Глава 6. умови контрактів у міжнародній зустрічній торгівлі

6.1. Сутність міжнародної зустрічної торгівлі

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції до­повнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (за­купівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новою формою організації комерційних операцій, розвиток якої відзначається швидкими темпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідно­го співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародному товарообігу її частка становить близько 50\%.

Для зустрічної торгівлі характерні такі риси:

вона є важливим інструментом регулювання міжнародного товарообміну, оскільки укладання міжурядових угод про товарообмінні операції, а також угод про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дозволяє на кілька років уперед визначити види й обсяги товарів взаємного постачання, їх загальну вартість і порядок розрахунків, характер і вартість су­путніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних знань;

гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що зміню­ються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки збуту, на важ-кодоступні ринки розвинутих країн, обгороджені тарифними і нетарифними бар'єрами; створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжна­родного товарообміну;

пов'язування експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, і навпаки.

 

Види міжнародної зустрічної торгівлі:

бартерні операції;

зустрічні закупівлі;

викуп техніки, яка була у вживанні;

операції з давальницькою сировиною;

прості компенсаційні операції;

складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода — це один з видів експортно-імпортних опе­рацій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, не опосередкований рухом коштів у го­тівковій чи безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що такий безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світо­вими цінами.

Бартерний контракт за своєю структурою являє собою ніби здвоєний контракт купівлі-продажу. Кожна зі сторін є і продавцем і покупцем. Загальна сума бартер­ного контракту визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги постачань товарів з кожної сторони коригуються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторони була однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона контракту сплачує у сво­їй країні самостійно без взаєморозрахунків.

Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на ринок з метою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі валютних коштів.

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дає партнерам можливість гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати то­варів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Залежно від обсягу зобов'язань розрізняють три варіанти зустрічних закупівель.

Перший варіант. Він допускає, що зобов'язання зустрічної закупівлі містить контракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер сплачує повну вар­тість товарів згідно з документами, що підтверджують поставку, а експортер бере на себе зобов'язання купити не пізніше встановленого терміну зустрічні товари на всю суму експортного контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного по­стачання, їхні основні характеристики, ціни і вимагає від експортера представлен­ня в комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного виконання зобов'язань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового забезпечення угоди.

Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких вони обміню­ються ролями продавця і покупця.

Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер опла­чує одну частину суми коштами, а іншу — зустрічними поставками товару. На суму зустрічних поставок укладається додатковий контракт, що відображає основні зобо­в'язання імпортера з постачання зустрічних товарів погодженої номенклатури, пев­ної якості і рівня цін. У випадку невиконання зустрічних зобов'язань за додатковим контрактом імпортер основного контракту зобов'язаний оплатити експортеру всю суму, що залишилася, грошима.

Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько половини вартості поставленого товару імпортер оплачує коштами, а частину, що залишила­ся, — зустрічними поставками товарів. Але в цьому випадку він здійснює зустрічні поставки авансом, тобто до основної поставки. Такі зустрічні закупівлі називаються авансовими, чи попередніми. Контракти на основну поставку і на авансову поставку пов'язані між собою таким чином, що закінчення виконання зобов'язань щодо зу­стрічного авансового постачання товарів є початком виконання зобов'язань за осно­вою поставкою.

Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає обов'язки імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних поставок.

Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за додатковим контрактом здійснюються тільки за наявності банківської гарантії належного вико­нання зобов'язань на всю суму авансових поставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифіка­цій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер — можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості но­вої придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і становить залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20\% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція — це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступ­ного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст цих операцій полягає в тому, що власник сировини, не воло­діючи потужностями для її перероблення, надає її переробному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва за­даної кількості готової продукції, покриття витрат, пов'язаних з переробкою, а також для забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.

Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що закуповується, при реалізації міжнародного контракту визначається на базі світових цін. Митний режим, застосовуваний до цих угод, передбачає звільнення сторін угоди від заходів економічного впливу держави, сплати вивізного мита, якщо під час виробничого про­цесу перероблення митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає виве­зенню, виготовлена саме з визначеної в контракті давальницької сировини і відпо­відно до встановлених і погоджених норм виходу готової продукції з даної сировини.

Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в основно­му в товарній, а не в грошовій формі.

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер по­ставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вар­тість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступо­во, як з розстрочкою платежу.

Метою таких операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичен­ня сучасним устаткуванням і технологією енергоємних галузей промисловості, що потребують реконструкції.

У контракті передбачаються такі зобов'язання іноземного експортера:

поставити необхідне устаткування;

передати супутні ліцензії на використання винаходів і ноу-хау з виділенням їх вартості в загальній сумі;

здійснити монтажні роботи;

забезпечити пуск в експлуатацію;

навчити персонал.

У компенсаційній угоді ціни визначаються двома основними способами:

а) використання світових цін, що діють на дату підписання угоди, без наступної їх зміни до повної компенсації. Комерційні ризики при зменшенні чи збільшенні цін на компенсуючу продукцію, несе відповідно покупець чи продавець устаткування. Однак сторони можуть заздалегідь визначити термін компенсації;

б) постачання компенсуючої продукції здійснюється щораз за поточними цінами відповідно до кон'юнктури. Недолік цього способу — багаторазове узгодження цін і труднощі з визначенням терміну закінчення компенсації.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн дол. і на термін не більше ніж 3 роки. При цьому ціни на компенсуючу про­дукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продук­цію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткуван­ня і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода є тристоронньою.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного устаткування і на постачання компенсуючої продукції третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається до­говір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.

При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай звертаються до міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих міжнародних торгів, організації тендерних комітетів.

 

6.2. Правове керівництво з міжнародних зустрічних торгових угод

Правове керівництво розроблено ЮНСІТРАЛ у 1992 р. і складається з таких роз­ділів:

Сфера застосування та термінологія Правового керівництва.

Договірний підхід.

Зобов'язання щодо зустрічної торгівлі.

Загальні зауваження по складанню контрактів.

Вигляд, якість та кількість товару.

Установлення ціни товарів.

Участь третіх сторін.

Платіж.

Обмеження на перепродаж товарів при зустрічній торгівлі.

 

Застереження про заздалегідь оцінені збитки і штрафні неустойки.

Забезпечення виконання.

Незавершення зустрічної торгової угоди.

Вибір права.

Врегулювання спорів.

Для ознайомлення наводиться розділ 4 «Загальні зауваження по складанню конт рактів».

Короткий зміст

Сторони, можливо, визнають доцільним підготувати контрольний перелік кро­ків, які слід зробити при проведенні переговорів і розробленні договірних документів, що закріплюють операцію (угоду про зустрічну торгівлю і контракти на постачання) (пункти 1 і 2). Відповідно до застосовного права може виникнути потреба в тому, щоб договірні документи складалися в письмовій формі; навіть якщо такої вимоги немає, сторонам рекомендується складати договірні документи в письмовій формі (пункт 3).

При складанні контрактів, що створюють зустрічну торговельну угоду, слід брати до уваги, зокрема, такі питання: взаємозв'язок між договірними документами, з одно­го боку, і усними обмінами думками, кореспонденцією і проектами документів, — з іншого (пункт 4); призначення однієї особи, яка нестиме основну відповідальність за контроль над підготовкою проектів (пункт 5); положення застосовного права, що сто­суються тлумачення контрактів, і презумпції щодо значення деяких термінів (пункт 6); імперативні норми (пункт 7); вступна констатуюча частина (пункт 8); викорис­тання стандартних форм, загальних умов, стандартних застережень і раніше укла­дених контрактів (пункт 9); використання однієї або декількох мов для підготовки договірних документів (пункти 10-12); ідентифікація і опис сторін в основному до­кументі, який у логічній послідовності йде першим серед інших документів (пункт 13); джерело правового статусу сторін, що є юридичними особами, і будь-які особливі міркування у випадках, коли одна із сторін є урядовою установою (наприклад, дозвіл на укладання контракту або арбітражної угоди) (пункт 14); ім'я або найменування, адреса, статус і повноваження будь-яких агентів (пункт 15).

