Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності

Поняття та загальна характеристика договору. За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелекту­альної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 ЦК України).

Істотними умовами договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності є: предмет

договору, строк створення об'єкта права інтелектуальної власності, способи та умови його використання, ціна. Умови договору, що об­межують право творця на створення інших об'єктів права інтелек­туальної власності в майбутньому, є нікчемними.

Предметом договору про створення за замовленням і викори­стання об'єкта права інтелектуальної власності є твори літератури, науки, мистецтва та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Залежно від предмета розрізняють такі види договорів про ство­рення за замовленням та використання: літературних, музичних, аудіовізуальних творів, творів архітектури та образотворчого ми­стецтва тощо.

Особливістю договору про створення за замовленням і викори­стання об'єкта права інтелектуальної власності є відсутність об'єк­та договору на момент його укладання. Твір літератури, науки, мистецтва або інший об'єкт права інтелектуальної власності ство­рюється автором за замовленням іншої сторони.

У зв'язку з цим, часто виникає проблема розмежування цього договору з договором підряду. Близькі за своєю юридичною при­родою, названі договори різняться за предметом та розподілом прав сторін. Так, предметом договору підряду є результат звичайної, не-творчої роботи, в той час як договору замовлення — твір або інший об'єкт права інтелектуальної власності. У результаті виконання до­говору підряду замовник набуває повного обсягу прав на створений підрядником предмет, в той час як у автора створеного твору зали­шаються особисті немайнові права на нього.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності слід відрізняти і від трудового до­говору, укладеного між автором та роботодавцем. В останньому ви­падку створення твору входить до кола трудових обов'язків автора, що зумовлює відповідний розподіл прав на створений об'єкт права інтелектуальної власності. Так, відповідно до ст. 429 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, ство­рений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать праців­никові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених зако­ном., окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник. Майнові права інтелектуальної

власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Права та обов'язки сторін договору про створення за замов­ленням та використання об'єкта права інтелектуальної власності. Чинне законодавство України у сфері інтелектуальної власності не регламентує змісту договорів даного роду, роблячи його прерогати­вою сторін. Враховуючи викладене, а також значну кількість видів такого роду правочинів, їх взаємність (обов'язки однієї сторони від­повідають правам іншої), наведемо приблизний перелік обов'язків творця та замовника, вироблений практикою.

Творець має такі основні обов'язки:

1) створити особисто визначений у договорі об'єкт права інте­лектуальної власності;

2) у встановлений строк передати створений об'єкт замовнику;

3) змінити твір, відповідно до зауважень замовника, висунутих при його прийнятті;

4) брати участь у підготовці твору до використання;

5) не передавати право на використання твору третім особам, якщо договором передбачена передача виключних прав ав­тора.

Замовник зобов'язаний:

1) прийняти створений відповідно до умов договору об'єкт пра­ва інтелектуальної власності;

2) використовувати твір чи інший об'єкт права інтелектуальної власності протягом встановленого строку та відповідно до умов договору, не порушуючи при цьому особистих немай-нових прав автора;

3) сплатити автору визначену договором винагороду;

4) не передавати право на використання твору третім особам, якщо договором не передбачено інше.

Зі змістом договору про створення за замовленням та викори­стання об'єкта права інтелектуальної власності тісно пов'язана проблема розподілу між творцем та замовником права інтелек­туальної власності на створений об'єкт. Відповідно до ч. 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності становлять особисті

немайнові (право авторства, право на авторське ім'я тощо) та май­нові права інтелектуальної власності (виключне право на викори­стання твору). Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта (у випадках, передбачених законом, окремі особисті немай­нові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть нале­жати замовникові). Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище загального принципу розподілу права інте­лектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, є ви­нятки. Так, при створенні за замовленням твору образотворчого мистецтва (картини, скульптури, гравюри тощо) майнові права інтелектуальної власності на твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором (ч. З ст. 1112 ЦК України).

