ВИСНОВКИ. Проблема щастя в філософії актуальна сьогодні і буде актуальна в майбутньому

Проблема щастя в філософії актуальна сьогодні і буде актуальна в майбутньому. Аналіз поставленої проблеми довів, що самопізнання є тим шляхом, який веде до істинного щастя всіх бажаючих. Це шлях, яким має пройти кожна особистість в процесі свого життя. Якщо людина не бажає йти саме цим шляхом, то досягти істинного щастя їй буде просто неможливо. Таке щастя доступне всім, бо природа нікого не обділила, але потрібно докласти до цього максимум зусиль.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене в даній роботі, слід зробити наступні висновки:

1). Думки філософів відносно проблеми щастя доволі різні. Таким чином, за роки, що минули з часів оприлюднення проблеми щастя у філософській думці, було висловлено безліч поглядів на його природу. Підсумовуючи їх основні концепції тлумачення людського щастя, можна виокремити такі підходи: щастя – це щось цілком об'єктивне – щаслива доля, успіх у якійсь справі. По-друге, як суто внутрішній, психологічний стан інтенсивної радості, захвату, блаженства. По-третє – у загальнофілософському своєму аспекті щастя найчастіше осмислюється як володіння вищими благами життя (власне це й означає термін «евдемонія»). Нарешті, щастя виступає як суб'єктивна моральна реакція на володіння цими благами, що знаходить вияв у певному задоволенні від життя загалом. Саме таке розуміння щастя, на наше глибоке переконання, є істинне.

2). Поняття щастя має тривалу історію. Часто воно вживалося з близькими йому поняттями: добро, доля. задоволення. удача і т.д. Щастя - поняття моральної свідомості, що позначає такий стан людини, який відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття. Той, хто згоден, що щастя - це задоволеність життям, можуть коливатися між різними інтерпретаціями цієї задоволеності, конкретною і абстрактною, об'єктивною і суб'єктивною, реальною і ідеальною, широкою і вузькою. Ці коливання - джерело розбіжностей у поглядах на щастя. А коли поняття багатозначне, інакше бути не може. Люди вживають загальне слово, але кажуть про різні речі. Поки слово «щастя» вживається в декількох значеннях одночасно, до тих пір можна в питаннях щастя доводити, хто що забажає. Коли ж, навпаки, зникне багатозначність терміну, тоді зникне значна частина розбіжностей у поглядах людей на щастя.

3). Кожен творить своє щастя, як і своє життям, сам, і для досягнення цього треба звернутися до себе. Слід пам’ятати,шо людина стає щасливою, коли віддається доброму прагненню, або, як вважає багато мислителів, підкоряється волі Бога.. Щастя не в багатстві, пошані, не в інших людях, а в кожному з нас. Звертаючись до себе, людина усвідомлює це. Щастя залежить від нас. Єдине благо - це життя в любові. А здійснити це під силу кожному. Таким чином, щастя саме потрібне для людини, воно виявляється легше всього досяжним, так як воно є в серці, в якому панує любов. Отже, кожна людина може бути щасливою тільки тоді, коли зрозуміє, де шукати своє щастя, і докладе зусиль у цих пошуках. Кожен із нас є ковалем свого щастя.

4). У щастя, як вершині задоволення, укладено сенс усього життя людини. Адже шастя - це емоційний стан, що є результатом задоволення будь-якої значимої для людини потреби, бажаної їм і вистражданої. Щастя — це висока мета життя, ідеал, вершина, до якої людина прагне. Кожна людина народжується на цей світ для щасливого життя. Але чи кожен знаходить це таке нетривке, оманливе, загадкове щастя? Бо для одних воно вимірюється кількістю золота, грошей, межами влади, для інших воно - у славі, для когось — у мудрості та знаннях. Отже,щоб стати щасливим треба кожному визначитись із своїм власним щастям і йти до нього, адже нічого не буває не досяжним, якщо ми до цього дуже прагнемо.

На мою думку, неможливо вивести загальну формулу щастя – кожна людина буде знаходити своє власне щастя в речах, які можуть бути не зрозумілі іншим. Проте, погоджуючись з Лао-цзи, Платоном та іншими вченими, я вважаю, що всі речі мають дуалістичний характер і кожна подія може розцінюватись під різними кутами зору, і те, як сприймає їх людина, залежить тільки від неї самої.

Здається, міркувань про щастя у нашому дослідженні висловлено досить, аби, вирішити, яке із них найдоказовіше, найприйнятніше. Але слід нагадати, що «рецепт» щастя – у кожного із нас свій. Досконалість морального рішення нерідко визначається не стільки його радикалізмом, скільки тактовністю – здатністю, не відкидаючи жодної із протилежних позицій, знайти такий спосіб їхнього узгодження, який саме в даній конкретній ситуації виявляється найбільш справедливим і доречним, довершеним, комфортним, оптимальним, ефективним.

Тож, хочеш бути щасливим, – будь ним!!!