Сторонам доцільно розглянути питання про форму, в якій повинні робитися по­відомлення, пов'язані із зустрічною торговельною угодою, і про способи їх переда­вання (пункти 16 і 17), про момент, коли такі повідомлення вважаються такими, що набрали чинності, про адресатів повідомлення (пункт 19) і наслідки ненаправлення повідомлення або ненаправлення відповіді на повідомлення (пункт 20).

Доцільно дати визначення деяких ключових термінів або концепцій, часто вико­ристовуваних в угоді про зустрічну торгівлю або в контрактах на постачання (пункти

21-24).

 

А. Загальні зауваження

Зустрічна торговельна угода, як правило, є результатом всесторонніх перего­ворів і обширного листування між сторонами. Кожна сторона, можливо, визнає до­цільним підготувати контрольний перелік кроків, які слід зробити при проведенні переговорів і розробленні договірних документів, що закріплюють угоду (угоди про зустрічну торгівлю і контрактів на постачання). Такий контрольний перелік дасть змогу понизити вірогідність упущень або помилок при здійсненні дій, що передують укладанню контрактів.

Сторони можуть також розглянути можливість здобуття юридичної або технічної консультативної допомоги при складанні контрактів. Хоча можна передбачити, що зустрічні торговельні угоди стали звичайними для сторін, що володіють досвідом у галузі зустрічної торгівлі, у новачків навіть прості зустрічні торговельні угоди можуть створювати складнощі, що потребуватиме юридичних або технічних консультацій. В разі складних угод консультації можуть бути необхідні навіть досвідченим учасникам.

Процес укладання зустрічної торговельної угоди можна спростити, якщо ще до підготовки першого проекту угоди про зустрічну торгівлю і будь-якого контракту на постачання сторони погодяться провести переговори з основних технічних і комер­ційних питань. Після цього будь-якій стороні може бути запропоновано представити перший проект, що відображає домовленість, досягнуту на переговорах. Потім пер­ший проект може бути розглянутий і доопрацьований, внаслідок чого можна скласти перший пакет договірних документів, які, після розгляду і остаточного доопрацюван­ня, регулюватимуть стосунки між сторонами.

Застосовні до угоди про зустрічну торгівлю правові норми можуть зажадати укладання договору про зустрічну торгівлю в письмовій формі. Навіть якщо пись­мової форми не вимагається, сторонам рекомендується письмово зафіксувати свою домовленість, аби уникнути надалі суперечок про те, які умови були фактично по­годжені. Якщо, на думку сторін, зміна угоди про зустрічну торгівлю повинна здій­снюватися у письмовій формі, доцільно, щоб це було вказано в угоді про зустрічну торгівлю. Проте, навіть якщо таке положення було включене в угоду про зустрічну торгівлю, в деяких ситуаціях зміна може бути внесена не в письмовій формі. У ряді правових систем існують норми, подібні до статті 29(2) Конвенції ООН про купівлю-продаж, згідно якої поведінка сторони може унеможливити для неї посилатися на положення договору про те, що будь-яка зміна або припинення договору повинні здійснюватися в письмовій формі тією мірою, в якій інша сторона покладалася на таку поведінку.

Бажано, щоб сторони уточнили зв'язки між договірними документами, з одного боку, і усними обмінами думками, кореспонденцією і проектами документів, що від­носяться до періоду переговорів — з іншого. За рішенням сторін може бути встанов­лено, що такі повідомлення і проекти документів не складають частину контракту. Окрім цього, вони можуть встановити, що такі повідомлення і проекти документів не можуть використовуватися для тлумачення контракту або, інакше, що вони можуть використовуватися для цієї мети в межах, що допускаються застосовним правом. Від­повідно до права, застосовного до контракту, усні обміни думками, заяви і поведінка однієї із сторін, а також кореспонденція можуть використовуватися для тлумачення контракту, навіть якщо вони мали місце після укладання контракту.

