Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків

Для характеристики сфери зовнішньоекономічних відносин застосовують різні показники. Офіційним показником, у якому відбиваються всі функції зовнішньоекономічних зв’язків країни є ПБ. Платіжний баланс. — це систематизований запис усіх міжна­родних операцій резидентів країни з нерезидентами за певний проміжок часу, як правило, за рік. Складаючи платіжний баланс, розрізняють реальні і фінансові потоки. Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками. Реальні потоки у грошовому виразі відображають на поточному рахунку. Рух вимог та зобов 'язань, що виникають у зв 'язку з рухом реальних потоків,називають фінансовими потоками і відображають на рахунку капіталу та фінансів. Платіжний баланс складається з двох підрозділів — дебету і кредиту. Для складання платіжного балансу використовують метод подвійного бухгалтерського запису. Суть цього методу полягає в тому, що кожна операція має два записи. Один з них реєструється як кредит із додатним знаком, інший — як дебет із від'ємним значенням. Тому платіжний баланс — сума дебету і кредиту — дорівнює нулю. Більшість записів у платіжному балансі відображає зовнішньоекономічні операції, в яких одні економічні цінності обмінюються на інші економічні цінності. Тому в рахунках платіжного балансу роблять подвійний запис. Поточний рахунок узагальнює статистичні дані про рух між країною та рештою світу реальних ресурсів (товарів, послуг, доходів). У ньому виділяють три широкі категорії: товари і послуги (нефакторні), доходи від факторних послуг і поточні перекази. Різницю між експортом та імпортом називають торговельним балансом. Торговельний баланс країни активний, якщо її експорт перевищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називають експортом послуг і записують у кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називають імпортом послуг і відображають у дебеті. Баланс товарів і послуг країни — це різниця між її експортом товарів і послуг та її імпортом товарів і послуг. Дані про потоки товарів і послуг, купівлю і придбання активів надходять із різних джерел. Так, дані про експорт та імпорт дає митна статистика, дані про надходження іноземної валюти на рахунки резидентів та здійснені ними платежі — банки. Водночас чимала частина зовнішньоекономічних операцій не реєструється і не відобра­жається у платіжному балансі (контрабанда товарів, незаконні послуги тощо). Статті платіжного балансу можна розчленувати на основні й зрівноважувальні. Якщо в довгостроковому періоді країна має пасивний торговельний баланс, то це свідчить про низьку конкурентоспроможність її товарів на світових ринках. Як­що зовнішні активи резидентів країни перевищують їхні зобов'язання решті світу, то країну називають чистим кредитором. І навпаки, якщо зобов’язання решті світу перевищують активи за кордоном, то країну називають чистим боржником.