Принципи та функції правового виховання

Принципи правового виховання варто розглядати як обумовлені найбільш важливими закономірностями суспільного розвитку й механізму правового регулювання нормативно-регулятивні основи, основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами його здійснення, що визначають процеси формування правової свідомості, правової і професійної культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності особи. До загальних принципів необхідно віднести: гуманізм, законність, демократизм, науковість, об'єктивність (правдивість), зв'язок з життям, доступність і популярність, відкритість, систематичність, системність, цілеспрямованість, доцільність.

Принцип гуманізму. Під категорією «гуманізм» розуміють, з одного боку, спрямування суспільної і індивідуальної свідомості на людину, а з іншого — домінування у функціонуванні всієї правової системи природних прав і свобод людини, її благ, розвиток у неї вмінь та можливостей, формування внутрішньої свободи і відповідальності.

Цей принцип у правовиховній роботі повинен виконувати провідну роль, адже його основою є соціальна рівність усіх громадян.

Гуманізм виховання — це також віра вихователів, педагогів у можливості тих, кого виховують, у можливість їх удосконалення, це повага до їх особистих прав, потреб та інтересів. Даний принцип реалізується, з одного боку, завдяки поважному ставленню вихователя до вихованця, формування у останнього гуманістичних якостей, а з іншого — завдяки високої вимогливості до нього.

Принцип законності. Одним із чинників, що забезпечує охорону всіх важливих суспільних цінностей, є законність. Сутність останньої також полягає у реальності права, у тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів і інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права.

Принцип демократизму означає органічне поєднання прав і свобод, обов'язків та відповідальності особи. Демократія потребує широкої гласності, врахування громадської думки, широкого діалогу між державними установами та громадськістю. Розвиток демократизму у правовиховному процесі потребує всебічного висвітлення правовиховної роботи, що робить її відкритою, доступною для більш широкого кола населення. Це дає змогу популяризувати процес правового виховання, враховувати позитивні та негативні аспекти, робити належні висновки щодо поліпшення названої роботи, підвищення її результатів.

Враховуючи викладене, необхідно підкреслити, що принцип демократизму означає, з одного боку, співробітництво у правовиховній роботі між вихователем та вихованцем, як рівноправним суб'єктом правовиховного процесу, а з іншого — виключає вседозволеність та анархію.

Принцип науковості правового виховання передбачає об'єктивний аналіз і оцінку реальної дійсності з позиції пізнання об'єктивних законів суспільного розвитку і застосування їх у правовій практиці, пояснення причин, явищ, що відбуваються. Принцип зв'язку правового виховання з практикою полягає не тільки у підтвердженні теоретичних положень життєвими фактами, прикладами, а й у необхідності з'ясування та розкриття самої сутності праворозуміння, людського виміру права, причин, що призводять до правопорушень, а також визначення заходів запобігання їм та профілактики і на цій основі розроблення висновків та рекомендацій щодо найбільш ефективних способів реалізації правових норм.

Крім того, відомо, що основою правової науки є правова практика, яка поєднує правову діяльність та правовий досвід, в результаті чого видаються або застосовуються нормативно-правові документи, реалізуються їх вимоги.

Принцип доступності і популярності вимагає, щоб навіть найскладніші науково-правові питання викладалися у максимально доступній формі. При цьому популярність повинна обов'язково поєднуватись з науковістю. Доступність нерівнозначна спрощенню, яке завдає правовиховному процесові суттєвої шкоди, робить його поверховим, малоефективним.

Принцип систематичності передбачає те, що правовиховна робота повинна проводитись відповідно до розроблених планів, програм, наукових підходів у встановлені терміни. При цьому слід мати на увазі і тісний зв'язок правового виховання з навчальним процесом, який має бути тією відправною основою, на якій базується правовиховна робота.

Принцип системності у правовиховній роботі передбачає використання у певній системі прогресивних засобів, форм і методів правовиховної роботи, що надає можливість досягти наміченого результату в правовому вихованні, що, в свою чергу, має неабияке значення для досягнення його мети.

Принцип послідовності полягає насамперед у тому, що кожен новий правовиховний захід повинен передувати встановленню певного рівня правової і професійної культури.