Сторонам слід забезпечити, щоб умови контракту, виражені в письмовій фор­мі, були недвозначними і не призводили до спорів і щоб взаємозв'язок між різними документами, які належать до угоди, був чітко встановлений. Така точність може бути особливо важливою в таких зустрічних торговельних угодах, які здійснюють­ся протягом тривалого періоду і керівництво виконанням яких може здійснюватися особами, що не брали участі в переговорах на початку укладання угоди (наприклад, в операціях зворотної закупівлі або компенсаційних операціях). Кожна сторона може визнати доцільним призначити одну особу, яка нестиме основну відповідаль­ність за контроль над підготовкою договірних документів. Доцільно, щоб ця людина була фахівцем із складання документів, досвідченим у питаннях міжнародних зу­стрічних торговельних операцій. Бажано, щоб ця особа була присутня на важливих переговорах.

Кожна сторона може визнати доцільним, щоб завершальні договірні документи були ретельно вивчені групою експертів в тих галузях, які мають місце в цих доку­ментах, з тим щоб забезпечити точність і послідовність форми і вмісту.

Застосовні правові норми можуть також містити положення, що стосуються тлумачення контрактів, а також презумпції щодо значення деяких термінів, таких як «розумна ціна» (див. Розділ 6. «Встановлення ціни товарів», пункт 24), «довірчий ра­хунок» і «фідуціарний рахунок» (див. Розділ 8. «Платіж», пункт 19) і «штрафна не­устойка» (див. Розділ 10. «Застереження про заздалегідь оцінені збитки і штрафні не­устойки», пункт 7). Сторонам пропонується скласти текст контракту з урахуванням застосовного права, з тим щоб використовувані формулювання відображали перед­бачуване значення. Відповідно до одного підходу застосовне право повинне визнача­тися на найпершому етапі стосунків між сторонами (тобто на етапі початку перего­ворів). Потім можна переходити до переговорів по зустрічній торговельній угоді і підготовці відповідних документів з урахуванням цього права. Відповідно до іншого підходу сторони визначають застосовне право лише після проведення переговорів з основних технічних і комерційних питань, певних домовленостей, що завершилися досягненням між сторонами. Потім вони можуть розглянути перші проекти докумен­тів по операції, що відображають таку домовленість, у світлі застосовного права для забезпечення того, аби умови проекту відповідали вимогам цього права. Питання про доцільність визначення права, застосовного до угоди про зустрічну торгівлю і відпо­відних контрактів на постачання, розглядається в Розділі 13.

Сторонам слід брати до уваги імперативні правові норми адміністративного, податкового або іншого характеру, що діють у країні, кожній із сторін і що мають відношення до зустрічної торговельної угоди. Їм також слід брати до уваги подібні імперативні правові норми інших країн в тих випадках, якщо вони мають відношення до даної угоди. Деякі норми можуть торкатися технічних аспектів угоди про зустріч­ну торгівлю (наприклад, стандарти безпеки щодо товарів для зустрічної торгівлі або норми, що стосуються охорони довкілля), і умови угоди про зустрічну торгівлю не повинні перечити цим нормам.

Інші норми можуть стосуватися експортних, імпортних і валютних обмежень (наприклад, може бути встановлено, що деякі права і обов'язки не можуть виникати до надання ліцензії на імпорт або експорт або дозволи на оплату або на використання конкретних механізмів платежів). Ще одним чинником можуть виявитися правові норми, що стосуються оподаткування, і сторони, можливо, побажають включити в угоду про зустрічну торгівлю положення про відповідальність за сплату податків. Імперативні положення розглядаються також в Розділі 13. «Вибір права», пункти

30-33.

