Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка

І. Загальні основи педагогіки.

Предмет, завдання та структура педагогіки.

Педагогіка— це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвиток особистості людини.

Назва науки походить від грецьких слів "раіз" ("раіdos") —дитя і "аgо" — веду, виховую, тобто "дітоводіння", "дітоводство".

Завдання педагогіки на сучасному етапі: а ) вдосконалення змісту освіти; б) розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; г) комп'ютеризація учительської праці; г) розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання; д) виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку; е) вдосконалення змісту і методики виховання; є) вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці; ж) розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка.

Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Родинна педагогіка, як складова частина народної педагогіки,в якій зосереджено знання і досвід щодо створення і збереження сімї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню у дітей найглибших почуттів: любові до матері і батька, бабусі і дідуся, повагу до пам'яті померлих і т.п. Педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків перед своїми дітьми, учителів — перед учнями, вихователів — перед вихованцями, вироблених народом етичних норм, необхідних для виконання покладених на них педагогічних функцій. Педагогіка народного календаря репрезентує виховання дітей та молоді послідовним циклом залучення їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів українського народу. Вершиною народної педагогіки є козацька педагогіка, що втілила в собі національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу.

Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду по вихованню і навчанню людської особистості засобами релігії. Найбільшого розвитку досягла в епоху Середньовіччя. Виховання мало яскраво виражений теологічний характер.

Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Довгий час вона була складовою частиною філософії. Праці Я. А. Коменського (1592-1670) заклали основу для розгляду педагогіки як самостійної науки.

За своєю структурою педагогіка розглядається як:

а) наука, яка має свої закономірності; б) практика, яка вказує практичне застосування теоретичних положень; в) мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя.

Педагогіка народознавства — напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, пове­дінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

У широкому розумінні народознавство означає сукупність сучасних наук про народ, його національну духовність, культуру, історію, а також здобутки народного і професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

а) педагогічну спадщину минулого; б) передовий педагогічний досвід;

в) народну педагогіку; г) педагогічні дослідження.

Предметом педагогіки є процес спрямованого розвитку і формування особистості в умовах її виховання, навчання, самовдосконалення. А саме:

а) дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів; б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання; в) вивчення передового педагогічного досвіду і створення націй основі педагогічної теорії; г) розробка педагогічної техніки.

До основних категорій педагогіки належать виховання, навчання й освіта.

Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості. Національне виховання— це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.

Навчання — це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Освіта — це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей.

У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії між собою взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Структура педагогіки відображає зв'язки і відносини, що склалися в ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

До педагогічних наук належать:

Загальна педагогіка (загальні основи, теорія виховання, теорія навчання, школознавство). Вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка дорослих — вузівська). Галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти та ін.). Спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправно-трудова педагогіка).

Історія педагогіки. Методики викладання окремих предметів. Шкільна гігієна. Соціальна педагогіка

Міжпредметні зв 'язки педагогіки — це її зв 'язки з іншими науками, які да­ють можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з такими науками як філософія, соціологія, етика, естетика, психологія, анатомія і фізіологія людини, логіка, ін