Етапи реалізації програми соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

І етап – спрямований на роботу з батьками молодших школярів задля діагностики присутності дисфункцій у власній сім’ї, підвищення рівня педагогічної культури батьків. На цьому етапі важливо, щоб батьки зрозуміли, що вони мають певні проблеми, але якщо вчасно їх помітити та прикласти максимальних зусиль для їх усунення, то результат буде максимально ефективним.

ІІ етап буде спрямований на зняття неконструктивних заборон, які провокують дисфункції.

ІІІ етап полягає у тому, що необхідно внести корективи щодо перебільшеної жорсткості вимог та правил до дитини.

Очікувані результати реалізації даної програми полягають у тому, що внаслідок соціально-педагогічної підтримки планується підвищити рівень педагогічної культури батьків щодо виховання дитини молодшого шкільного віку, навчити батьків розпізнавати дисфункції у родині, корегувати їх у сімейному колі.

І ЕТАП. ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЦІЙ

Мета: посилити мотивацію батьків до функціонального виховання дітей молодшої школи у сім’ї.

Форми роботи – групова та індивідуальна.

Хід проведення. Дану етап роботи ми вважаємо за необхідне впроваджувати шляхом індивідуальних бесід та інтерв'ю, групової психотерапії або ігрової терапії. Варто виокремити методику «скульптурної групи»: члени сім'ї візуалізують своє уявлення про сімейні взаємини, створюючи скульптурну групу, причому при обговоренні місця в ній кожного члена сім'ї реально оцінюється власна позиція в ній і розбіжність своєї оцінки з оцінкою інших [49, с. 55].

У процесі роботи з батьками слід аналізувати виконувані функції, що дозволить виділити критичні місця або ті функції, в здійсненні яких відчуваються певні труднощі. Пропонуємо наступні тренінгові вправи.

Функцінальність і дисфункціональність сімей.

Мета: з’ясувати ознаки дисфункціональної родини.

Матеріали: схема «Оцінка дисфункціональності сім’ї».

На початку вправи соціальний педагог нагадує батькам, що у кожної родини існує своя конфігурація або карта функцій. Це означає, що члени сім’ї в процесі життєдіяльності виконують певні функції. Соціальний педагог пропонує батькам навести конкретні приклади родин із проблемами через невиконання функцій із своєї практики. Підбиваючи підсумок вправи, спеціаліст має наголосити, що оцінюють їхню сім’ю не тільки соціальні працівники, а й соціальне оточення, соціальні заклади, тобто школа, де навчається їхня дитина.

Пропонуємо проводити вправу «Карта функціональності сім’ї». Батькам пропонується скласти власну життєву історію і спробувати проаналізувати функції, які вони успішно виконують або не виконують взагалі. Карта функцій клієнта – відіграє важливу роль при складанні плану роботи з батьками. Описуючи кожну функцію і взаємозв’язки, спеціаліст виділяє напрямки роботи, необхідні для оптимальної побудови соціально-педагогічної підтримки [9, с. 66].

Варто застосувати вправу «Карусель сімейних відносин», мета якої є познайомити батьків з визначенням поняття «сім’я», основних функцій, які вона має виконувати, розвинути комунікабельність, уявлення про сімейні відносини, виховувати взаємоповагу.

ІІ ЕТАП «БЕСІДА В СІМЕЙНОМУ КОЛІ»

Мета – зняти заборони на обговорення проблем дитини у сім’ї, заборону на висловлення дитиною свої почуттів та емоцій, не створювати в родині заборонених тем, створити ситуацію вільного спілкування.

Форми роботи: групова та індивідуальна.

Хід проведення: пропонуємо гру «Чи добре ми знаємо свою дитину» (див. Додаток В), мета якої – пізнання батьками інтересів дитини, проаналізувати стан сім’ї, розподіл ролей, наскільки дитина щаслива в сім’ї. Також можна застосовувати рольова гру «Вечір у колі сім'ї», мета якої виявити, наскільки сім’я є відкритою для обговорення проблем дитини [27, с. 25].

