Правило адекватности методик, применяемых психологом

Психолог может применять методики, которые адекватны целям проводимого исследования, возрасту, полу, образованию, состоянию испытуемого, условиям эксперимента. Методики, кроме этого, обязательно должны быть стандартизированными, нормализованными, надежными и валидными, адаптированными к контингенту испытуемых.

2. Правило научности результатов исследования психолога. Психолог должен применять методы обработки и интерпретации данных, получившие научное признание и не зависящие от его научных пристрастий, общественных увлечений, личных симпатий к испытуемым определенного типа, социального положения, профессиональной деятельности. В результатах исследования должно быть только то, что непременно получит любой другой исследователь такой же специализации и такой же квалификации, если он повторно произведет интерпретацию первичных данных, которые предъявляет психолог.

3. Правило взвешенности сведений психологического характера, передаваемых заказчику психологом.

Психолог передает заказчику результаты исследования в терминах и понятиях, известных заказчику, в форме конкретных рекомендаций, которые не позволяют и не располагают к их домысливанию, рассмотрению личности испытуемого вне тех задач, которые были поставлены перед психологом. Психолог руководствуется только интересами дела и не передает никаких сведений, которые могли бы ухудшить положение испытуемого, заказчика, коллектива, в котором они сотрудничают.

8. Принцип конфиденциальности деятельности психолога означает, что материал, полученный психологом в процессе его работы с испытуемым на основе доверительных отношений, не подлежит сознательному или случайному разглашению вне согласованных условий и должен быть представлен таким образом, чтобы он не мог скомпрометировать ни испытуемого, ни заказчика, ни психолога, ни психологическую науку. Принцип выполняется в том случае, если соответствующими правилами регламентируется процесс обмена информацией психологического характера между заказчиком и психологом, между заказчиком и испытуемым.

1. Правило кодирования сведений психологического характера. Психолог обязан на всех материалах психологического характера, начиная от протоколов и кончая итоговым отчетом, указывать не фамилии, имена, отчества испытуемых, а присвоенный им код, состоящий из некоторого числа цифр и букв. Документ, в котором указываются фамилия, имя, отчество испытуемого, и соответствующий ему код, известный только психологу, оформляется в единственном экземпляре, хранится отдельно от экспериментальных материалов в недоступном для посторонних месте и передается заказчику по акту, если это необходимо по условиям работы.

2. Правило контролируемого хранения сведений психологического характера.

Психолог должен предварительно согласовать с заказчиком список лиц, получающих доступ к материалам, характеризующим испытуемого, место и условия их хранения, цели их использования и сроки уничтожения.

3. Правило корректного использования сведений психологического характера. Психолог должен достичь соглашения с заказчиком об исключении случайного или преднамеренного сообщения испытуемому результатов его исследования, которые могут его травмировать, и создать условия для выполнения этого соглашения. Сведения психологического характера об испытуемом ни в коем случае не должны подлежать открытому обсуждению, передаче или сообщению кому-либо вне форм и целей, рекомендованных психологом.

9. Принцип осведомленного согласия требует, чтобы психолог, заказчик и испытуемый были извещены об этических принципах и правилах психологической деятельности, целях, средствах и предполагаемых результатах психологической деятельности и принимали в ней добровольное участие.

Тема 30. Психологічна служба в системах  

“людина—техніка”

1. Організація діяльності психологічної служби

За час існування служби психологічного забезпечення в системах «людина-техніка» фахівці служби довели свою необхідність та перспективність напрямку організації психологічного забезпечення службової діяльності в пожежній охороні. На сьогодні знайдеться не так багато керівників, яких треба переконувати в необхідності введення посад практичних психологів на місцях. Разом з тим, в більшості підрозділів до цього часу не створена належна матеріально-технічна база для ефективного функціонування служби. Чи може психолог ефективно проводити психологічне консультування чи здійснювати групову психодіагностику не маючи окремого кабінету? Наскільки ефективні сеанси психологічного розвантаження, що проходять в кімнаті по роботі з особовим складом частини?

Зрозуміло, що для здійснення професійної діяльності практичному психологу потрібен окремий спеціально обладнаний кабінет, комп’ютерний клас професійно-психологічного відбору та кімната психологічного розвантаження. Крім того, вказані приміщення повинні бути оснащені персональними комп’ютерами - з розрахунку не менш як один на двох співробітників, принтером та мережним фільтром до кожного комп’ютера, факс-модемом, копіювальною апаратурою, сканером, відеоапаратурою (телевізор, відеокамера, відеомагнітофон) музичним центром, диктофоном, комп’ютерним поліграфом та інше[2].

