Концентрація й спеціалізація вагоноремонтного виробництва

У рішенні завдань підвищення ефективності виробництва велике значення розвитку таких форм громадської організації виробництва, як концентрація, спеціалізація й кооперування. Вони тісно пов'язані з технічним прогресом, із процесами суспільного поділу праці, сприяють поліпшенню використання виробничих фондів, посиленню інтенсифікації виробництва й підвищенню його ефективності. Всі форми громадської організації виробництва взаємопов’язані.

Вимоги економічних законів концентрації виробництва полягають у тому, щоб зосередити виробництво на заводах таких розмірів, які забезпечують найбільш високий організаційно-технічний рівень і максимальну економічну ефективність виробництва.

Концентрація виробництва на ремонтних заводах виражається в збільшенні випуску продукції в натуральних одиницях. Концентрація виробництва полягає в більш швидкому зростанні виробництва на великих підприємствах і в збільшенні частки великих підприємств у загальному обсязі підприємств, що випускають задану продукцію. Концентрація виробництва на основі підвищення виробничої потужності ремонтних заводів і їхніх цехів може здійснюватися в результаті збільшення обсягу або одиничної потужності устаткування, числа потокових ліній, чисельності працюючих, а також одночасного збільшення одиничної потужності виробничого устаткування і його кількості, комбінування взаємопов’язаних виробництв на одному підприємстві. Отже, концентрація виробництва визначається абсолютними й відносними показниками. Концентрація ремонтного виробництва здійснюється не тільки завдяки будівництву нових заводів по ремонту рухомого складу, але в більшій мірі в результаті реконструкції, технічного переозброєння й розширення діючих малорентабельних заводів. Це веде до росту частки великих підприємств у загальному обсязі підприємств ремонтної галузі.

Інтенсифікація виробництва полягає в тому, щоб обсяг продукції збільшився не в результаті росту чисельності промислово-виробничого персоналу, а завдяки фондо- і енергооснащеності.

Промислові підприємства залізничного транспорту спеціалізовані на ремонті певного типу рухомого складу (електровозів, тепловозів, вантажних і пасажирських вагонів, рефрижераторного рухомого складу й т.д.). Виділено самостійні ремонтні галузі, заводи й цехи з ремонту односерійного, однорідного рухомого складу і його агрегатів, виробництву запасних частин (деталей, вузлів) або по виконанню окремих стадій технологічного процесу.

Спеціалізація як форма громадської організації виробництва має такі різновиди: предметна, подетальна, технологічна.

Подетальна й технологічна спеціалізації характеризують більш високий рівень однорідності виробництва порівняно із предметною спеціалізацією.

Рівень спеціалізації галузі або підприємства оцінюється такими показниками:

ü для ремонтної галузі – часткою продукції, виробленою спеціалізованою галуззю в загальному обсязі випуску продукції заводами; часткою випуску продукції спеціалізованими підприємствами галузі в загальному обсязі виробництва всієї продукції цієї галузі;

ü для ремонтних заводів і виробничих підрозділів – часткою основної (спеціалізованої) продукції, що визначає виробничий профіль заводу в загальному обсязі виробництва по товарній або нормативній чистій продукції; числом типів, серій рухомого складу, що ремонтується, на підприємстві; часткою комплектуючих виробів, напівфабрикатів і заготівок, що одержується з боку, в загальному обсязі випуску продукції; числом деталеоперацій, що відводяться на одне робоче місце.

Для ремонтних заводів рівень спеціалізації визначається як відношення трудомісткості ремонту даного типу рухомого складу до трудомісткості річного обсягу випуску продукції заводу.

Процес поглиблення спеціалізації галузей ремонту рухомого складу й ремонтних заводів приводить до посилення їхньої взаємозалежності, обумовлює виникнення між спеціалізованими галузями й підприємствами певних виробничих зв'язків (кооперування).

Наявність стійких виробничих зв'язків дозволяє забезпечити ритмічну роботу підприємств, що виконують ремонт рухомого складу, і підприємств, що поставляють для них відремонтовані вузли й агрегати. Розрізняють кооперування, засноване на виробничо-технічній пристосованості спеціалізованих цехів і підприємств до спільного ремонту й виготовлення вузлів і агрегатів рухомого складу, при якому підприємства мають між собою прямі, постійні й тривалі виробничі зв'язки й кооперування, засноване на найбільш повному використанні вільних (надлишкових) виробничих потужностей ремонтних заводів для задоволення потреби інших підприємств, що відчувають недолік у них. Остання форма кооперування має тимчасовий характер і використовується при освоєнні ремонту нових серій рухомого складу або при реконструкції й технічному переозброєнні заводів.

Рівень виробничого кооперування визначається коефіцієнтом кооперування й кількістю підприємств-суміжників. Коефіцієнт кооперування визначається як частка комплектуючих виробів, напівфабрикатів і заготівок, одержаних заводом у період кооперування в загальному обсязі продукції, що випускається ним. Зменшення або збільшення числа підприємств-суміжників свідчить про зниження або підвищення рівня кооперування.

Спеціалізація впливає на всі сторони вдосконалення ремонтного виробництва. Вона дозволяє збільшити серійність виробництва, доводячи його рівень до крупносерійного. Однорідність виробництва, пов'язана зі спеціалізацією, створює на заводі умови для поглиблення поділу праці. Спеціалізація є важливою передумовою для впровадження прогресивних технологічних процесів і дозволяє поряд зі скороченням тривалості ремонтного циклу знижувати матеріалоємність ремонту, більш повно використовувати встановлене устаткування, підвищувати ритмічність роботи заводу.

Високий рівень концентрації й спеціалізації виробництва вагоноремонтних заводів створює об'єктивні економічні передумови для впровадження поточно-конвеєрних методів ремонту вагонів і їхніх вузлів, нової техніки, прогресивної технології, ремонту, механізації процесів праці, застосування засобів діагностування, комплексної системи керування якістю продукції й інших заходів щодо технічного переозброєння.

Ефективність, отримана в результаті підвищення рівня концентрації й спеціалізації, виражається в поліпшенні техніко-економічних показників роботи заводів, а також у рішенні соціальних завдань.

Концентрація виробництва впливає на підвищення рівня внутрішньозаводської спеціалізації, чим сприяє впровадженню й кращому використанню устаткування й виробничих площ, зниженню матеріалоємності ремонту, росту енергетичного забезпечення й продуктивності праці.

Ріст концентрації ремонтного виробництва забезпечує відносне зменшення умовно-постійних витрат, пов'язаних з керуванням і обслуговуванням виробництва, і зниження собівартості ремонту рухомого складу.

Для підвищення ефективності діючих ремонтних заводів необхідно подальше поглиблення їхньої спеціалізації. Економічний ефект від здійснення спеціалізації й концентрації ремонтного виробництва є комплексним і пов'язаний з підвищенням технічного рівня підприємств, ростом потреби в капітальному ремонті, поліпшенням організації виробництва й праці.