Також варто використати бесіду «Усі ми родом з дитинства» (див. Додаток В), використання якої допомагає розвинути рефлексію батьків стосовно дитини, зняти бар’єр відчуженості при спілкуванні, розвинути такі якості батьків як чуйність, довірливість, щирість відкритість.

Варто проводити спеціальні консультації для батьків з приводу пошуку різних варіантів виходу з ситуації в сім’ї, коли порушується комунікативна і терапевтична функції. Батькам слід наголосити, що безвихідного сценарію вирішення не існує. Необхідний меседж для батьків – спробувати змінити себе - свій спосіб сприймання, свою реакцію на слова чи поведінку дитини. Для цього скласти перелік тих проявів у ваших взаєминах з дитиною, які ви хотіли б змінити. Поміркувати над адекватністю способів, до яких вони вдавались і які не принесли реальних результатів. Їх треба змінити.

Для зняття заборон щодо прояву емоцій і почуттів дитини рекомендуємо вправу «Поради поштою» (див. Додаток В), мета – усунення проблеми, пов'язаної з умінням будувати емоційні, довірливі стосунки дитиною.

Для зняття заборони вільно спілкуватися пропонуємо психологічні етюди «Образ співрозмовника» та «Мене слухають» за С. Болтівцем (див. Додаток В), які допомагають батькам розуміти почуття, емоції дитини під час вербальної і невербальної взаємодії, тренують бути уважними до слів дітей під час спілкування. Також цікавою у контексті нашої програми є рольова гра «Установлення контакту з партнером по спілкуванню» (див. Додаток В), мета якої – створення для дитини атмосфери безпеки, цікавості до її точки зору (перенесення центра уваги із себе на партнера; розмова про те, що цікавить партнера; часте повторення імені партнера; вияв своїх почуттів, усмішка) [30, с. 34].

Варто дати батькам завдання скласти дошку, плакат із правилами спілкування в родині, де буде описано використання правил та засобів спілкування (уміння щиро вибачатись; уміння використовувати правила спілкування; уміння уникати невиправданих сподівань; уміння уникати помилок в оцінці оточуючих людей; уміння використовувати взаємовідносини «усі виграють»; уміння використовувати засоби спілкування), прийоми позитивної взаємодії.

Соціальний педагог у своїй роботі з батьками може провести бесіду про такі прийоми ефективного спілкування: прийом «відкривання шлюзів». Передбачає такі висловлювання: (Це цікаво, розкажи ще щось про це.Ти не хочеш ще щось розповісти про це?Як цікаво те, про що ти говориш! Схоже, ти це здорово відчув! Ти хочеш мені про це розповісти?) [34, с. 21].

Прийом «з'ясування». Використовується для того, щоб виявити увагу до співрозмовника, показати свою зацікавленість в його оповіді.

Прийом «відображення почуттів». Якщо необхідно виявити розуміння емоційного стану іншої людини, можна скористатись такими виразами: Здається, ти дуже радий тому, що...Здається, ти дуже хвилюєшся через те, що… Ти видаєшся роздратованим (ображеним) у зв'язку з...

Заключною частиною ІІ етапу є бесіда «Помилки сімейного виховання» (див. Додаток В). Цей метод дозволяє розглянути найбільш поширені помилки в розвитку внутрішньосімейних взаємин, що виникають через незнання й нерозуміння важливості спілкування між батьками та дітьми. Вони полягають у тому, що дорослі не розуміють дитину, не знають особливостей її поетапного розвитку, психофізичні особливості.

ІІІ етап КОРЕКЦІЯ СТИЛЮ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

Мета: корекція жорсткого контролю та обмежень у вихованні дитина молодшого шкільного віку. Заміна поширеного авторитарного стилю виховання на демократичний.

Форма роботи – групова.

На цьому етапі хочемо запропонувати наступну вправу: Диспут «Як ми оцінюємо власну дитину» (див. Додаток В). Цей метод дає змогу конструктивної оцінки батьками щодо суттєвих та недоречних вимог, які вони висувають дитині.

