Ефективна модель педагогічної взаємодії учасників навчального процесу

Принципи професійної діяльності.

Ефективно взаємодіяти і спілкуватися

· Використовувати професійну мову, яка відповідає особливостям аудиторії, темі спілкування та рівню культури.

· Професійно володіти навичками вербальної і невербальної комунікації, навичками активного слухання, зворотного зв’язку і презентації.

· Знати інтерактивні методи і технології навчання, застосовувати їх у відповідності до цілей навчання. Вміти встановлювати контакт з аудиторією, бути емоційно компетентним.

Покращувати і вдосконалювати професійні знання і навички

· Розширювати знання принципів і методів навчання, розробляти стратегію навчання.

· Постійно оновлювати свої професійні навички і знання з предметів і суміжних дисциплін, розширювати спектр стилів навчання.

· Встановлювати і підтримувати професійні контакти, приймати участь в заходах з професійного зростання і підвищення кваліфікації.

Дотримуватись професійної етики і правових норм

o Дотримуватись етичних норм педагогічної діяльності.

o Забезпечувати рівність у ставленні до учасників навчального процесу.

o Зберігати конфіденційність інформації, конструктивно вирішувати будь які конфлікти.

Встановлювати і підтримувати професійну довіру:

Моделювати зразкове професійне проведення уроку, позакласного заходу і т.ін.
Поважати цінності і точку зору інших.
Демонструвати експертні знання у своїй галузі спеціалізації.
Бути гнучким і відкритим до змін.
Узгоджувати свою професійну діяльність з вимога часу і запитами суспільства.

Классификация коммуникативных умений

Коммуникативные умения	Передача информации	Прием	1. слушать
2. читать
3. получать числовую информацию
4. получать графическую информацию
5. читать жесты и позы
6. читать мимику лица и моторику тела
7. разл чать интонацию
Передача	8. говорить
9. писать
10. передавать числовую информацию
11. передавать графическую информацию
12. передавать информацию посредством жестом
13. передавать информацию посредством мимики и пантомимики
14. передавать информацию интонацией
Обработка инф рмации	Поиск	искать в традиционных источниках	15. в алфавитном каталоге
16. в предметном каталоге
17. в каталоге вторичных источников
18. в словарях
19. в энциклопедиях
искать в ко пьюте ных источниках	20. в сети Интернет
21. в электронных книгах
22. в электронных каталогах, архивах
23. с помощью поисковых программ
24. в базах данных
искать в других источниках	25. в социуме
26. в радиовещании, телевещании
27. в аудио-, видеоисточниках
Переработка	28. на основе анализа
29. на основе синтеза
30. на основе сравнения
31. на основе семантического свертывания
32. на основе лексического свертывания
33. на основе классификации
34. на ос ове систематизации
Хранение информации	Традицион. носители	35. на бумаге
36. в памяти
37. на видео-, аудиокассетах
38. фотографии
Компьютер. носители	39. дискеты, винчестеры, CD-ROM, DVD-ROM и др.
40. использование ПО (ОС, СУБД, электр нных таблиц и р.)

Ефективна модель педагогічної взаємодії учасників навчального процесу.

За К. Левіним існує три стилі керівництва: авторитарний, демократичний та стиль потурання (ліберальний). В аналізі стилів виділяють дві сторони: змістовну та технічну, тобто формальну (прийоми, способи).

Авторитарний стиль з формального боку характеризується діловими, скороченими вказівками. Особі притаманне чітке мовлення, непривітний тон. Похвала та осуд суб'єктивні, емоції не враховуються. Показ прикладів — не система. Позиція лідера — поза групою. Змістовний бік характеризується тим, що справи в групі плануються заздалегідь (у всьому обсязі), визначається лише безпосередня мета. Голос керівника — вирішальний.

Демократичний стиль з формального боку характеризується тим, що інструкції надходять у формі пропозицій. Особі притаманні товариський тон мовлення. Похвала та осуд — з порадами; розпорядження та заборона - з дискусіями. Позиція лідера — в середині групи. Змістовний бік визначається тим, що заходи плануються в групі, за реалізацію пропозицій відповідають всі. Всі деталі роботи обговорюються.

