Господарський механізм, його сутність та елементи

1.Організаційно-економічні відносини та господарський механізм

2.Функції господарського механізму

3.Структура господарського механізму

4.Основні теорії державного регулювання

 

Господарський механізм - це система організаційно-економічних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкрет­них ситуації в народному господарстві

Функції господарського механізму:

1. реалізація панівного типу власності;

2.Поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних відносин;

3. узгодження та забезпечення руху економічних інтересів;

4. створення умов для розв’язання суперечностей;

5, формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Структура господарського механізму:

Ø • підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне ланування тощо;

Ø підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули
економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогре­ у, кредитно-фінансова система;

Ø • підсистема організації — форми організації і управління ви­робництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків кономічних суб'єктів

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринко­вий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

♦ забезпечення правової основи і соціального клімату, що прияє ефективному функціонуванню економіки;

♦ компенсація негативних сторін ринку;

♦ проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів осподарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.

 

Державне регулювання

1.Суть і основні напрямки державного регулювання економіки та економічної політики.типи та механізм державного регулювання

3.Проблеми удосконалення механізму господарювання в Україні

Економічна політика — це система економічних цілей та засобів (інструментів), які забезпечують вирішення стратегічних (довгострокових) і тактичних завдань розвитку економічної системи країни, втілених у держав­них (урядових) програмах

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспіль­них благ уряд здійснює:

— шляхом надання виключних прав на використання ре­сурсів для виробництва цих благ;

— запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до входження на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотуван­ня

Вплив уряду на виробництво платних суспільних благ здійснюється шляхом:

— виробництва цих благ у належному обсязі та потрібної структури на підприємствах державного сектору;

— надання субсидій для їх виробництва підприємницькому сектору;

— адміністративного обмеження доступу до використання цих благ.

3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує до­ ступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систе­му "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаю­чих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, нега­тивні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх ви­трат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим.

Це врегулювання здійснюється з двох боків:

1) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон I припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

2) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та відшкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бю­джету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну для стабільності економічної системи диферен­ціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи со­ціальну спрямованість економічної системи.

6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладлсться ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого допомагає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та
юціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

— повна монопольна влада в управлінні економікою (країн соціалістичного світу);

— поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія,IШвеція, ФРН, Австрія, Китай);

— крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необ­межену свободу підприємницької діяльності (США).

Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

— адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко при­стосуватись до умов економічного (національного та міжнарод­ного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на еко­номіку є США;

— проактивну модель, спрямовану на попередження фіас­ко ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.