Наступна частина – ситуативна задача. «Ти маєш робити те, що я тобі сказав, тому що в сім'ї я головний». Програти цю ситуацію в сімейному колі, дати завдання батькам спостерігати а реакцією дитини. Наголосити, що молодші школярі обов'язково повинні розуміти, чому та навіщо від них вимагається щось робити. Переконування краще за суворість. У разі необхідності можна сказати так: «Ти зараз робитимеш так, як я кажу, а ввечері ми спокійно обговоримо - чому і навіщо» [36, с. 177].

Використовуємо індивідуальна вправу «Який я батько (мати)» (див. Додаток В). Існує серія тренувальних вправ, які допомагають батькам краще усвідомити власний «образ». Так, приміром, на їхню думку, він (вона) добрий батько (мати), досить комунікабельна людина, любить своїх дітей, намагається якомога краще виховувати їх. Але контакти з ними, їх змістове наповнення й наслідки не завжди їх задовольняють, а іноді викликають і негативні почуття. Чому це відбувається? Може, якісь особливості вашого характеру, особисті риси та якості певним чином впливають на ці стосунки? Для цього батьки заповнюють відповідні картки, отримуючи відповіді на ці запитання.

Заключна частина – диспут «Авторитет та авторитарність», яка допомагає виявити, як часто батьки проявляють авторитарність до своєї дитини, до чого це призводить, що є характерним у ставлення до дітей. Як висновок чи задовольняє такий стиль батьків і дитину (див Додаток В).

Використовуючи методи, техніки соціально-педагогічної підтримки можна стверджувати, що дитина, яка виховується в дисфункціональній родині зможе отримати повноцінний розвиток, виховання, позитивний вплив від спілкування з батьками, адже вони є найвпливовішими агентами соціалізації власної дитини. Тому безпосередньо варто починати соціально – педагогічну підтримку дисфункціональної сім’ї із співпраці з батьками, звернути їхню увагу на власні проблеми щодо виконанням функцій, навчити їх підходити до корекції виконання функцій з точки зору педагогіки та власне батьківської любові.

Таким чином, виконуючи програму соціально-педагогічної підтримки дитини молодшого шкільного віку з дисфукнкціональної сім’ї, ми здійснюємо коречуючий вплив на розуміння батьками проблем власної родини, на заперечення наявності проблем у виконанні батьківських функцій. Відбувається заміна неконструктивних форм поведінки батьків (агресії, придушення негативних бажань) на продуктивні форми взаємовідносини та ефективне спілкування, здійснення особистісного зростання батьків в процесі взаємодії зі своєю дитиною, підвищення педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра.

Отже, виконуючи дану програму з батьками молодших школярів ми претендуємо на значне поліпшення виконання дисфункціональною сім’єю виховної, терапевтичної та комунікативної функції, які як виявилося під час дослідження, порушуються в першу чергу.

 

Висновки

1. Оперуючи аналізом наукових праць у галузі соціальної педагогіки, психології, соціології, ми дали визначення таким поняттям як «дисфункція», «дисфункціональна сім’я», охарактеризували її види та ознаки; розглянули перелік параметрів, які мають характеризувати функціональну сім’ю. Беручи за основу функціональну спроможність родини, ми виокремили наступні функції, виконання ких ми вважаємо необхідним для оптимального розвитку, навчання та виховання дитини молодшого шкільного віку. Серед них – економічна, репродуктивна, житлово-побутова, соціалізуючи, комунікативна. Особливу увагу звертали на виконання батьками виховної та терапевтичної функцій. Гарантія виконання даних функцій забезпечує подальше благополуччя родини, виключає негативний ризик стосовно виховання дитини. Коли ж у родині не виконуються ті чи інші функції, сім’я може набути статусу «дисфункціональної». Це залежить від соціального потенціалу сім’ї, активності членів сім’ї, вчасності надання соціальної підтримки.

Також ми розглядаємо проблему поширення дисфункцій у родині, адже сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне за­безпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає не духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї Вони негативно позначаються на формуванні особистості дитини. Діти з дисфункціональних родин мають більше підстав для отримання статусу важковиховуваних, неповнолітніх правопорушників, дітей із шкідливими залежностями. Завданням соціального педагога при роботі з дисфункціональною сім`єю – є надання конкретної, індивідуальної допомоги сім`ї, з метою раціональної організації внутрішнього та позасімейного спілкування, життєдіяльності та відпочинку, навчання раціонального розв’язання та подолання складних життєвих обставин, виховання дітей. Соціально-педагогічна підтримка забезпечує пошук і стимуляцію внутрішніїх резервів родини, які допоможуть вирішити власні проблеми.