Стиль потурання з формального боку — тон конвенціональний, відсутність похвали та осуд; ніякого співробітництва. Позиція лідера — непомітна з боку групи. Змістовний бік характеризується тим, що справи в групі ідуть самі по собі, лідер не дає вказівок.Роботи виконується через певні інтереси мікро-груп де існують неформальні лідери.

Стилі педагогічної керівництва, в першу чергу, поділяються на три загальних, які визначені вище: авторитарний, демократичний та потурання, але одночасно мають власний "Педагогічний зміст".

Так, А.К. Маркова визначає їх таким чином.

Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням. Внаслідок чого учні втрачають активність чи здійснюють її тільки під керівництвом вчителя, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань та особистіснйй розвиток.

Головними методами впливу такого вчителя є наказ та повчання. Для вчителя характерна низька задоволеність професією та професійна нестійкість. Вчителі з цим стилем керівництва головну увагу звертають на методичну культуру, в педагогічному колективі займають позицію лідера.

Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дій, порада, прохання. У вчителів з демократичним стилем керівництва школярі частіше відчувають стан спокійного задоволення, високої самооцінки. Вчителі цього стилю більше уваги звертають на свої психологічні уміння, для них характерна велика професійна стійкість, задоволення своєю професією.

Ліберальний стиль (потурання). Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявляє нерішучість, коливання, В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти.

По відношенню до партнера взаємодії можна визначити характер стилю: від підкорення до партнерства та відсутності спрямованого впливу. При цьому можна побачити, що домінує монологічна чи діалогічна форма спілкування.

Так, за характером включеності в діяльність педагога спілкування, В.А. Кан-Калік диференціював стилі:

— стиль захопленості педагога спільно з учнями творчою діяльністю і є вираженням відношення вчителя до своєї справи, до своєї професії;

— стиль дружнього відношення, яке служить загальним фоном та передумовою успішності взаємодії вчителя з класом (ні в якому разі не переходячи до фамільярного). Товариськість повинна бути педагогічно доцільною, не вступати у протиріччя із загальною системою взаємодії педагога з дітьми.

— стиль спілкування — дистанція, яка є вираженням авторитарного стилю, який позитивно впливає на зовнішні показники дисципліни, організованість учнів, але може призвести до особистісних змін — конформізму, фрустрації, неадекватності самооцінки, зниження рівня домагань.

— стиль спілкування — залякування та загравання, що є свідченням професійної недосконалості педагога.

Аналіз стилів педагогічної діяльності в залежності від її характеру включає такі його сторони: змістовні характеристики стилю (орієнтація вчителя на процес чи результат своєї праці, розгортання вчителем орієнтованого та контрольно- оціночного етапів своєї праці); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, вміння переключатися); результативність (рівень знань і навичок учіння у школярів, а також інтерес учнів до предмета).

На цій основі А.К. Марковою та А.Я. Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.

Емоційно-імпровізаційний стиль (Е1С). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу, для викладання на уроці він відбирає найбільш цікавий матеріал; не такий цікавий, але важливий, залишає на самостійне вивчення учнями. В діяльності вчителя з ЄІС недостатньо представлені закріплення та повторення учбового матеріалу, контроль знань учнями. Вчителів з ЄІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЄІС характерне невміння проаналізувати особливості та результативність своєї діяльності на уроці.

Емоційно-методичннй стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю. Орієнтуючйсь як на процес, так і на результати навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно слідкує за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторення учбового матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя вирізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи багатий арсенал методичних прийомів при обробці навчального матеріалу, прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а справді зацікавити особливостями самого предмету.

Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, В порівнянні з вчителями емоційних стилів, вчитель з РІС проявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди може забезпечити високий темп роботи, менше практикує колективні обговорення, скорочує час спонтанних висловлювань під час уроку, ніж вчителі з емоційним стилем. Учитель з РІС менше говорить сам, особливо під час опитування, та прагне впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т.д.), дає можливість, учням детально оформити відповідь.

Розмірковуючо-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів) поєднується з невеликим, стандартним набором методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, рідким проведенням колективних обговорень. Під час опитування вчитель з РМС звертається до невеликої кількості учнів, дає кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяє слабким учням. Для вчителя з РМС характерна в цілому рефлективність.