2.4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

За договором про передання виключних майнових прав інте­лектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні май­нові права) передає другій стороні частково або в повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ч. 1 ст. 1113 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р. автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим осо­бам дозвіл на використання твору одним або всіма відомими спосо­бами на підставі авторського договору. Залежно від того, чи стає набувач авторських прав за договором єдиним їх володільцем, дого­вори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності поділяються на авторські договори про передачу виключ­ного права на використання твору та авторські договори про пере­дачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне автор­ське право) передає право використовувати твір певним способом і

у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права переда­ються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка пере­дає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються. За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невик-лючне право, зберігається право на використання твору і на пере­дачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Істотними умовами договору про передання виключних май­нових прав інтелектуальної власності є: строк дії договору, способи використання твору, територія, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а та­кож інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бу­ти досягнуто згоди.

Проте умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відпо­відного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим ЦК України або іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Договори про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності укладаються в письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

2.5. Інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Перелік наведених вище договорів щодо розпоряджання майно­вими правами інтелектуальної власності не є вичерпним. Теорії та практиці цивільного права відомі й інші види договорів у цій сфері: видавничий, постановочний, сценарний, договір про депонування рукопису, про використання твору декоративно-прикладного ми­стецтва в промисловості, про публічне виконання твору, про управ­ління майновими правами автора тощо.

Деякі з цих договорів за окремими ознаками умовно можна від­нести до вже названих нами видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, проте здебільшого вони мають певні особливості, що обумовлюють необхідність їх ви­окремлення в самостійну групу.

Видавничий договір передбачає видання чи перевидання будь-яких творів, які можуть бути зафіксовані на папері, тобто творів літератури, сценарних, музичних творів, творів образотворчого ми­стецтва тощо.

Постановочний договір укладається у випадках, коли основ­ним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом даного договору можуть бути драматичні твори, музика чи лібрето опери, балету, оперети та інші твори, які використову­ються театрально-видовищними організаціями (театрами, філар­моніями, цирками тощо) для постановки на сцені.

За сценарним договором автор передає або зобов'язується ство­рити і передати кіно-, теле- або організації радіомовлення сценарій для фільму або телерадіопередачі в обумовлений сторонами строк, а студія зобов'язується сплатити авторові обумовлену договором винагороду.

Договір про депонування рукопису регулює умови та порядок оприлюднення та подальшого використання твору, який поміщу-ється на зберігання в спеціальний інформаційний орган. Як пра­вило, шляхом депонування публікуються наукові твори, що станов­лять інтерес для обмеженого кола спеціалістів. За запитом зацікавлених осіб їм надаються копії депонованих творів чи їх окре­мі частини.

Договір про використання твору декоративно-прикладного мистецтва у промисловості має за мету врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з тиражуванням у промисловості оригі­нальних творів декоративно-прикладного мистецтва. Договір укла­дається з позаштатними художниками підприємств, які отримують авторську винагороду за створення твору декоративно-прикладного мистецтва, прийнятого до виконання, і за його тиражування відпо­відно до обсягів використання.

Договір про публічне виконання твору дозволяє використання літературних, музичних, драматичних та інших творів шляхом їх

виконання, передачі в ефір чи по кабелю як безпосередньо, так і за допомогою різних технічних засобів.

Договір про управління майновими правами автора перед­бачає передання автором чи іншим суб'єктом права інтелектуальної власності майнових прав на твір спеціальній організації для управ­ління ними на колективній основі.

Зазначені види договорів щодо розпорядження майновими пра­вами інтелектуальної власності не вичерпують усього їх багатома-ніття, яке визначається специфікою конкретних об'єктів права ін­телектуальної власності та способами їх використання.

Список рекомендованої літератури

1. Безклубий І А. До питання про захист патентних прав у ліцен­зійному договорі // Вісн. Київ, ун-ту ім. Т. Шевченка. - Вип. 36. Юридичні науки. - 1998. - С 24-27.

2. Борисова Д.В. Авторські договори: Конспект лекцій. - К.: НАУ, 2005. - 76 с

3. Завальная Ж.В. Видавничий договір як вид авторського дого­вору: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут дер­жави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2002. - 18 с

4. Крижна В.М. Ліцензійний договір - правова форма реалізації патентних прав: Автореф. дис— канд. юрид. наук: 12.00.03 / На­ціональна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 1999.-20 с

5. Мусияка В.Л. Авторские договоры: Учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1988. - 84 с.