2. Функціональна сім’я позитивно впливає на формування особистості дитини, допомагає відчути себе рівноправним членом сімейного колективу. Противагою до описаної сім’ї є дисфункціональна сім’я, хоча відсутність певної функції ще не свідчить про те, що це проблемна сім’я. Часто буває, що невиконання функцій сприймається найближчим соціальним оточенням як прояв неблагополучності, проблемності. З іншого боку, можлива і явна дисфункціональність, яка ігнорується, тому що це справа сім’ї, яка не потребує втручання різноманітних інстанцій ззовні. Дослідження було проведено у Житомирській ЗОШ № 28 серед 4 соціальних педагогів та психологів та 2 вчителів молодших класів, де діагностичним інструментарієм слугувало глибинне інтерв`ю. Розроблений опитувальник для батьків молодших класів з метою виявити якість виконання родиною своїх функцій був проведений серед 60 батьків 1, 2, 4 класів.

Провівши дослідження, спрямоване на виявлення впливу дисфункціональної сім’ї на особистість молодшого школяра, ми виявили, що більшість родин є благополучними, але, згідно вибірки – третина сімей опитаних батьків мають чіткі ознаки дисфункціональної родини.

Висновком проведеного глибинного інтерв’ю може слугувати низький рівень і недосконалість методичного та законодавчого забезпечення системної соціальної-педагогічної діяльності з дисфункціональними сім’ями. Такі родини потребують окремого підбору методів виховання членів сім’ї, формування безконфліктних взаємовідносин, запобігання насильства, прояву негативних явищ у родині, прояву дисфункції. Потрібно формувати вміння соціальних педагогів та вчителів молодших класів використовувати потенціал сім’ї для збільшення її функціональної спроможності.

3. Одним із важливих аспектів соціальної роботи із дисфункціональною родиною є надання соціальної-педагогічної підтримки з метою пошуку та стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть вирішити сімейні проблеми, а також надання інших різноманітних соціально-педагогічних послуг в умовах конкретної ситуації.

Розглянувши поняття «дисфункціональність», «дисфункціональні сім’ї», вплив такої родини на особистість дитини – ми розробили програму соціально-педагогічної підтримки. Її мета – поліпшення умов виховання, навчання та розвитку молодшого школяра з дисфункціональної сім’ї. Програма складається з трьох етапів, на яких ми пропонуємо комплекс діагностичних та практичних вправ для вирішення проблем дисфункціональної сім’ї, які раніше були виявлені в результаті проведеного дослідження. Серед завдань програми можна виділити наступні: підвищити рівень педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра, зняти заборону щодо обговорення проблем дитини сімейному колі, заборону на прояв своїх почуттів в середовищі сім’ї як для дитини так і для батьків, навчити батьків адекватно оцінювати свої вимоги у вихованні дитини молодшого шкільного віку, без використання жорсткого контролю та обмежень. Виконуючи дану програму з батьками молодших школярів ми претендуємо на значне поліпшення виконання дисфункціональною сім’єю виховної, терапевтичної та комунікативної функції, які як виявилося під час дослідження, порушуються в першу чергу.

 

Список використаних джерел:

1. Бахадова Е. В. Неблагополучная семья как фактор формирования девиантного поведения детей / Е. В. Бахадова // Вопросы психологии. — 2009. — № 1. — С. 37—50.

2. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи: записки детского психиатра: книга для учителей и родителей / М. И. Бунов— М.: Просвящения, 1998. — С. 2 —28.

3. Главник О. Соціально – педагогічна робота з сім’єю / О. Главник // Професія — соціальний педагог. — 2006. — С. 46—50.

4. Головатий В. Г. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів соціальної сфери / В. Г. Головатий, А. В. Калініна, О. А. Виноградова — К.: Основа — Принт, 2007. — С.26—35.