Сторони можуть побажати розглянути питання про те, чи повинна угода про зустрічну торгівлю містити вступну констатуючу частину. У констатуючій частині можуть викладатися аргументи однієї або обох сторін, які спонукали сторони уклас­ти угоду. У ній також можуть викладатися комерційні цілі, досягненню яких слугує дана угода, або описуватися інші причини, через які угода про зустрічну торгівлі була укладена. Можливість використання констатуючої частини для тлумачення умов відповідної угоди може бути неоднаковою в різних правових системах, і вплив цієї частини на тлумачення може бути невизначеним. Відповідно, якщо зміст констатую­чої частини вважається важливим для тлумачення або здійснення угоди про зустріч­ну торгівлю, то, можливо, було б важливо включити зміст цієї частини в положення оперативної частини угоди про зустрічну торгівлю.

Сторони, можливо, визнають корисним вивчити стандартні форми угод про зустрічну торгівлю, загальні умови, стандартні застереження або раніше укладені угоди про зустрічну торгівлю, з тим щоб полегшити підготовку договірних докумен­тів. Таке вивчення може допомогти сторонам уточнити питання, які мають бути роз­глянуті ними на переговорах. Положення, що містяться в цих документах, доцільно приймати лише після критичного аналізу. Ці положення можуть в цілому відобража­ти небажане співвідношення інтересів або можуть неточно відображати умови, по­годжені сторонами. Сторони можуть визнати доцільним зіставити підходи, відбиті в розглянутих ними стандартних формах, умовах або угодах про зустрічну торгівлю, з підходами, що рекомендуються в цьому Керівництві.

В. Мова

Договірні документи, що створюють зустрічну торговельну угоду (тобто угоду про зустрічну торгівлю та окремі контракти на постачання), можуть бути складені лише однією мовою (яка не обов'язково є мовою однієї із сторін) або можуть бути складені варіанти мовою кожної із сторін, якщо ці мови різні. Крім того, угода про зустрічну торгівлю може бути складена однією мовою, а контракти на постачання — іншою. Якщо укладання договору про зустрічну торгівлю передує укладанню контр­актів на постачання в двох напрямах (див. Розділ 2. «Договірний підхід», пункт 20) або укладанню контракту на зустрічний експорт (див. Розділ 2., пункт 13), доцільно, щоб в угоді про зустрічну торгівлю була вказана мова контрактів. Визначення мови до початку переговорів про укладання контрактів на постачання може допомогти сторонам в підготовці до переговорів і запобігти розбіжностям.

Складання контракту лише однією мовою зменшить можливість розбіжнос­тей у зв'язку з тлумаченням його положень. Складання всіх контрактів, які створю­ють зустрічну торговельну угоду, однією мовою зменшить можливість колізії двох зв'язаних між собою контрактів. В той же час кожній стороні, можливо, легко зро­зуміти свої права і обов'язки, якщо один з текстів контракту складається її мовою. Крім того, якщо безпосередньо з контракту випливають детальні або складні робо­чі інструкції для персоналу однієї або обох сторін, то може бути особливо важливо, щоб контракт складався, тією мовою, якою даватимуться інструкції. Сторони можуть прийняти рішення про те, що певні додатки до угоди про зустрічну торгівлю або будь-якого контракту на постачання (наприклад, додатки, що встановлюють техніч­ні специфікації) складатимуться конкретною мовою або перекладатимуться такою мовою. Якщо передбачається зробити переклад, то доцільно врегулювати питання про те, хто повинен оплачувати переклад. Якщо використовуватиметься лише одна мова, то, обираючи її, сторони можуть взяти до уваги такі чинники: доцільно, щоб об­рана мова була зрозумілою старшому персоналу кожній із сторін, який виконуватиме контракт; бажано, щоб контракт складався мовою, яка зазвичай використовується в міжнародній торгівлі; врегулювання суперечок, можливо, вдасться полегшити, якщо обрана мова є мовою судового розгляду або мовою однієї з мов країни застосовного права.

