Православна церква в Україні напередодні Берестейського собору

Кінець XVI ст. був непростим для всього православного світу. Православну церкву в Україні й Білорусі підточувала занепала дисципліна; церковні братства постійно конфліктували з єпископатом; створений 1589 року Московський патріархат намагався підкорити собі православних в Україні й Білорусі тощо. Тому ідея укладення унії знайшла своїх прихильників як серед католицької польської верхівки, так і серед православних українських можновладців.

Ініціаторами укладення унії стали православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій. Цю ідею підтримали єпископ холмський Діонісій Збируйський, єпископ пінський Леонтій Гальчинський та єпископ луцький Кирило Терлецький. Ідею унії, особливо на етапі її підготовки, підтримували й найвпливовіші українські магнати. Для обговорення й розв'язання цього питання протягом 1590-1595 pp. єпископи провели 5 синодів і, узгодивши основні питання, у червні 1595 року доручили єпископам І. Потію та К. Терлецькому вести переговори в справі об'єднання церков у Римі, куди ті й виїхали у вересні того ж року.

Після переговорів представників української православної церкви (прибічників унії) з папою римським Климентом VIII 1595 року в Римі був виданий документ, у якому проголошувалося об'єднання католицької та православної церков, а також підтверджувалося збереження традиційної православної літургії, обрядів і звичаїв українсько-білоруської церкви.

Причини підписання Берестейської церковної унії:

1. Польська влада намагалася зробити все населення Речі Посполитої релігійно однорідним – окатоличити його – для полегшення керування ним та виведення з_під можливого впливу православної Московської держави.

2. Римо-католицька церква була зацікавлена у поширенні католицизму на нові території.

3. Українське православне духовенство бажало отримати такі ж політичні права та матеріальні блага, які мало католицьке духовенство.

4. Українське православне духовенство намагалося підняти авторитет церкви, вивести її зі стану кризи, в якому вона опинилася в XVI ст.

5. Світська влада активно проникала у духовні справи, торгувала церковними посадами, що відкрило шлях до церковної ієрархії світським особам, які вели себе іноді аморально.Люди залишалися не хрещеними, не вінчаними, їх не відспівували тощо. Такі обставини спричинили моральну деградацію церковної ієрархії та занепад православ’я.

На активізацію унійного процесу вплинуло кілька факторів:

· розгортання діяльності єзуїтів (передусім, місіонерської, з пишними, яскравими виставами для народу, та освітянської – за дуже котроткий час вся Річ Посполита вкривається мережею єзуїтських навчальнихзакладів);

· розгорнута релігійна полеміка між католицькими й православними авторами;

· дестабілізації суспільства посприяла й «календарна реформа» папи Григорія ХІІІ (1582 р.), яка розвела в часі релігійні свята католиків та православних (які її не визнали).