5. Гусарський В. І. Робоча книга вихователя / В. І. Гусарський, В. І. Руський, О. І. Тимчишин. — Тернопіль: Астон, 2001. — 234 с.

6. Демиденко Т. М. Виховний потенціал — провідна характеристика сім’ї як педагогічної системи / Т. М. Демиденко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2011. — № 1. — С. 58—63.

7. Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» [Електронний ресурс]. — Режим дост.: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2558-14

8. Запобігання інститутоціоналізації дітей раннього віку. Інноваційні технології соціальної роботи з профілактики відмов від новонароджених дітей: Методологічний посібник /Автори – упоряд.: Т. Ф. Алексєєнко,

О. В. Безпалько., Н. О. Бервено, Т. В. Бондаренко; за заг. ред. І. Д. Звєрєвої Ж. В. Петрочко — К.: Століття, 2008. — С. 165—166.

9. Зберегти сім’ю. Соціальна робота з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах / Автори – упорядники: О. М. Мороз,Г. І. Постолюз, Т. В. Семигіна, О. С. Шипіленко — К.: ЕКСМО, 2008. — 160 с.

10. Іванцова А. Робота соціального педагога з дітьми з неблагополучних сімей / А. Іванцова // Воспитание школьников. — 2000. — № 7. — С. 22—25.

11. Інноваційні моделі соціальних послуг: Проекти Українського фонду соціальних інвестицій / За ред. Н. В. Кабаченко. — К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2006. — С. 3 —87.

12. Колеснікова А. Побудова конструктивних стосунків в сім’ї /

А. Колеснікова, Л. Халєєва // Психолог. — 2012. — № 8. — С. 29—30.

13. Костів В. Виховний потенціал родини / В. Костів // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 227. — № 3. — С. 54—59.

14. Кутнікова І. Сім’я як об’єкт соціально — педагогічного впливу /

І. Кутнікова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2009. № 4. — С. 60—65.

15. Лещук Г. В. Актуальні тенденції розвитку сім’ї як соціально – виховного інституту / Г. В. Лещук // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — Житомир: 2010. — Вип. 53. — С. 82—63.

16. Лукашевич М. П. Соціальна робота з проблемними сім’ями /

М. П. Лукашевич, Т. В. Семигіна // Соціальна робота. Теорія та практика. — К., — 2009. — С. 267—297.

17. Методи та технології роботи соціального педагога: навч. посіб. / Автори – укладачі: С. П. Архипова, Г. Я. Майборода. Навчальний посібник. — К.: Вид. Дім «Слово», 2011. — С. 242—264.

18. Мудрик А. В. Социальная педагогіка: учебник для студентов пед. вузов /

А. В. Мудрик — М.: Издательський центр «Академия», 2000. — С. 91— 96.

19. Мухина В.С. Возрастная психология. Феноменология развития: ученик для студентов высш. учеб. заведений / В. С. Мухина — М.: Изд. центр «Академия», 2006. — С. 311—410.

20. Мушинський В. Неблагополучна сім’я як фактор дисгармонійного розвитку дитини / В. Мушинський // Психолог. — 2005. — № 10. — С. 3—6.

21. Назарова С. Ценр социальной и психологической піддержки: работа с неблагополучной семьей / С. Назарова // Социальная педагогіка. — 2007. — № 1. — С. 25—31.

22. Николаева Я. Г. Воспитание ребенка в неполной семне: орг. пед. и соц. помощи неполным семьям: пособ. для психол. и пед. / Я. Г. Николаева — М.: Гуманит. изд центр «ВЛАДОС», 2006, — 159 с.

23. Орбан – Лембрик Л. С. Соціальна психологія: посібн. / Орбан – Лембрик Л. С. — К.: Академвидав, 2003. — 448 с.

24. Павелків Р. В. Дитяча психологія. Навчальний посібник / Р. В. Павелків, О, П. Цигипало. — К.: Академ. видав., 2008. — С. 211 — 213.

25. Права та обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини / За ред. І. Смагіна // Соціально—правовий захист дитинства: Навч. — мет. посібн. — Житомир, 2006. — С. 52—54.

