Лекція 10.1 Тарифна система оплати праці. Тарифні ставки, тарифні сітки. Форми і системи оплати праці робочих і службовців

План лекції: 1) Принципи організації оплати праці. 2) Тарифна система оплати праці. 3) Форми оплати праці робочих. 4) Форми і системи оплати праці службовців.

Рекомендована література: [ 3, 5-7, 15, 18, 25, 32 ]

Заробітна плата являє собою частину внутрішнього валового продукту, що йде на особисте споживання робітників та службовців і розподілену відповідно до кількості і якості витраченої праці.

Держава розглядає заробітну плату як важливий соціально-економічний інструмент, стимул подальшого прискореного розвитку виробництва, підвищення його ефективності і росту продуктивності праці.

При організації оплати праці необхідно дотримувати такі принципи:

ü оплата виконується по кількості і якості праці незалежно від статі, віку, національності, не допускається "уравнилівка" і необґрунтовані розриви в оплаті праці різних працівників;

ü темпи росту продуктивності праці повинні випереджати ріст заробітної плати;

ü забезпечується ріст рівня заробітної плати для найбільш повного задоволення матеріальних і духовних потреб працюючих.

Основними напрямками поліпшення організації оплати праці є:

ü посилення залежності заробітної плати і премій кожного працівника від його особистого трудового внеску і кінцевих результатів роботи колективу;

ü підвищення їхньої стимулюючої ролі в підйомі продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, економії усіх видів ресурсів;

ü удосконалення тарифної системи і нормування праці, заробітної плати різних категорій трудящих з урахуванням складності і відповідальності робіт, що виконуються, умов і інтенсивності праці, а також по галузях народного господарства.

Регулювання оплати праці здійснюється: плануванням фондів заробітної плати з установленням розрахункових умов для різних галузей народного господарства; установленням диференційованих норм оплати праці для працівників різних кваліфікацій і різних видів праці; визначенням конкретних форм і порядку оплати праці різних груп працівників залежно від організаційно-технічних та інших умов роботи.

Основою державного регулювання заробітної плати є тарифна система, що забезпечує оптимальну диференціацію заробітної плати залежно від складності праці, кваліфікації працівника, умов праці, значення галузі в народному господарстві, інтенсивності праці окремих груп працівників.

Тарифна система містить у собі тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки для робітників, схеми посадових окладів для службовців і тарифні ставки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники являють собою нормативні документи, що містять перелік виробничих характеристик робіт, що виконуються робітниками визначених професій і кваліфікацій, кваліфікаційні вимоги, пропоновані робітником визначеної тарифної групи (тарифного розряду) з урахуванням складності і точності робіт, умов праці і необхідних для виконання цих робіт знань і практичних навичок.

На залізничному транспорті застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників.

Тарифно-кваліфікаційний довідник є основою для визначення тарифного розряду роботи і встановлення кваліфікаційного розряду робітника. У розділі „Характеристика робіт” довідника зазначені: складність виконуваної роботи, особливості організаційно-технічних умов виробництва, оснащеність технологічного процесу устаткуванням і пристосуваннями, ступінь самостійності робітника у виконанні даної роботи. У розділі „Повинний знати” (робітник) перераховані основні вимоги, що визначають кваліфікацію робітника, його теоретичні і спеціальні знання.

Кваліфікаційний розряд робітникові надається на основі перевірки його знань і виконання їм спробної роботи.

Тарифні ставки характеризують абсолютний рівень оплати праці робітників у грошовій формі в одиницю часу (годину, зміну, місяць). Вихідний рівень для визначення тарифних ставок робітників різної кваліфікації – ставка робітника I розряду. Тарифні ставки робітників по ремонту рухомого складу залізниць диференційовані за умовами і формами оплати праці. Їхній рівень залежить також від значимості в даний період часу тієї або іншої групи робітників у перевізному процесі.

Тарифні сітки являють собою шкалу, що визначає співвідношення в розмірах тарифних ставок залежно від кваліфікації (складності) праці. Вони характеризуються числом тарифних розрядів, темпами абсолютного і відносного росту тарифних коефіцієнтів, співвідношенням крайніх (вищих і нижчого) тарифних розрядів. Тарифний коефіцієнт кожного наступного розряду вказує на ріст оплати праці порівняно з оплатою по I розряду і визначається як відношення годинної тарифної ставки K-ого розряду до годинної тарифної ставки I розряду.

Розробка системи Тарифних ставок і окладів ґрунтується на мінімальній ставці оплати, розмір якої не може бути менше мінімальної заробітної плати, встановленої в законодавчому порядку.

Тарифні ставки повинні відповідати досягнутому рівню заробітної плати робітників, забезпечувати диференціацію оплати праці різних груп робітників і уніфікацію в рівні оплати праці робочих однорідних професій і кваліфікацій.