Робочий кабінет практичного психолога призначений для проведення індивідуальної психодіагностичної, корекційно-відновлюючої та індивідуально-консультативної роботи, а також лоя підготовки до занять, тренінгів, виступів, опрацювання результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій. Робочий кабінет рекомендується укомплектувати:

меблями: письмовий та журнальний стіл, стільці, 2-3 крісла, шафи секційні для зберігання книг, навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо;

сейфом для зберігання обліково - статистичної документації та документації для службового користування, аудіо- та відеокасет, дискет тощо;

оргтехнікою: комп’ютером, принтером, сканером, ліцензованим програмним забезпеченням, ксероксом, телевізором, диктофоном, аудіо-, відеотехнікою з достатньою кількістю касет, діагностичними засобами тощо;

канцелярським приладдям;

Оформлення кабінету повинно відповідати рекомендаціям санітарно-гігієнічних та технічних норм, естетичним вимогам.

Матеріали та документація психологічного кабінету розподіляються за категоріями:

Нормативно-правова.

Навчально-методична.

Довідково-інформаційна.

Обліково-статистична.

Для службового користування.

Слід відмітити, що до обліково-статистичних документів та документів для службового користування повинні мати доступ виключно психологи[3].

Крім того у психологічному кабінеті має бути інформація, списки телефонів (адреси) місцевих спеціалізованих центрів, служб, консультацій медико-психологічного профілю.

2. Кімната психологічного розвантаження, як одна з умов ефективної діяльності в системах «людина-техніка»

Успішне проведення психологом міроприємств з психічного розвантаження, а також для проведення міроприємств релаксаційного та відновлювального характеру у великій мірі визначається наявністю відповідних умов для роботи. Це обумовлює перш за все наявність кімнати психологічного розвантаження.

Для створення такої кімнати необхідно врахувати чотири основних момента:

Кімната повинна своїм інтер`єром радикально відрізнятись від навчальних і службових приміщень.

Це забезпечує необхідне відволікання уваги людей від повсякденного життя. Так, наприклад, цьому сприяють непрямокутна, округла форма кімнати, наявність підвісної стелі і її нахили по відношенню до підлоги, тканинна оббивка стін, присутність природньо-декоративних елементів (валуни, рослини, акваріум і т. п.). Розумна оригінальність оформлення, плавні лінії, неяскраві напівтони, тиша – це умови, з одного боку, відмежовуючі людину від поточних турбот, з іншого формуючі вподальшому умовно-рефлекторний сигнал до безумовного налаштування на релаксацію[4].

Кімнату не слід перенасичувати дрібними деталями і предметами.

Необхідно уникати винекнення суб`єктивного відчуття тісноти, яке може заважати учасникам налаштуватись на розслаблення, так як діє на них стимулюєче.

При обладнанні кімнати необхідно добитися забезпечення ілюзії великого відкритого простору і відносного усамітнення у ньому кожної людини.

Пояснюється це тією вимогою, що у замкнутому просторі в людей підвищується рівень збудження, а це неблагоприємно для психологічного розвантаження. Другою особливістю є збільшення активності при знаходженні в натовпі. Виходячи з цього ілюзія великого простору створюється за рахунок високої стелі і кількох вікон в кімнаті, а також продуманим використанням широкоформатних фотошпалер з природним ландшафтом і дзеркал. Ефект усамітненості досягається довільним розташуванням крісел. Сидячи в кріслах, учасники не повинні опинятися лицем один до одного чи під таким кутом, коли обличчя опиняється відкритим для стороннього спостерігача.

Кімната повинна бути обладнана так, щоб могла використовуватись поліфункціонально:

Перш за все, вона повинна бути ізольована від шуму, вібрації і інших відволікаючих і неблагоприємних факторів. Оптимальною вважається температура повітря 20-22 градуси С. (Приміщення повинно обладнуватись вентиляцією з подачою повітря з розрахунку не більше 30 куб.м. на людину). Повинні бути встановлені м`які крісла з підлікотниками, в яких можна прийняти напівлежаче положення. Крім того, по периметру кімнати повинно бути встановлено різнокольорову підсвітку, в зручному місці обладнується екран (краще увігнутої форми, для створення ілюзії об`єму) для проекції слайдів або фільмів. Кімната обладнується аеронізатором, бажано встановити кондиціонер. По можливості використовуються і такі прилади, як ритмостимулятор, релаксаційні окуляри, аудіо та відеосистеми з релаксаційними аудіо та відеокасетами.

