Розділ 8 Організація технічного контролю та управління якістю продукції

Лекція 8.1 Якість продукції. Основи стандартизації виробничої діяльності підприємств по ремонту рухомого складу залізниць

План лекції: 1) Визначення якості продукції. 2) Показники якості (надійності). 3) Основи стандартизації виробничої діяльності підприємств по ремонту рухомого складу залізниць. 4) Державні стандарти України. 5) Організація й оцінка якості ремонту технічних засобів.

Рекомендована література: [ 3, 10, 12, 16, 18, 25, 29 ]

Робота кожного підприємства повинна бути орієнтована на підвищення ефективності виробництва і якості продукції. Рівень вимог, пропонованих до якості продукції, повинний бути високим. Висока якість - це заощадження праці і матеріальних ресурсів, ріст обсягів реалізації й експортних можливостей, а в кінцевому рахунку краще, більш повне, задоволення потреб суспільства. На рішення питань підвищення якості продукції повинен бути спрямований механізм планування, маркетингу і управління, уся система матеріального і морального заохочення, зусилля інженерів, конструкторів і майстерність робітників.

Якість продукції є найважливішим показником роботи підприємства.

Під якістю необхідно розуміти сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення.

Властивістю називається об'єктивна особливість продукції, що може виявлятися при її створенні, експлуатації або споживанні. Кожна з властивостей рухомого складу, що складають його якість, характеризується відповідним показником. Показник якості машини — це кількісне вираження одного або декількох властивостей машини стосовно до визначених умов її створення й експлуатації.

Показники якості підрозділяються на комплексні й одиничні.

Комплексні показники визначають якість технічних засобів по сукупності їхніх декількох властивостей. Вони застосовуються при техніко-економічному плануванні, атестації продукції і т.д. Комплексні показники можуть бути узагальненими, інтегральними і індексними.

Одиничні показники якості продукції характеризують одне з його властивостей і використовуються в роботі конструкторів і технологів при освоєнні нового і модернізації випуску раніше рухомого складу, устаткування і пристроїв електропостачання залізниць.

Показники технічного рівня (експлуатаційні) використовують для характеристики технічних засобів як об'єктів експлуатації в різних профільних, кліматичних та інших умовах.

До показників технічного рівня відносяться показники призначення, надійності, ергономічні, естетичні і патентно-правові.

Показники призначення характеризують ступінь відповідності рухомого складу їхньому цільовому призначенню, конструктивне виконання й основні параметри, стійкість до перевантажень і т.д. Істотний вплив на ритмічну і безперебійну роботу залізниць здійснює надійність технічних засобів. Надійність рухомого складу можна оцінити його безвідмовністю, ремонтопридатністю, довговічністю і збереженням.

Надійність – властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного ча­су у визначених умовах експлуатації при даному рівні її проектування і технології виготовлення. Кількісно цей показник характеризується часом безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

Довговічність – властивість виробу тривалий час зберігати свою експлу­атаційну придатність за тих чи інших умов експлуатації. Її оцінюють двома показниками — строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

Ремонтопридатність техніки – можливість швидкого виявлення й усунення несправностей.

У понятті надійності варто розрізняти дві сторіни — якісну і кількісну.

З якісної сторони надійність рухомого складу характеризується безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю і збереженням. Кількісно ці властивості надійності оцінюються рівнем відповідних показників.

Відмовлення техніки — подія, що полягає в порушенні її працездатності, унаслідок якого потрібне відновлення або заміна складальних одиниць і деталей або регулювання їхніх характеристик у період між плановими видами технічного обслуговування і ремонтів або під час ремонтів, якщо це відновлення (заміна, регулювання) не входить в обсяг обов'язкових робіт і якщо необхідний для їхнього виконання час або трудомісткість перевищує норми, установлені для даної техніки.

Показники надійності (якості) використовують для кількісної характеристики властивостей, що обумовлюють надійність конструкцій. Залежно від конкретних цілей і задач кожен показник розглядається для оцінки надійності рухомого складу в цілому або їхніх складальних одиницях, при розрахунках на стадії проектування і розробки заводських конструкцій по експлуатації і ремонту, кількісному і якісному аналізі відмовлень для оцінки фактичного рівня надійності в експлуатації й ефективності заходів щодо її підвищення і т.д.

Підвищення рівня надійності рухомого складу, особливо в умовах високої вантажонапруженості ліній, впливає на коефіцієнт пропускної здатності, зменшує простої потягів на ділянках, поліпшує експлуатаційні показники роботи залізниць (дільничну швидкість, розмір парків рухомого складу, продуктивність локомотива й ін.), сприяє підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості перевезень.

