Тема 9. Розробка господарських рішень в умовах невизначеності та оцінка ризиків

 

Мета теми: уяснити методику розробки і реалізації господарських рішень в умовах невизначеності і ризику.

Програмні питання:

1. Поняття умов невизначеності і ризику.

2. Правила і критерії прийняття рішень за умов ризику.

3. Методи обґрунтування рішень в умовах невизначеності і ризику.

4. Основні заходи по запобіганню ризиків.

5. Методика розрахунку прибутку в умовах ризику.

Вивчення теми має надати знання щодо понять: зовнішнє середовище; внутрішнє середовище; ризик; диверсифікація; коефіцієнт варіації; аналіз чутливості; метод корегування; метод ²дерева рішень²; сценарний аналіз; експертний метод.

Економічний ризик трактується як можливість випадкового виникнення небажаних збитків, які вимірюються в грошовому виразі.

Як будь-яка відкрита система (підприємство) не може існувати без обміну із зовнішнім середовищем, значення якого на сучасному етапі має тенденцію до зростання.

Зовнішнє середовище – це комплекс умов і чинників, які впливають на діяльність підприємства і вимагають прийняття господарських рішень, спрямованих на їх усунення або пристосування до них.

Фактори, що безпосередньо впливають на прийняття господарських рішень: постачальники, конкуренти, споживачі продукції підприємства, ринок робочої сили тощо. Фактори внутрішнього середовища, які впливають на прийняття рішень: кадровий потенціал, система управління, фінанси, маркетинг, організаційна культура.

Існує три основні умови, за яких приймається рішення: стан впевненості або визначеності, стан ризику, стан непевності або невизначеності.

У випадку прийняття рішення для випадку визначеного ризику використовують ряд правил прийняття рішення: правило прийняття рішень по Байєсу (µ-принцип); (µ,s) – принцип; принцип прийняття рішень по Бернуллі.

У відношенні прийняття рішень для випадку невизначеного ризику розроблено ряд правил (критеріїв) прийняття рішень: правило прийняття рішень по принципу максимін або критерій Ваальда, правило максимакс, критерій Севіджа, правило Гурвіца.

Згідно з критерієм Байєса оптимальною альтернативою слід вважати таку, для якої математичне сподівання досягає свого найменшого значення для випадку оцінювання можливих збитків:

(25)

;

Оптимальним є той варіант, який забезпечує підприємству мінімально допустимий ризик.

Існує інший варіант застосування критерію Байєса для випадку оцінювання рівня прибутків:

(26)

Оптимальне рішення вибирається з позиції максимізації очікуваного прибутку.

Згідно критерію Лапласа окремі ймовірності станів середовища рівні, тобто , . Тому оптимальною альтернативою вважається та, що задовольняє такій умові:

- для мінімізації збитків:

- для максимізації прибутків:

Якщо особа, що приймає господарські рішення, керується правилом Ваальда, то вона обирає ту стратегію, яка гарантує максимальне значення найгіршого виграшу (стратегія фаталізму). Тобто:

(27)

Оптимальною альтернативою слід вважати ту, яка при самому несприятливому стані умов зовнішнього середовища забезпечує максимальний виграш.

Згідно критерію Севіджа (мінімаксимінний принцип оптимальним господарським рішенням слід вважати те, що забезпечує виконання умови:

(28)

При прийнятті рішень згідно правила Гурвіца сполучається максимінний та максимаксний підхід. Це називають правилом оптимізму – песимізму:

(29)

де ά – коефіцієнт оптимізму, який може приймати значення в межах від 0 до1. При ά = 1 альтернатива обирається по правилу максимакса. При ά = 0 альтернатива обирається по правилу максиміна. Іншими словами ά – це фактор впливу зовнішнього середовища. Отже, рішення приймаються з врахуванням і оптимізму, і песимізму.

Якщо приймати рішення на основі принципу максимакса, то обирається альтернатива з найбільшим значенням очікуваного ефекту:

(30)

До реалізації приймається та альтернатива, яка забезпечує максимізацію максимально можливого виграшу.

При обґрунтуванні рішень в умовах невизначеності і ризику використовують наступні методи: метод корегування; аналіз чутливості; сценарний аналіз; метод Монте-Карло; сенситивний аналіз ризику; метод ²дерево рішень².

Вирішення проблеми, що досліджується повинно розпочинатися з розробки альтернативних рішень. Розробці альтернативних рішень повинна передувати побудова граф-дерева цілей стосовно розв’язання проблеми, що досліджується.

«Дерево цілей» - це графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, направлених на вирішення головної проблеми. На дереві цілей будуються окремі завдання та способи досягнення поставленої мети. З урахуванням визначених на граф-дереві цілей формуються всі можливі альтернативні рішення. Рішення доцільно подавати у згрупованому вигляді, де вони об’єднані за періодом реалізації і представлені як стратегічні і тактичні, або ж перспективні та оперативні. Варто зазначити, що другий та нижчі рівні «дерева-цілей» мають містити основні та альтернативні елементи досягнення поставленої мети вищого рівня (рис.3).

Перший рівень не містить альтернативних варіантів. На другому рівні кожне з рішень поділяється на окремі елементи і для кожного з них створюється комплекс альтернативних дій для їх досягнення за принципом «і /або».

 

Рис. 3. Побудова «дерева рішень»

 

Для узагальнення сформульованих рішень необхідно всі розроблені альтернативні рішення подати у вигляді «дерева рішень», на якому відображаються як альтернативи, так і їх можливі наслідки.

Основні заходи щодо запобігання ризику:

- попередження (здійснюється шляхом усунення його джерела);

- зменшення (здійснюється шляхом зменшення інтенсивності вражаючих факторів);

- страхування (компенсація збитків);

- диверсифікація (самострахування за рахунок створення резервних (страхових) фондів).

Управління ризиком або ризик-менеджмент – це процес прийняття і виконання господарських рішень, які мінімізують несприятливий вплив (на організацію чи особу) збитків, викликаних випадковими подіями.

У ринкових умовах прибуток має обчислюватися з урахуванням рівня ризику від можливого часткового недопродажу частини продукції, рівня інфляції, податків, аварійної ситуації, недопостачання сировини тощо.

При обчисленні прибутку можна спрощено враховувати різноманітні види ризиків одночасно.

Формула обчислення прибутку, дисконтованого з урахуванням ризиків:

DП = DП(1-р₁)(1-р₂)(1-р₃)(1-р₄) - A_t* р₄*С*h (31)

де р₁ - рівень інфляції;

р₂ – ризик, пов’язаний із зовнішніми умовами;

р₃ – ризик, пов’язаний із недопродажем продукції;

р₄ – недопоставка сировини;

A_t* р₄*С*h – втрата прибутку через недовипуск продукції внаслідок недопоставки сировини (збільшення умовно-постійних витрат у собівартості продукції);

С – собівартість одиниці продукції;

h - частка умовно-постійних витрат у собівартості;

A_t – річний випуск продукції.

Запитання для самоконтролю:

1. Чому господарські рішення містять невизначеність і ризик?

2. Класифікація ризиків за ознаками.

3. Методи вимірювання ризику.

4. Наведіть технологію графічної побудови «дерева рішень».

Теми рефератів:

1. Застосування механізму диверсифікації для зменшення рівня ризиків.

2. Прогнозування ризиків при розробці та обґрунтуванні рішень.

3. Особливості прийняття рішень в екстремальних умовах.