В кольоровій гамі інтер`єру повинні переважати кольори заспокоюючі нервову систему. Підлога повинна бути м`якою (м`яка підлога приглушує звуки, відчуття ногою м`якого покриття – заспокоює людину), гармонійною за кольором із забарвленням стін[5].

Час перебування в кімнаті умовно розподіляється на три періоди:

Відволікаючий – 1/7 частина всього часу;

Заспокоюючий – 5/7 всього часу;

Тонізуючий – 1/7 частина часу.

 

Відповідно до задач цих періодів тричі змінюються зміст, гучність і темп музики світлоколірний вплив; рівень освітленості; поза; ритм дихання; словесні формулювання[6].

 

1-й період. Клієнтам надається можливість самостійно вибрати собі місце, (суб'єктивно сприйняте як комфортне). Після цього вмикається запис, відволікаючий від подій за межами кімнати. По периметру вмикається підсвітка зеленого, блакитного і жовтого кольорів. Освітлення поступово зменшується, знижується потужність підсвітки, починається демонстрація відеозображень заспокійливого характеру.

2-й період. Для досягнення стану емоційного розслаблення вмикається підсвічування блакитного, синього і зеленого кольорів у пропорції: 2/4-голубий, 1/4-синій і 1/4-зелений. Поступово освітлення зменшується і у момент, коли в людини закриваються очі, - зовсім вимикається. Кімната оформлюється так, щоб при повністю вимкнутому освітленні створювався ефект цілковитої темряви (коли не видно своїх рук).

На цьому етапі учасники приймають напівлежаче положення, переходять на заспокійливий ритм дихання (короткі вдохи і подовжені видихи), розслаблюють м'язи. На фоні неголосної спокійної мелодії звучать слова психолога. У момент досягнення психологічної релаксації музика плавно гаситься, і всі присутні сприймають тільки те, що їм говорить психолог.

Роль психолога у цей період:

на другому етапі психолог використовує блоки формул, що призводять до:

розслаблення м'язів обличчя, досягнення “маски релаксації”;

розслаблення м'язів рук, досягнення відчуття важкості рук;

розслаблення кров`яних судин рук, відчуття тепла рук;

нормалізації дихання, досягнення поверхневого дихання;

концентрації уваги на сонячному сплетенні, відчуття тепла в області сонячного сплетення;

нормалізації серцевої діяльності, відчуття легкості у грудях;

відчуття прохолоди на чолі.

В міру придбання клієнтом досвіду переходу в релаксаційний стан, психолог від розгорнутих блоків формул переключається до основних формул, підсилює емоційну виразність музичного супроводу, здійснює мовленнєву стимуляцію уяви.

У стані релаксації люди сприймають навколишнє через аудіальний канал більш безпосередньо і сильно, ніж у стані бадьорості. Тому після паузи, призначеної для відпочинку, доцільно робити конкретні установки в інтересах вирішення поставлених завдань. При цьому формулювання повинні бути простими й однозначними. Після програмування, наприкінці 2-го періоду, знову робиться невелика пауза, у ході якої плавно вмикається освітлення жовтого, зеленого і оранжевого кольорів у пропорції: 2/4-жовтий, 1/4-зелений і 1/4-оранжевий. Тихо вмикається спокійна музика.

3-й період. Характеризується тим, що звучить мобілізуюча музика, демонструються відеозображення активізуючого характеру. Вмикається підсвічування жовтого, оранжевого і червоного кольорів у пропорції: 2/4-жовтогарячий, 1/4-жовтий і 1/4 - червоний. Учасники змінюють позу в кріслах, переходять до звичайного дихання[7].

Таким чином, за три періоди перебування в кімнаті вирішуються наступні завдання:

на момент переходу в релаксаційний стан - знімається нервово-психологічне напруження;

у ході перебування в стані психологічної релаксації - знімається фізична втома, відновлюється працездатність;

на етапі "програмування" закладаються установки мобілізуючого характеру. Вони сприяють успішному вирішенню конкретних завдань, що стоять перед клієнтами.

Заключний етап. Закінчується демонстрація відеозображень, вимикається кольорова підсвітка, вмикається освітлення. Клієнти поступово переходять у вертикальне положення, роблять декілька мобілізуючих дихальних рухів (глибокий вдих, короткий видих). Одночасно з цим психолог застосовує словесні формули на підвищення загального тонусу, активізацію психічних процесів.

З метою підняття настрою і профілактики нервово-психічної перевтоми на заключному етапі рекомендується прослухати гумористичні розповіді або переглянути записи виступів сатириків, гумористичні журнали або уривки з популярних кінокомедій. Для клієнтів, що не досягли стану релаксації, рекомендується відвідування кімнати емоційного розвантаження[8].