Принцип доцільності дає відповідь на питання щодо правильності проведення правовиховної роботи, використання тієї чи іншої методики правового виховання, ефективності застосування тих чи інших заходів.

Правове виховання як вид суспільної діяльності і соціальна цінність проявляється у межах існуючого правового поля та у його функціях. Відповідно необхідно насамперед дослідити напрями його впливу на суспільні відносини.

Сутність і зміст правового виховання визначають його функції. Для з'ясування їх змісту потрібно класифікувати їх відповідно до напрямів реалізації кожної. Так, до основних функцій правового виховання слід віднести: пізнавальну, регулятивну, охоронну, ідеологічно-виховну, практико-прикладну, прогностично-евристичну, комунікативну, профілактичну.

Пізнавальна функція у правовиховній роботі означає теоретичне опанування основних положень про розвиток та функціонування права, держави та їх інститутів; про нормативні акти, про зміст юридичних норм.

Крім того, пізнають та вивчають основні закономірності формування і розвитку держави як політичної та соціальної організації суспільства, її функцій, механізму, форми. Важливе значення також має дослідження процесу виникнення права як регулятора відносин у суспільстві і державі.

Отже, пізнавальна функція у правовиховній роботі відіграє провідне значення у процесі формування світогляду, а також розуміння правової дійсності, адже поширення відповідних знань про державу та право забезпечить їх належну правову підготовку.

Регулятивна функція передбачає вплив на поведінку людей з точки зору її співвідношення з діючою у суспільстві системою правових приписів; мотивів і установок щодо поведінки, врегульованої правом — відповідно до правових дозволів і заборон; забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і створення стійкого правопорядку.

Враховуючи викладене вище, необхідно зазначити, що регулятивну функцію правового виховання можна визначити як обумовлений її суспільним призначенням напрям правового впливу, який реалізується шляхом встановлення у правовиховній роботі відповідних правил поведінки, надання основних прав та обов'язків, а також визначенням меж компетенції її учасників.

Охоронна функція правового виховання — це обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, спрямований на вироблення необхідних знань, умінь, навичок щодо охорони суспільних відносин, а також запобігання порушенням правових приписів. Вона зумовлена наявністю санкцій у правових приписах, що впливає на волю особи встановленням заборон, а у разі їх порушення — юридичної відповідальності.

Природа правового мислення, правових установок та переконань є основою ідеологічної функції. Відповідно наслідком та призначенням останньої у правовиховній роботі є вироблення та реалізація нових правових ідей, правових цінностей, принципів, теорій; закріплення у їх свідомості загальнолюдських цінностей, формування основних засад професійної діяльності.

Практико-прикладна функція висвітлює призначення правового виховання у рамках тих суспільних перетворень, що відбуваються у нашій державі, а також допомагає реалізувати його теоретичні завдання на практиці.

Сутність прогностичної функції правового виховання полягає у здатності правовиховної роботи, з одного боку, на основі існуючих закономірностей та об'єктивних наукових здобутків, а з іншого — з врахуванням тенденцій розвитку соціально-правової держави та громадянського суспільства встановити перспективи подальшого розвитку правового виховання.

Евристична функція подібна до пізнавальної за своєю природою, але відмінність полягає у тому, що остання систематизує та узагальнює знання про державно-правові інститути, а перша — здійснює та реалізує пошук нових, донині невідомих властивостей згаданих вище інститутів.

Комунікативна функція правового виховання передбачає інформування населення щодо змін у галузевому законодавстві, у юридичній практиці; дає змогу вирішувати проблему відповідності теорії правового виховання правовій практиці, а також введення у правовиховний процес новітніх технологій, що надасть можливість значно піднести рівень правовиховної роботи, її якість та ефективність. Використання нових досягнень різних галузей суспільних наук має концептуально спиратись на практику.

Профілактична функція у системі функцій правового виховання займає своє особливе місце та реалізується через згадані вище функції. Її специфіка полягає у тому, що вона орієнтує на запобігання правопорушенням — актам винної протиправної поведінки осіб—учасників суспільних відносин, але слід мати на увазі, що профілактична функція спрямована не на правопорушення безпосередньо, а на усунення причин, які до них призводять.