Методичні рекомендації до вивчення Розділу 4.2. 7 страница

Повторювані сновидіння: екзотичні тварини; побої батька і матері; поїдання у сні великої кількості фруктів; підвальні приміщення, будови, де завжди відчувалася небезпека; втеча від якоїсь страшної небезпеки.

Дослідження дозволяють стверджувати, що сексуальне насильство, як і будь-яке інше, є як причиною, так і наслідком певної життєвої установки жертви, яка робить її беззахисною перед гвалтівником і позначається негативно на всіх аспектах її життя. Руйнування цього комплексу дозволяє жінці знайти здатність до повноцінного життя.

Групові психотерапевтичні підходи до роботи з жінками – жертвами насильства дозволяють надавати психологічну допомогу через підтримку групи і виявлення особистісних ресурсів. У процесі реабілітації рекомендується спиратися на такі установки:

1. Насильство в інтимних і сімейних відносинах неприйнятно ні в якій формі і ні за яких обставин.

2. Насильство – це соціальна проблема. Жінка, подвергающаяся насильству, потенційно здатна подбати про себе і своїх дітях, спираючись на підтримку суспільства. Відповідальність за насильство лежить на агрессоре, а не на жертві.

3. Люди, що випробували сімейне насильство, потребують підтримки та інформації для самостійного прийняття рішень. Спеціаліст, який намагається „врятувати” таку людину, вирішити за нього проблеми, лише посилює його почуття провини і безпорадності.

Жертвам згвалтування показана групова терапія. Багато кризові центри, що працюють з такими клієнтами, спираються на теорію кризи і використовують групи підтримки. Основою такого підходу є надання потрібної інформації, активне слухання і емоційна підтримка. Група, в якій можна ділитися травматичним досвідом, позбавляє клієнта від ізоляції і страху насильства. Більшість членів групи вчаться краще розпізнавати у себе ознаки тривоги і страху. Підтримуюча психотерапія може включати в себе не тільки розмова про переживання і підтримку, а й навчання. Члени груп підтримки самі обирають теми для обговорення. Часто сюди входять такі теми, як страх, тривога, реакція сім'ї та друзів, реакція жертви на згвалтування і на стимули, що нагадують про травму.

При роботі з жертвами насильства, особливо фізичного, сексуального, як правило, вербальних методів недостатньо. Об'єктом впливу має стати і тіло пацієнта. Над низкою фізичних симптомів, що супроводжують спогади про насильство, можна працювати за допомогою прийомів тілесно-орієнтованої терапії.

Бланш Еван, творець методу танцювально-рухової терапії для жертв сексуального насильства, стверджує, що невербальні творчі методи роботи з подібною травмою сприяють досягненню психофізичного єдності, цілісності, інтеграції розщеплених частин Я жертви. При цьому, на думку терапевтів цього напрямку, фізичні та психологічні кордони жертви залишаються недоторканними, що знижує ризик вторинної віктимізації.

В якості методу групової терапії може успішно використовуватися арт-терапія. Жертви сексуального насильства можуть подолати наслідки травми, малюючи портрети, розповідаючи історії, роблячи ляльок, створюючи автобіографії. Говорячи групі про випадки переслідування і нападу (необов'язково про те, що трапилося саме з ними), жертви виходять зі стану заціпеніння, починають краще розуміти, що з ними сталося і як знизити травмуючий вплив цієї події.

При проведенні групової роботи обов'язок психотерапевта в першу чергу забезпечити взаємну повагу, довіру і безпеку членів групи, а також надати можливість для того, щоб детально розглянути проблему насильства. Необхідно не просто обговорювати значущі події і факти, але говорити і про почуття, минулих і теперішніх переживаннях, обговорювати конкретні плани дії. У процесі роботи необхідно:

1) забезпечувати зв'язаність висловлювань. Важливо питати думку учасниць про почуте, об'єднувати одне висловлювання з іншим, резюмувати. У цьому випадку з'являється відчуття цілісності групового процесу;

2) використовувати прийом „дзеркало”, коли хтось відображає сказане учасницею, перефразовуючи і уточнюючи;

3) направляти хід думок членів групи відповідно з базовою установкою, метою, впливаючи на хід дискусії. У ведучого два „замовника” - це кожен член групи окремо і група в цілому;

4) стимулювати групу, пропонуючи питання „як?”, а не „чому?”. Питання про

вирішенні проблеми ведучий переадресує групі.

При груповій роботі обговорюються наступні основні теми:

- Насильство в сім'ї (цикли насильства і вплив насильства на жінку і дітей);

- Самозахист і план дій;

- Самооцінка;

- Відносини між людьми, співзалежність;

- Сексуальна залежність;

- Батьківська сім'я і її проблеми.

Жінки не завжди готові до обговорення та роботи в когнітивному стилі, тому що нерідко впадають у відчай, наприклад, згадуючи батьківську сім'ю. Розпач слід витіснити надією, нагадуючи групі про те, що тільки сама людина відповідає за свою долю і за своє життя.

Як вже говорилося, в деяких випадках роботи з жінками – жертвами різних форм насильства більш ефективні групи арт-терапії. Як відомо, художня творчість полегшує доступ до пригніченим в результаті травми почуттям, відновлює самоповагу і дарує позитивні емоції. При творчої діяльності часто вихлюпуються агресивні почуття, що перериває новий цикл насильства.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю „насильство”, насильницьке мислення.

2. Які ознаки насильства Ви можете назвати?

3. Що є причинами насильства?

4. Назвіть види насильства на грунті гендеру.

5. Кто саме є більш вразливим для насильства на грунті гендеру?

6. Дайте визначенню домашньому насильству.

7. Які ознаки чоловіка, схильного до домашнього насильства, ви можете назвати?

8. Назвіть основні міфи, пов’язані з явищем домашнього насильства, та спростуйте їх.

9. Дайте визначення поняттю „зґвалтування”.

10. Проаналізуйте віктимні чинники жіночої поведінки.

11. Назвіть основні міфи, пов’язані зі зґвалтуванням та спростуйте їх.

12. Опишіть фактори психічної травми, пов'язаних з сексуальним насильством.

 

Висновки (стисле резюме)

Поступові процеси гуманізації зробили суспільство більш чутливим до проблем насильства, розглядаючи як жорстокість те, що раніше вважалося тільки розумною строгістю. Але, незважаючи на значні суспільні та правові зміни, насильство – провідна причина травматизму та смертності в багатьох країнах світу і одна з найважливіших світових проблем. Яка потребує вирішення