Надійність дій людини — оператора

Надійність дій людини — оператора характеризується безпомилковістю, готовністю та своєчасністю. Усі показники ймовірнісні.

Безпомилковість характеризується ймовірністю безпомилкової роботи. Залежність кількості помилок (інтенсивність помилок) від часу роботи наведено на рис. 11.

Коефіцієнт готовності людини оцінюється ймовірністю включення оператора в роботу у будь-який довільний момент часу.

Властивість відтворення характеризується ймовірністю виправлення допущеної помилки. Своєчасність дій оператора оцінюється ймовірністю виконання заданої роботи протягом часу, який не перевищує встановленого значення.

Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні та психологічні причини помилок людини, які знижують її надійність. Конструктивні причини зумовлені поганим узгодженням можливостей людини з характеристиками машини. Організаційні — пов'язані з неправильним розподілом функцій між персоналом, з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпочинку. Кваліфікаційні причини зумовлені помилками у доборі та підготовці операторів. Психологічні причини пов'язані з типом нервової системи, соціальною та психологічною сумісністю людей.

До причин помилок людини — оператора можна віднести часові (робота в нічну зміну) та фізіологічні (стан здоров'я, хворобливий стан).

Надійність людини знижується, якщо її робоче місце не відповідає виконуваній роботі.

У теперішній час в галузі ергономічних досліджень щораз більше схиляються до думки, що кількісно надійність оператора може бути виражена у тих самих категоріях, якими оцінюється надійність технічних систем.

Стосовно оператора під відмовою розуміють стан, який призводить до часткового чи повного невиконання поставленого завдання внаслідок допущених помилок.

Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу. Поки що не розроблені кількісні оцінки психофізіологічного стану людини і не відомі межі їх допустимих значень, які зумовлені вимогами конкретних професійних особливостей. Тому багатьма дослідниками ймовірність безвідмовної роботи оператора (Рл) за встановлений час визначають за статистичними даними. За цими даними будуються статистичні функції відмов f₀(t). Далі відбирається теоретична функція f₀(t), яка найкраще узгоджується з графіком f₀(t). За нею визначаються параметри одержаного розподілу й обчислюється ймовірність безвідмовної роботи оператора.

Такі статистично визначені показники надійності оператора вираховуються для кожної конкретної спеціальності.

Вказаний підхід до визначення надійності оператора ототожнює поняття «надійність оператора» з безпомилковістю виконання ним потрібних функцій, тобто дещо звужує поняття надійності, проте дає можливість визначити надійність оператора як окремого елемента, що входить у систему "людина — машина" (Л — М).

При ширшому підході до оцінки надійності системи Л — М з урахуванням взаємного впливу обох складових системи виділяють кілька реальних варіантів розмежування властивостей технічних систем та операторів.

Наведемо деякі з них.

Апаратурна безвідмовність використовуваних систем. Вона характерна лише для не обслуговуваних, підготовлених, некерованих систем. Надійність систем повністю визначається появою її відмови. Впливове раторане враховується.

Відбудовуючий оператор. Оператор впливає на стан технічних систем лише усуненням відмов, що виникли. При цьому враховується лише безвідмовність та відбудованість системи.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності га безпомилковості керування. В цьому випадку оператор готовий до роботи на початку виконання операцій у режимі підготовки, у режимі використання не допускає помилок керування.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності. Оператор постійно перебуває в стані готовності виконувати необхідні операції з підготовки системи, але може допускатися помилок. В цьому випадку враховується вплив оператора на всі процеси, які відбуваються у системі.

Біологічно надійний оператор. Враховується готовність оператора до роботи, він може допускатися помилок.