Кімнати емоційного розвантаження – створюється з метою надання інтенсивнного фізичного навантаження, під впливом якого ліквідовується надлишок адреналіну - "гормону тривоги"- у крові.

Виходячи з матеріально-технічних можливостей, площі і звукоізоляції кімнати, її можна обладнати:

боксерською грушею, розфарбованою кольоровими плямами Роршаха;

звисаючим зі стелі на нитці тенісним м`ячиком, сполученим з мішенню на стіні;

виділити місця для метання ножа в мішень-опудало, стрільби з лука і т.п.

Ефективним є будь-яке істотне фізичне навантаження, наприклад гра, що стимулює розрядку м'язової енергії. При цьому заспокоєнню сприяє визначене співвідношення часу вдоху і видиху: видих - повільний, вдох - короткий (отже, довга робота з грушею не рекомендується). Вивести дихання на такий режим можна за допомогою спірометра - апарату для визначення життєвої ємності легенів.

Висновки та рекомендації

1.Для того щоб вводити людей у релаксаційний стан, психолог повинен сам опанувати навиками разслаблення (на рівні ефектів "заспокоєння" і "відновлення").

Психолог може здійснювати підготовку самостійно, використовуючи магнітофонні записи, проведення психологічної релаксації і навчання аутогенному тренуванню. Це сприяє закріпленню власних навичок релаксації. Крім того, записи дають можливість засвоїти характер дикторського виконання, зрозуміти особливості музично-шумового забезпечення.

Вибираючи записи для самоосвіти, психолог повинен зупинитись на варіанті, що максимально відповідає власному темпераменту, індивидуальним особливостям.

При проведенні психологічної релаксації оптимальним є "партнерське" відношення психолога до клієнтів:

Таке відношення це наполегливе утвердження внутрішніх джерел психологічної релаксації, докладне роз'яснення психологічних механізмів релаксації, акцент на переконання, спільний пошук відповідей на питання, що виникли. Психолог повинен своєю інтонацією сприяти ефективній психологічній релаксації людей, прискорюючи перехід у релаксаційний стан. Поступово в клієнтів формуватиметься особливе сприйняття голосу психолога. Це дозволить йому надалі ефективно проводити програмування на виконання тих або інших завдань, досягти високого навіювального впливу своїх слів[9].

Важливо, щоб мова психолога була зрозумілою, рівною, а змістовна частина відповідала умовам і цілям сеансу.

І ще одна, дуже важлива вимога загального характеру:

не можна набирати групу учасників для проведення психологічної релаксації або працювати індивідуально в наказовому порядку. У такій ситуації сприйняття людини, як правило, блокується, що ставить під сумнів можливість досягнення будь-яких результатів.

Після виявлення осіб, які мають потребу в проведенні психологічної релаксації і відновлення, їх варто доповнити іншими людьми, чия потреба в нейтралізації нервово-психічного навантаження не настільки гостра, але які "розмивають" розуміння принципу комплектування групи. При цьому психолог повинен створити відповідну атмосферу:

кожна людина має засвоїти, що майбутній захід плановий і зовсім звичайний.

Потім необхідно домогтися внутрішньої згоди клієнтів на участь у сеансі психологічної релаксації, викликати в них зацікавленість до можливостей, що відкриваються в ході сеансу.

Для релаксації вибирається час, коли люди відносно вільні від термінових, невідкладних справ.

Основные функции психологической службы в системах “человек – техника”:

· Психодиагностическая, исследовательская и прогностическая работа.

· Психологическая помощь и поддержка человека-оператора.

· Психологическое просвещение и психопрофилактическая работа среди разработчиков, операторов и др.

· Психологическое сопровождение проектирования систем “человек – техника”.

· Систематизация, стандартизация и при необходимости разработка нормативно-технической документации по психологическим нормам и требованиям в системах “человек – техника”.

· Психологическая оценка и экспертиза систем “человек – техника”.

· Организационная работа по внедрению психологических знаний и возможностей их использования в системах “человек – техника”.

Таким образом, психологическая служба в системах “человек – техника” призвана обеспечивать психологическую помощь и поддержку деятельности и состояния психического статуса и, в целом, психического здоровья человека-оператора, психологическое обеспечение и сопровождение проектирования и экспертизы оценки качества систем “человек – техника”, психологическое просвещение и повышение психологической культуры операторов и разработчиков систем, а также психодиагностическую, упреждающую и прогностическую работу по прогнозированию критических ситуаций, ошибок человека-оператора, сбоев в его работе и др.

Тема 31. Психологічна підтримка людини-оператора та