26. Панова А. Программы примирения в семье для предупреждения соціального сирітства / А. Панова. // Социальна робота в Украины: теорія та практика. — 2006. № 3. — С. 144—150.

27. Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика / Прихожан А. М. — М.: Московский психолого – соц. институт; Воронеж: Изд. НПО «МОДЭК», 2000. — 304 с.

28. Психологічні аспекти соціальної підтримки сімей / За ред.. І. Григи // Соціальні служби — родині: розвиток нових підходів в Україні. — К., 2003. — С. 24—28.

29. Райгородский Д. Я. Ребенок и сім’я: учеб. пособ. по детской и возрастной психологии, педагогики и социальной работы / Д. Я. Райгородский. — Самара: Издательский Дом «БАХРАХ» — М., 2002. — С. 316—317.

30. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів для спеціалістів соціальної сфери / Автори – упорядники: В. Г. Головатий, А. В. Калініна,

О. А. Виноградова; За заг. ред. Т. Ф. Алексєєнко. — К.: Основа – Принт, 2007. — С. 26—35.

31. Розпорядження КМ «Про схвалення концепції державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року» [Електронний ресурс]. — Режим дост.: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/325-2012-р

32. Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. — К.: Академвидав, 2009. — С. 165—182.

33. Сейко Н. А. Соціальна педагогіка: Метод. посібник / Н. А. Сейко. — Житомир: Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. — С. — 88 — 91.

34. Соціальна педагогіка: підручник / за ред. А. Й. Капської — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — С. 194—213.

35. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні (перевидання) / за ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — С. 22—28.

36. Скрипченко О. В. Вікова та педагогогічна психол.: Навчальний посібник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огородник [та ін.]. — К.: Просвіта, 2001. С. 130—158.

37. Ткачук А. Гармонізація стосунків у проблемних сім’ях / А. Ткачук // Психолог. — 2010. — № 43. — С. 29—30.

38. Трубавіна І. М. Родиноцентричний підхід до соціально-педагогічної діяльності з сім’єю / І. М. Трубавіна // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2008. — № 3. — С. 12—23.

39. Трубавіна І. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: навч. посіб. / І. М. Трубавіна — К.: ДЦССМ, 2003. — С. 5—18.

40. Толстоухова С. На допомогу сім’ї у кризі / С. Толстоухова // Соціальна робота в Україні: теорія та практика. — 2006. — № 3. — С. 92—96.

41. Тюпля Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика): навч. посіб. [для студ. вищих навч. закл.] / Л. Т, Тюпля, І. Б. Іванова. — К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. — С. 190—197.

42. Усик О. Робота соціального педагога з неблагополучними сім’ями: технологічний аспект / О. Усик // Гуманітарний вісник. — 2011. — № 24. — С. 380—384.

43. Харченко Л. П. Співробітництво соціального педагога із сім’єю /

Л. П. Харченко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2012. — № 3. — С. 54—60.

44. Adler, Ronald B. Communicating at work: principles and practices for business and the professions / Ronald B. Adler, Jeanne Marquardt Elmhorst. — 7 th ed. — — United States: Minorities, 2002.

45. Child psychology: a contemporary viewpoint / E. Mavis Hetherington, Ross D. Parke, Virginia Otis Locke. — ed. p. cm. — United States: Minorities, 1999.

46. Ethnicity and family therapy / edited by Monica McGoldrick, Joe Giordano, John K John K. Pearce. — 2nd ed. p. cm. — United States: Minorities, 1996.

47. Lauer, Robert H. Social problems and the quality of life/Robert H. Lauer and Jeanette C. Lauer. p. cm. Includes index.

48. Scanzoni, John H. Contemporary families and relationships: reinventing responsibility / John Scanzoni. p. cm.

49. Suppes, Mary Ann. The social work experience: an introduction to the profession / Mary Ann Suppes, Carolyn Cressy Wells, p. cm. Includes index. — United States: Social service, 1991.

50. Social problems and the quality of lfe / Robert H. Lauer and Jeanette C. Lauer. — United States: Minorities, 2004.

51. Social psychology / David G. Myers. — 6th ed. p. cm. — United States: Minorities, 2004.

Додатки

Додаток А