При ремонті рухомого складу застосовуються індивідуальна і бригадна форми організації праці

Індивідуальна організація праці робітників ґрунтується на розподілі праці при виконанні технологічного процесу ремонту деталей і вузлів рухомого складу. За робочим місцем у цьому випадку закріплюються однотипні операції, однакові або близькі по складності.

Виробнича бригада робітників являє собою робочий колектив, що поєднує робочих однакових, або різних професій, що спільно виконує виробничі завдання несе колективну відповідальність за результати праці. При ремонті рухомого складу створюються комплексні (з робітників, різних професій і спеціальностей), спеціалізовані (з робочих однієї професії, однієї спеціальності) і змішані, виробничі бригади. У цих бригадах можуть створюватися спеціалізовані групи по ремонту вузлів локомотивів і вагонів.

У бригадах існує розширення трудових функцій робітників – виконання поряд з обов'язками по основній професії деяких функцій інших професій, що раніше виконуються працівниками (сполучення професій).

Сполучення професій – це виконання робітником протягом нормальної тривалості робочого дня поряд з роботами по основній професії робіт з іншої професії, що сполучається.

Принципи формування і організаціі робочого місця

Під робочим місцем розуміється виробничий простір (площа) з розміщеним на ньому устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або групою робітників (бригадою, ланкою тощо) виробничого завдання чи окремої виробничої операції.

Робоче місце є первинною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу, підприємства. Організація робочого місця — це комплекс заходів, спрямованих на утворення на робочому місці всіх необхідних дій для високопродуктивної змістовної праці та на охорону здоров'я працівника. Вона включає:

ü вибір раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням, обладнанням, інструментом та інвентарем;

ü створення комфортних умов праці;

ü раціональне планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і виробничого процесу);

ü безперебійне обслуговування робочого місця за усіма функціями.

Конкретний зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка або легка; різноманітна чи монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва та ін.

Організація та обслуговування робочих місць значною мірою залежать від типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництвах на робочому місці виконується велика кількість різноманітних операцій; робочі місця оснащені універсальним устаткуванням, різним технологічним обладнанням та інвентарем. У серійному виробництві переважають робочі місця, на яких виконується обмежена кількість операцій. Такі робочі місця обладнані спеціалізованим устаткуванням, оснащенням та інструментом. Для масового виробництва характерне закріплення за робочим місцем однієї (рідко двох) технологічної операції, що дає можливість обладнати його спеціальним устаткуванням та інструментом.

Залежно від характеру робочі місця можуть бути стаціонарними та пересувними.Стаціонарні робочі місця не міняють свого положення в просторі й часі, а нестаціонарні, або пересувні, можуть переміщуватися по площі, у просторі й часі, наприклад, на складальному конвеєрі вагоноремонтного заводу. За професійною ознакоюпрацівників можна виділити робочі місця для основних робітників(верстатник, оператор, слюсар, ливарник та ін.); допоміжних(наладчик, комірник тощо); інженерно-технічних працівників і службовців.

За механоозброєністю розрізняють робочі місця для виконання ручних, механізованих, автоматизованих та автоматичних робіт. У процесі організації робочих місць із перевагою ручних операцій і прийомів в операціях визначається можливість механізації робіт. При цьому особливу увагу звертають на проектування і втілення раціональних методів праці. На механізованих робочих місцях організація спрямована на узгодження роботи людини й машини, забезпечення синхронності трудового та технологічного процесів, зручність і безпеку роботи.

На автоматизованих робочих місцях весь технологічний процес виконується без безпосередньої участі працівника, за яким зберігаються тільки функції обслуговування (контроль, регулювання, ремонт, подача і вивезення деталей). Поява промислових роботів дозволяє створювати автоматичні робочі місця, де всі операції та роботи виконують машини за спеціально розробленими програмами.

Під спеціалізацією робочого місця розуміється визначення його раціонального виробничого профілю, який формується шляхом закріплення схожих деталеоперацій, згрупованих за ознаками конструктивно-технологічної подібності, точності обробки тощо. Основою спеціалізації робочих місць є проведення робіт з уніфікації виробів та їх конструктивних елементів, а також типізація технологічних процесів.

Оснащеність робочих місць визначається їх виробничим профілем, спеціалізацією, ступенем механізації та автоматизації технологічних процесів.

Головною вимогою при виборі основного технологічного устаткування є забезпечення на робочому місці потрібної продуктивності праці за умови виконання заданих параметрів технологічних процесів. Устаткування повинне відповідати вимогам ергономіки та естетики, а робітникам мають бути забезпечені комфортні й безпечні умови праці. Для цього необхідно втілювати автоматизовані й комп'ютеризовані технологічні процеси та поточні лінії.

Допоміжне обладнання робочого місця слід робити зручним і безпечним в експлуатації, згідно з антропометричними характеристиками робітників, оформляти відповідно до вимог виробничої естетики.

Одним із головних питань організації робочих місць є їх раціональне планування. Під плануванням робочого місця розуміють ефективне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного й організаційного оснащення, інвентарю й ін.), що забезпечує економне використання виробничого об'єму (площі), високопродуктивну та безпечну працю робітника. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочого місця.

Зовнішнє планування є раціональним розміщенням на робочому місці основного та допоміжного устаткування, оснащення, інвентарю й організаційного обладнання. Зовнішнє планування враховує робочий та допоміжний простір (зону). Робоча зона – частина тривимірного простору, яка обмежена досяжністю рук працівника в горизонтальній і вертикальній площині з урахуванням поворотів корпуса (тіла) на 180° та переміщення на один-два кроки. У цій зоні розміщуються знаряддя й предмети праці, які постійно використовуються в роботі. Крім робочої, є допоміжна зона робочого місця, де розміщуються предмети, що рідко використовуються, а також елементи інтер'єру, освітлення, створення комфортних умов праці.

Раціональне внутрішнє планування робочого місця становить найбільш ефективне розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі, раціональне розміщення заготівель і деталей на робочому місці.

Для виконання виробничих завдань кожне робоче місце повинне забезпечуватися різними видами обслуговування: постачання матеріалів, ресурсів, заготівель, проведення ремонтних і регулювальних робіт для устаткування тощо. Сукупність різних видів обслуговування утворює систему обслуговування робочих місць, дільниць, цехів. Під системою обслуговування розуміють регламентацію обсягу, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система обслуговування основних робочих місць може забезпечуватися:

ü раціональним розподілом і кооперацією праці між основними і допоміжними робітниками, максимально звільняючи першого від допоміжних робіт, щоб він виконував тільки основні функції;

ü плануванням процесу обслуговування (за рахунок узгодження календарних графіків обслуговування з системою оперативного планування та діяльністю основних робочих);

ü організацією комплексного обслуговування робочих місць шляхом паралельного виконання різними службами усіх функцій обслуговування;

ü підвищенням якості й надійності ремонту устаткування;

ü постійним і надійним зв'язком робочих місць основного виробництва з обслуговуючим персоналом;

ü забезпеченням економічності обслуговування;

ü посиленням відповідальності за вчасне й якісне виконання функції обслуговування допоміжним персоналом.

При оцінюванні ефективності організації обслуговування робочих місць і обладнання сумарний економічний ефект утворюється за рахунок скорочення втрат годин від простоїв або очікування обслуговування. Ефект може бути представлений у вигляді додатково виготовленої продукції, зниження її собівартості та іншими способами.

Удосконалення обслуговування робочих місць, поліпшення їх організації суттєво підвищує продуктивність праці й обладнання.