Заходи щодо підвищення рівня надійності засобів можна розділити на такі групи:

ü зміна конструкції вузлів,

ü застосування високоякісних матеріалів,

ü створення нових більш надійних локомотивів, вагонів та інших технічних засобів.

Ергономічні показники характеризують техніку в системі „людина-машина”. Вони враховують її пристосованість до антропометричних, фізіологічних, біохімічних, інженерно-психологічних та інших властивостей людини, що виявляється у виробничих процесах.

Показники технічної естетики використовують при оцінці зовнішньої гармонії форми, цілісності композиції, відповідності сучасному стилеві, краси колірних сполучень, відповідності форми машини і її окремих елементів конкретному призначенню і характеру використання, товарного виду виробів, що визначаються якістю зовнішньої і внутрішньої обробки, якістю написів, позначень і т.д.

Патентно-правові показники характеризують значимість і число нових вітчизняних винаходів, використаних у даній конструкції. Вони визначають ступінь її захисту авторськими посвідченнями в країні і патентами закордоном, що належать російським підприємствам і організаціям.

Усі перераховані вище показники характеризують конструкцію рухомого складу з технічної сторони.

Важливе місце в цій групі займають економічні показники, до яких відносять капітальні вкладення в техніку в сфері експлуатації і собівартість одиниці продукції або роботи.

Капітальні вкладення в техніку в сфері експлуатації містять у собі вартість рухомого складу, устаткування тягових підстанцій, пристроїв контактної мережі, а також витрати на їхнє транспортування, монтаж, налагодження і витрати на розвиток ремонтної бази.

Собівартість одиниці продукції або роботи, яка виконується за допомогою даної техніки, визначають розподілом річних експлуатаційних витрат на річний обсяг продукції (роботи).

Виробничо-технологічні показники характеризують технологічність конструкції, технологічний рівень виробництва на заводі-виробникові. До них відносяться трудомісткість, матеріалоємність, енергоємність, блочність (збірність), показники конструктивної стандартизації й уніфікації.

Трудомісткість – це витрати праці на виготовлення одиниці продукції. Розрізняють загальну, структурну, питому і відносну трудомісткість. Загальна трудомісткість являє собою сумарні витрати праці на виготовлення одиниці продукції. Структурна трудомісткість дозволяє визначити витрати праці по професіях або по цехах підприємства. Питома трудомісткість розраховується як відношення загальної трудомісткості до одного з показників призначення машини, наприклад до 1 кВт потужності, 1 т або 1 кг маси і т.д. Відносну трудомісткість визначають як відношення трудомісткості проектованого виробу до трудомісткості базового виробу, прийнятого для порівняння.

Матеріалоємність характеризують витрати конструкційних матеріалів на виробництво одиниці продукції. Розрізняють матеріалоємність загальну, структурну, питому і відносну. Загальна матеріалоємність — це сумарні витрати матеріалів на виріб. Вона може визначатися по загальній масі машини (за винятком комплектуючих виробів) або по масі матеріалів з урахуванням усіх видів відходів і втрат. Структурна матеріалоємність визначає частку витрат окремих видів матеріалів у загальних витратах, а питома — витрати матеріалів на одиницю одного з показників призначення машини.

Енергоємність – витрата енергії на виробництво одиниці продукції.

Блочність (збірність) виробу характеризує простоту його зборки або монтажу. Коефіцієнт блочності можна визначити як відношення числа специфікованих частин до загального числа частин виробу.

Показники стандартизації й уніфікації дають можливість визначити ступінь конструктивної однаковості проектованого або виготовленого рухомого складу або інших виробів. Вони свідчать про досягнення в процесі проектування по застосуванню в конструкції мінімально необхідного числа типорозмірів частин виробу (деталей, комплексів, комплектів і т.д.) для підвищення ефективності виробництва й експлуатації машини. До показників стандартизації й уніфікації відносять коефіцієнти застосовності, повторюваності (конструктивної наступності) та ін.

Для характеристики технологічності конструкції використовують, крім технічних, і економічні показники – собівартість виготовлення, капітальні вкладення і відпускна ціна.

Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сума поточних витрат підприємства на її виробництво. Собівартість продукції відбиває досягнутий рівень продуктивності праці, раціональність використання матеріалів, енергії і ступінь використання основних виробничих фондів.

Капітальні вкладення у виробництво машини визначають тільки в тих випадках, коли для її освоєння і випуску необхідні додаткові капітальні витрати на придбання устаткування, установку нової апаратури, приладів і т.п.

Рівень показників якості рухомого складу і їхнього устаткування визначається державним стандартом.