Тема 4. Аналітичні методи обґрунтування ефективності функціональних господарських рішень

Мета теми: з’ясувати види і сферу використання аналітичних методів обґрунтування ефективності господарських рішень.

Програмні питання:

1. Проблеми визначення та принципи обґрунтування ефективності господарських рішень.

2. Класифікація видів ефективності господарських рішень.

3. Кількісні показники оцінки ефективності господарських рішень.

4. Інтегральний показник економічної ефективності господарських рішень.

Визначення теми має надати знання щодо понять: економічна ефективність; критерії; функціональні рішення; ретроспективний аналіз; перспективний аналіз; адаптивність.

Обґрунтування ефективності господарських рішень є необхідною умовою для успішного функціонування підприємства в ринковому середовищі. Здійснення пошуку ефективного рішення передбачає аналіз багатьох варіантів з метою порівняння їхньої результативності, враховуючи цільову функцію та існуючі обмеження на матеріальні, трудові та фінансові ресурси.

До сучасних принципів обґрунтування ефективності господарських рішень відносять: цілісність і сумісність, адаптивність, врахування невизначеностей і ризиків.

Формування дерева цілей здійснюється з урахуванням кінцевої загальної мети, яка виступає головною домінантою в управлінні підприємством, тому важливого значення набуває сумісність між поставленими цілями і наявними трудовими, матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами. Адаптивність – це здатність системи господарських рішень реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Неповнота і неточність інформації про умови реалізації рішення породжують невизначеність у витратах та результатах. Тому обґрунтування ефективності господарських рішень повинно враховувати можливість появи невизначеності і ризиків.

Кожне господарське рішення необхідно розглядати з позицій економічної ефективності (розраховується співвідношенням вартості додаткової продукції, отриманої за рахунок впровадження господарського рішення і витрачених ресурсів на його розробку і реалізацію); технологічної ефективності (характеризує швидкість зміни виробничої функції підприємства за рахунок використання творчого потенціалу персоналу підприємства); організаційної ефективності (пов’язаної з оптимізацією системи управління підприємством у конкурентному середовищі). В результаті прийняття вірних господарських рішень відбувається процес адаптації підприємства, створюються організаційні структури, які дозволяють зменшити витрати ресурсів і досягти мети за менший проміжок часу); соціально-психологічної ефективності (виражає рівень задоволення споживачів на товари, послуги); правової ефективності (оцінює рівень досягнення правових цілей підприємством і персоналом); екологічної ефективності (характеризує екологічність технологій, що застосовуються для виробництва продукції); фінансової ефективності (характеризує наслідки реалізації господарського рішення для підприємства і персоналу на основі обігу та розподілу коштів).

Загальна ефективність господарських рішень визначається на основі кількісних і якісних показників. Показники ефективності господарських рішень за певних умов зводяться до абсолютного, відносного чи часового виразника (показника). Абсолютний показник визначається прибутком, одержаним від реалізації рішення. Для відносних показників важливим є співвідношення одержаного прибутку, отриманого в результаті реалізації рішення, до витрачених на цей процес матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Часові показники використовуються для обґрунтування терміну окупності рішення – проміжку часу, за який прибуток, одержаний від реалізації рішення, дорівнює вартості всіх витрат.

Методи обґрунтування ефективності господарських рішень поділяються на статичні і динамічні.

Для наближеного обґрунтування ефективності господарських рішень застосовують статичні методи, що не враховують часову зміну вартості ресурсів та економічних показників. Обґрунтування економічної ефективності в цьому випадку здійснюється по кінцевому результату на виділеному проміжку часу (місяць, квартал, рік) за формулою:

Е = , (2)

де = (0,2 - 0,5) – коефіцієнт, що показує частку прибутку Пр, одержаного за рахунок реалізації господарського рішення.

Загальна ефективність рішення розраховується за формулою:

Е = , (3)

де m – кількість використаних видів ресурсів.

Для господарських рішень, реалізація яких потребує значного проміжку часу, використовують динамічні методи. Особливого значення ці методи набувають в умовах нестабільної економіки. В цьому випадку ефективність рішень визначається за допомогою показників: чистого дисконтованого прибутку, індексу прибутковості, внутрішньої норми прибутковості та терміну окупності.

Ефективність рішень визначається шляхом розрахунку чистого дисконтованого прибутку від їх реалізації:

(4)

де – отриманий (розрахований) дохід в t році;

– витрати на реалізацію рішення в t році;

– ставка дисконту (норма плати за капітал, що визначається реальною альтернативою прибутковості та величиною інфляції);

Т – термін реалізації рішення.

Чим більшим є ЧПД (при додатному значенні), тим ефективнішим вважається рішення.

Індекс прибутковості є параметром, який показує відносну ефективність рішення з урахуванням прибутку і витрат з часом.

Індекс прибутковості розраховується за формулою:

(5)

Внутрішня норма прибутковості розраховується за формулою:

(6)

де – показник, який показує граничну ефективність капіталу для даного рішення. Значення є критерієм ефективності заходів, які пов’язані з прийняттям та реалізацією господарських рішень. Якщо < – маємо прибуткове рішення, у випадку якщо > – отримаємо збитки від реалізації рішення на певному проміжку часу.

Використання інтегрального показника економічної ефективності дає можливість враховувати всі часткові показники та дозволяє визначити інтегральний загальний рівень економічної ефективності окремого рішення.

До інтегрального показника входять наступні часткові показники економічної ефективності: чистий приведений дохід, індекс прибутковості, середньорічний прибуток, внутрішня норма доходності, середньорічна рентабельність, період окупності, коефіцієнт окупності.

Інтегральний показник економічної ефективності рішень розраховується за різними варіантами, основними з яких є метод дискримінантного аналізу та метод головних компонент.

Запитання для самоконтролю:

1. Сфера застосування аналітичних методів.

2. Послідовність здійснення розрахунків економічної ефективності господарських рішень.

3. Варіанти розрахунку інтегрального показника економічної ефективності господарських рішень.

4. Чим викликані труднощі кількісної оцінки ефективності господарських рішень?

Теми рефератів:

1. Проблеми визначення ефективності господарських рішень.

2. Економіко-математичні методи обґрунтування ефективності функціональних господарських рішень.