волю: Навчи мене повнити Твою волю! (Пс. 142, 10),

 

Один акт досконалого підчинення Божій волі годен вчинити чоловіка святим. Савло гонив Церкву. Ісус Христос просвітив і навернув його. Що ж Савло зробив? Що сказав? Пожертвував себе, щоб чинити Божу волю, кажучи: Господи, що хочеш, щоб я чинив? (Дії: 9, 6). Через цю заяву Господь учинив його вибраною посудиною і апостолом поганських народів: Він — Моя вибрана посудина, щоб рознести Моє ім'я між народили: 9, 15). Так воно буває, бо хто віддає Богові свою волю, той усе віддає Йому. Зате віддає Йому тільки частину своїх дібр, хто ради Бога роздає милостині, бичує себе або постить, Віддавши Йому свою волю, людина вповні віддалася Богові, тому може сміло промовити до Нього: «Господи, я вбогий, але віддаю Тобі все, що маю. Віддавши волю, вже не маю нічого, щоб дати Тобі!»

Саме цього Бог домагається від нас, як каже: Сину, дай Мені своє серце! (Прит. 23, 26). «Сину», Бог каже до кожного з нас, «дай Мені своє серце цёбто свою волю!» Св. Августин твердить, що «ми не годні нічого кращого жертвувати Богові ніж заявити Йому: «Візьми Собі нас!» ⁶). Ні, ми не годні сказати Богові нічого кращого ніж отак промовити до Нього: «Господи, запануй над нами. Віддаємо Тобі всю свою волю. Покажи, чого хочеш від нас, і ми радо це зробимо!»

Стараймося завжди коритися Божій волі, якщо хочемо подобатися Божому Серцю. Не тільки треба коритися. Слід старатися, щоб наша воля утотожнилася з Божою. Згода з Божою волею вимагає, щоб наша воля злучилася з Божою, а утотожнення це ніби злиття нашої з Божою волею так, що вже не бажаємо нічого за винятком того, чого Бог хоче. Внаслідок цього Божа воля стається нашою волею.

Це вже вершок досконалости, до якого треба змагати. Це ціль всіх наших діл, бажань, розважань і молитов. Слід благати помочі в наших святих покровителів, анголів хоронителів, і передовсім в Божої Матері. Вона перевищає всіх Святих своєю досконалістю, бо краще ніж всі інші завжди годилася з Божою волею.