Глава 19. Договір банківського рахунка

Поняття, загальна характеристика договору банківського ра­хунка. Відносини, що пов'язані із зарахуванням і витратою грошей у безготівковій формі, існують у рамках спеціальної економічної конструкції, яка називається "рахунок". З одного боку, рахунок — це бухгалтерський документ, на якому відображаються стан і рух коштів, що належать особі, з іншого, — рахунком називають ви­могу, в якій пропонується сплатити гроші за товар, роботи або пос­луги. Відносини, що складаються з приводу відкриття, викори­стання та закриття рахунка в банку, визначаються договором банківського рахунка.

Банківськими рахунками виступають рахунки, на яких облі­ковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно йо­го клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати пе­реказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Основними видами рахунків, що банки мають право відкривати своїм клієнтам, залежно від їх призначення є вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки (ст. 7 Закону України "Про пла­тіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 p.).

Депозитним (вкладним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що пере­даються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточним рахунком визнається рахунок, що відкривається бан­ком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інстру­ментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також фізичним особам-підприємцям для зберігання гро­шових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Поточні рахунки від­криваються також фізичним особам для зберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з юридичними та іншими фізичними особами. До поточних рахунків належать карткові рахунки (картрахунки).

Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських пере­казів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шля­хом встановлення між банками кореспондентських відносин у по­рядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Чинне законодавство розглядає договір банківського рахунка як самостійний вид договору, який укладається для відкриття клі­єнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, пого­джених сторонами, і присвячує йому окрему гл. 72 ЦК України.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується прий­мати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпо­рядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з ра­хунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Отже, договір банківського рахунка є консенсуальним (він укла­дається з моменту досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а не з моменту зарахування коштів на рахунок), дво­стороннім (права та обов'язки наявні в обох сторін) та відплатним (за користування грошовими коштами на рахунку банк сплачує проценти).

За своєю юридичною природою договір банківського рахунка має змішаний характер. У ньому поєднуються елементи договору бан­ківського вкладу та інших договорів про надання послуг, наприк­лад, договору доручення.

Сторони договору банківського рахунка — банк (фінансова уста­нова) і клієнт (володілець рахунка).

На визначенні поняття "банк" ми в попередній главі цього під­ручника уже зупинялися.

Клієнтами (володільцями рахунка) можуть виступати будь-які фізичні особи, у тому числі неповнолітні (п. 4 ч. 1 ст. 32 ЦК Ук­раїни), та юридичні особи.

Предметом договору банківського рахунка є грошові кошти клієнта, що знаходяться на банківському рахунку, і послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укла­деного між ними, які пов'язані з переказом грошей з рахунка (на

рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором. Як і за договором банківського вкладу клієнт не має права власності або іншого речового права на предмет договору.

Грошові кошти, які обліковуються на рахунках клієнтів, вико­ристовуються банком для отримання прибутку. За користування грошовими коштами банк сплачує проценти, сума яких зарахо­вується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банків­ського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на раху­нок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, — зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються в розмірі, встановленому договором, а якщо їх розмір не визначений у договорі, - в розмірі, що звичайно сплачується бан­ком за вкладом на вимогу (ст. 1070 ЦК України).

Форма договору банківського рахунка — проста письмова, прямо пов'язана з процедурою укладення договору й відкриття рахунка. Укладення договору банківського рахунка може відбуватися або шляхом підписання єдиного документа або шляхом подання клі­єнтом заяви з резолюцією керівника банку про дозвіл укладення договору. В останньому випадку договір укладається в письмовій формі - шляхом обміну документами.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клі­єнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, пого­джених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України). Таким чином, укла­дення договору банківського рахунка є підставою для відкриття відповідного рахунка.

Порядок відкриття банками рахунків визначається Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функ­ціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка та регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 р.

Права та обов'язки банку і клієнта є взаємними.

Основні обов'язки банку такі:

1) укладати договір банківського рахунка з клієнтом, який звер­нувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком

умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установ­чими документами банку та надано йому ліцензію, крім ви­падків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухи­лення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до гл. З ЦК України (ч. 2 ст. 1067 ЦК України);

2) вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором бан­ківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України);

3) зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієн­та, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 2, 3 ст. 1068 ЦК України).

При цьому банк не має права визначати та контролювати нап­рями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. З ст. 1066 ЦК України);

4) зберігати таємницю банківського рахунка, операцій за рахун­ком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахун­ки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їх пред­ставникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їх посадовим і службовим особам, такі відомості мо­жуть бути надані виключно у випадках та в порядку, вста­новлених Законом України "Про банки та банківську діяльність". У разі розголошення банком відомостей, що ста­новлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ст. 1076 ЦК України).

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).

Обов'язками клієнта є:

1) дотримання банківських правил при вчиненні операцій за ра­хунком;

2) внесення плати за виконання банківських операцій за його рахунком, якщо інше не встановлено договором, тощо.

При виконанні взаємних зобов'язань за договором банківського рахунка звичайно виникають зустрічні права сторін. Так, банк має право вимагати оплати своїх послуг, а також повернення коштів, пов'язаних з кредитуванням рахунка і сплати процентів за креди­том (ст. 1069 ЦК України), а клієнт має право вимагати проценти за використання його грошових коштів тощо.

Підстави і черговість списання грошових коштів з рахунка. Банк може відповідно до ст. 1071 ЦК України списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, за рішен­ням суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, наприклад, за вказівкою державного виконавця про перерахування грошових коштів клієнта-боржника на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахунко­вих документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта в черговості, визна­ченій у ч. 2 ст. 1072 ЦК України:

- у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, зав­даної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

- у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оп­лати праці особам, які працюють за трудовим договором (кон­трактом), а також виплати за авторським договором;

- у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

- у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахункови­ми документами, що передбачають платежі до бюджету;

- у п 'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахун­ковими документами в порядку їх послідовного надходження.

У разі відсутності або недостатності грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде облік розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідальність банку за договором банківського рахунка. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про пере­рахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшко­дувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

Крім можливості застосування штрафних санкцій, законодавство встановлює обов'язок банку після виявлення факту порушення не­гайно припинити його та усунути несприятливі наслідки невико­нання або неналежного виконання договору банківського рахунка.

Розірвання договору банківського рахунка. Клієнт має право в будь-який час вимагати розірвання договору банківського рахунка.

Банк має право розірвати договір банківського рахунка у випад­ках:

- якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, пе­редбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попе­редження банком про це;

- у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

- в інших випадках, встановлених договором або законом. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або

за його вказівкою перераховується на інший рахунок у строки і в порядку, що встановлені банківськими правилами.

Банк має право відмовитися в односторонньому порядку від дого­вору банківського рахунка та закрити рахунок у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсут­ності залишку грошових коштів на цьому рахунку (ст. 1075 ЦК Ук­раїни).

Список рекомендованої літератури

1. Глібко С Питання правового регулювання договорів, пов'я­заних з відкриттям рахунків у банках // Вісн. Акад. правових наук України. - 2004. - № 1. - С 73-80.

2. Загиров Р.З. Договор банковского счета: Проблемы правовой квалификации и регулирования: Автореф. дис.... канд. юрид. на­ук: 12.00.03 / Моск. гос. юрид. акад. - М., 2002. - 29 с.

3. Рябко Л. Правова природа договору банківського рахунку // Право України. - 1999. - № 7. - С. 46-49.

4. Тулъчевсъка Н.В. Визначення сторін у договорі банківського депозитного рахунку // Держава і право. — 2001. — Вип. 13. — С. 238-242.