Психології пізнавальних процесів

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет

Внутрішніх справ

 

Кафедра філософії та політології

 

 

Лекція

 

з дисципліни «Психологія»

 

 

Тема № 3. « Психологія пізнавальних процесів»

(2 години)

 

 

Для слухачів 1 курсу ФЗН працівників ОВС ННІ ПОЗН

Дніпропетровськ ‑ 2015

Лекція підготовленапрофесором кафедри,кандидатом психологічних наук, доцентом Шинкаренко І.О.

 

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Сурякова М.В. доцент кафедри інженерної педагогіки, кандидат психологічних наук (Національна металургійна академія України).

Спіріна І.Д. завідувач кафедри психіатрії, загальної та медичної психології, доктор медичних наук, професор (Дніпропетровська державна медична академії).

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри філософії та політології 17 серпня 2015 р., протокол № 2.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Узагальнена характеристика психології пізнавальних процесів.

2. Чуттєві форми відображення дійсності.

3. Раціональні форми відображення дійсності.

4. Поняття про увагу.

Висновки

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Дрозденко К.С. Загальна психологія в практичному вимірі. Кредитно-модульний курс. Підручник. – К. «Професіонал», 2007.

2. Зазнюк С. Психологія мотивації. – К., 2002.

3. Максименко С.Д. Загальна психологія. 3-тє видання перероблене та доповнене: Підручник – К.: ЦУЛ, 2010. – 272 с.

4. Нємов Р.С. Психологія. – К., 2008.

5. Пальм Ш.Ф. Загальна психологія: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

6. Психологія / За редакцією Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь», 2001.

7. Цимбалюк І.М. Психологія: Навч. посібник. – К.: В.Д.«Професіонал», 2004.

Мета лекції:

Створити у курсантів цілісне уявлення про психологію пізнавальних процесів; забезпечити розуміння специфічних особливостей й закономірностей сенсорних, перцептивних, мнемичних процесів; сформувати систему знань про види пам’яті, уваги, уяви, мислення. Усвідомити зв’язок теоретичного матеріалу з практикою, з особистісним досвідом курсантів, с майбутньої професійної діяльністю. Сформувати професійні настанови на всі пізнавальні процеси.

Розвивати вміння встановлювати зв’язки та відношення між фактами, явищами, поняттями; сприяти формуванню досвіду самоорганізації навчальної діяльності, пізнавальних та професійних мотивів.

Сприяти збагаченню когнітивного змісту «Образу-Я», прагненню до самооцінки власних пізнавальних процесів і застосуванню практичних дій з їх розвитку.

Ключові поняття: « відображення», «свідомість», «пізнавальна діяльність», «відчуття», «сприймання», «пам’ять», «увага», «уява», «мислення», «мова».

ВСТУП

 

Людина здійснює пізнавальну діяльність, бо вона активно ставить перед собою мету, намагається її досягти. Пізнання не є пасивним процесом, воно завжди поєднане з перетворенням пізнаного. В пізнанні розрізняють два ступені – так званого чуттєвого відображення і раціонального відображення.

Знання й урахування юристом закономірностей пізнавальних процесів підвищує ефективність професійної діяльності, сприяє раціональному розподілу сил і здібностей, розвитку таких професійних якостей як гнучкість розуму, гостра спостережливість, продуктивна пам'ять. Професійна компетентність юриста значною мірою визначається навичками і прийомами використання психологічних знань в процесі рішення професійних задач.

 

УЗАГАЛЬНЕНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ПСИХОЛОГІЇ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Психічне відображення – найскладніший і найрозвиненіший вид відображення. Відображення впливів навколишньої дійсності – одна з основних функцій психіки. Психічне відображення носить як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Образи матеріального світу, що виникають у свідомості, є знімками, зліпками, копіями існуючих предметів, явищ, подій. Але для психіки не менш істотним є відношення до матеріального об'єкта, який вона відбиває. Вплив об'єктивної дійсності через конкретний стан людини, активне перетворення того, що відображається, обумовлюють суб'єктивність психічного відображення.

Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності. До психічних процесів в їх конкретній цілісності відносяться пізнавальні процеси та емоційно-вольові процеси.

Центральною категорією психології пізнавальних процесів є категорія образа. Образ виступає вихідним пунктом і одночасно результатом будь-якого пізнавального акта. У широкому розумінні під образом розуміється будь-яка суб'єктивна форма відображення реальності.

Пізнання – обумовлений законами суспільного розвитку і нерозривно зв'язаний із практикою процес відображення і відтворення в людському мисленні дійсності.

Пізнання – це процес психічного відображення і сприйняття об’єктивного світу у свідомості, результатом якого є нове знання.Відображення – загальна властивість матерії, що полягає в здатності об'єктів відтворювати з різним ступенем адекватності ознаки, структурні характеристики і відносини інших об'єктів.

У процесі пізнання люди здобувають знання про реальні явища, усвідомлюють навколишній світ.

Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні га­лузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Знання є головним компонентом освіти. Виділяють такі види знань: основні терміни і поняття, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жодного вислов­лювання; факти щоденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, фор­мувати переконання, доводити і обстоювати ідеї; основні закони науки, що розкривають зв'язки й відношення між різними об'єктами та явищами дійсності; теорії, що міс­тять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі; знання про способи діяльності, ме­тоди пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання); знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні й фак­тичні.

Теоретичні знання — поняття, системи понять, аб­стракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання — одиничні поняття (знаки, циф­ри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

Серед знань, що мають засвоїти учні у процесі нав­чання, особлива роль належить тим, які виражають спо­соби діяльності і використовуються на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій). У нав­чальних предметах вони оформлені у вигляді правил.

Пізнавальні процеси мають певну структуру:

- сенсорні (від латинської sensus – відчуття), пізнавальні процеси;

- перцептивні (від латинської percipere – сприймати) пізнавальні процеси;

- мнемічні (від грецької μνεμε – пам'ять) пізнавальні процеси;

- інтелектуальні (від латинської intellectus – розум) пізнавальні процеси.

Сенсорніпізнавальні процеси відображають окремі властивості предметів і явищ. Психічний результат цієї дії називається відчуттям.

Перцептивні (від латинської percipere – сприймати)пізнавальні процеси відображають предмети і явища в їхньому цілісному виді. Психічні образи цих предметів і явищ називають сприйманням.

Мнемічні (від грецької μνεμε – пам'ять ) процеси створюють образи пам'яті. Перетворення уявлень пам'яті в нові образи – це процеси уяви.

Інтелектуальні (від латинської intellectus – розум ) процеси відображають істотні зв'язки між явищами.

На відміну від пізнавальних процесів увага свого особливого змісту не має, вона як би з'являється всередині цих процесів.

Всі компоненти структури пізнавальних процесів взаємопов’язані між собою. Виділення окремих компонентів допомагає краще вивчити природу свідомості, процеси, що протікають у головному мозку.

 

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Пізнавальна діяльність постає як активність людини, спрямована на відображення і пізнання навколишнього світу. Залежно від глибини відображення виділяють чуттєві й раціональні форми пізнання світу. Оскільки увага не має власного змісту, то її не відносять до пізнавальних процесів. Однак, обслуговуючи всі психічні процеси, вона є необхідною умовою їх виникнення і функціонування.