Теорії і моделі економічного зростання

1.Моделі економічного зростання

2.Показники економічного зростання

3.Інвестиції і економічне зростання

4.Взаємозв”язок економічного і соціального прогресу

 

Які ж економічні теорії зростання є найбільш поширеними?

Теорія чинників розвитку. Автори цієї теорії А. Сміт і Т. Мальтус вва­жали, що чинниками розвитку є праця, капітал та населення. Згідно з цією теорією економікою керує нагромадження капіталу, а випуск продукції забезпечується двома видами витрат — капіталу й праці. При цьому не беруться до уваги вплив розвитку науки, нових технологій на темпи еко­номічного зростання.

Теорія виміру капіталу. Якщо у А. Сміта і Т. Мальтуса кількість праці зростала щодо вартості землі, то в сучасних моделях капітал зростає швид­ше, ніж праця. Капітал поданий інвестиційними товарами, матеріальними благами, які можуть бути використані для виробництва інших товарів. З використанням поняття сукупного основного капіталу як загальної вар­тості засобів виробництва досліджуються наслідки відносного зростання капіталу, або зростання капіталооснащеності. Доход на капітал зменшу­ється, якщо немає нововведень. Одночасно відносне зростання капіталу відбувається за умов його більш швидкого зростання порівняно з чисель­ністю населення і кількістю праці.

Теорія тривалої стабільності. Цей стан досягається в моделі нагрома­дження капіталу, за якого рівні реальної заробітної плати і відсотка пос­тійні, нагромаджується велика кількість виробничих споруд і устаткування при одночасному зростанні доходів.

Теорія технічних нововведень і зростаючого попиту. За цією теорією швидке зростання інвестицій у науку, створення нових технологій, удоско­налення системи виробництва зумовлюють зростання доходу на кожну одиницю виробничих витрат. Інвестування забезпечує зростання продук­тивності капіталу за умови безперервного науково-технічного прогресу.

Теорія напряму інвестицій. Згідно з нею виділяють переважні вкладен­ня або в капітал, або в працю. Залежно від напряму використання інвес­тицій розрізняють їх працезберігаючу (збільшується прибуток по відно­шенню до заробітної плати) або капіталозберігаючу форму (капітал за­стосовується більшою мірою, ніж праця, підвищуючи заробітну плату щодо прибутку). Нейтральні інвестиції займають проміжне становище

Критерії економічного зростання:

Критерій — це риса відповідності теорії та практики і водночас— відповідності практики поставленій меті.

1. пер­ший критерій економічного зростання можна сформулювати так: спро­можність механізму державного регулювання усувати негативні соціаль­ні наслідки, що є результатом спаду виробництва

2. Другий критерій економічного зростання — це відсутність дефіциту на споживчому ринку, ринках фінансових коштів, інвестицій, предметів праці. Головна складність полягає в досягненні рівноваги на товарних ринках.

3. Третій критерій економічного зростання — необхідність впроваджен­ня нових прогресивних технологій, ресурсозберігаючих видів техніки — зумовлюватиме підвищений попит на інновації та товари інвестиційної сфери.

4.Четвертим критерієм економічного зростання є спрямування інноваційної активності не тільки на ресурсозбереження, структурну пе­ребудову та ефективну інвестиційну діяльність, а й на соціальну орієнта­цію виробництва.

Рівновага національної економіки

Рівновага і економічна криза —діалектично взаємопов'язані протилежності, які не існують За своїм змістом поняття «економічна рівновага»є досить про­стим. Воно відображує такий стан економіки, за якого досягаються стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування. відокремлено одна від одної.

Умовами формуван­ня економічної рівноваги є:

по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів;

по-друге, можливість еластичного використання чинників вироб­ництва і вільне ціноутворення;

по-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності;

по-четверте, наявність розвиненої ринкової інфраструктури.

В економічній теорії розрізняють рівновагу обміну, виробництва, розподілу і споживання. В своїй сукупності ці підструктури форму­ють загальну систему економічної рівноваги процесу відтворення, головною умовою формування якого є досягнення збалансованості між матеріально уречевленими ланками виробництва — виробницт­вом засобів виробництва і предметів споживання, сферою послуг та інформатики, з одного боку, і вартісними частками одержаного про­дукту — вартістю використаних у виробничому процесі засобів ви­робництва, оплати праці та отриманого прибутку — з іншого.

Стан економічної рівноваги не є статичним. Його структурні зв'язки динамічні, вони постійно наповнюються новим змістом, роз­виваються. Крім того, ринкова рівновага є завжди відносною, пе­рервною.