Якщо сторони не складають контрактів однією мовою, доцільно обумовити в контрактах, який текст матиме переважну силу в разі протиріч між текстами двома мовами. Наприклад, якщо переговори велися однією з мов, сторони, можливо, захо­чуть передбачити, що переважну силу матиме текст, складений мовою переговорів. Положення, згідно з яким текст однією з мов матиме переважну силу, спонукало б обидві сторони зробити текст, що має переважну силу, максимально ясним. Сторо­ни можуть вирішити, що текст однією з мов матиме переважну силу щодо деяких елементів угоди або деяких договірних документів (наприклад, угоди про зустрічну торгівлю або технічних документів, пов'язаних з угодою про зустрічну торгівлю, або контракту на постачання), а текст, складений іншою мовою — щодо останніх контрак­тів або документів. Якщо сторони встановлюють, що тексти обома мовами матимуть однакову силу, сторонам слід спробувати встановити загальні принципи усунення протиріч між текстами двома мовами. Наприклад, сторони можуть передбачити, щоб угода тлумачилася відповідно до практики, встановленої самими сторонами, і зви­чаями, як правило, дотримуваними в міжнародній торгівлі щодо відповідних угод. Сторони також могли б передбачити, що в тому випадку, якщо умови контракту од­нією мовою не ясні, для уточнення цих умов можуть використовуватися відповідні положення тексту іншою мовою.

С. Сторони операції

Якщо договір, пов'язаний з цією угодою (угода про зустрічну торгівлю або контракт на постачання), складається з декількох документів, сторони можуть по­бажати вказати і охарактеризувати себе в основному документі, який у логічній по­слідовності йде першим серед документів, які створюють цей договір. У цьому доку­менті слід зафіксувати в юридично правильній формі найменування сторін, вказати їхні адреси, відзначити факт укладання договору, коротко охарактеризувати предмет договору; цей документ має бути підписаний сторонами. У ньому також слід вказа­ти дату і місце підписання договору, а також момент його набуття чинності. Можна спростити подальшу згадку сторін у договорі, якщо в основному документі буде вста­новлено, що в подальшому тексті і в допоміжних документах сторони іменуватимуть­ся погодженими абревіатурами або такими найменуваннями, як експортер, імпортер, зустрічний експортер, зустрічний імпортер або торговельна фірма. Сторона може мати декілька адрес (наприклад, адреса її основної контори і адреса відділення, через яке укладено договір), тому в документі, можливо, слід вказати адресу, на яку слід направляти повідомлення, адресовані даній стороні.

Сторони зустрічної торговельної угоди зазвичай є юридичними особами. У таких випадках в договорі можна вказати джерело їх правового статусу (наприк­лад, реєстрацію відповідно до законодавства будь-якої країни). Можуть існувати обмеження правоздатності юридичних осіб укладати договори. Тому за відсутності упевненості в правоздатності іншої сторони укладати договір кожна сторона може зажадати від іншої сторони підтвердження такої правоздатності. Якщо одна із сторін договору є юридичною особою, інша сторона може зажадати доказ того, що посадо­вець такої юридичної особи, що підписує договір, має повноваження зв'язувати цю юридичну особу зобов'язаннями. Коли стороною зустрічної торгової угоди виступає урядова установа, може бути потрібний спеціальний дозвіл на укладання угоди про зустрічну торгівлю або контракту на поставку. Спеціальний дозвіл може бути потріб­но також урядовій установі для укладання арбітражної угоди і включення в цю угоду застереження, відповідно до якої ця установа погоджується виконати рішення, вине­сене арбітражним судом.

Якщо договір укладається агентом від імені принципала, можна вказати на­йменування, адреси і статус агента і принципала і може бути прикладене підтвер­дження повноважень, виданих принципалом і дозволяючих агенту укласти договір від його імені.

С Повідомлення

У зустрічних торгових угодах одна із сторін часто повинна повідомляти ін­шій стороні про деякі факти або обставини. Такі повідомлення, наприклад, можуть бути потрібні як необхідна умова здійснення права або як засіб здійснення права для початку переговорів про укладання контракту на поставку, для сприяння співпраці у виконанні контракту або для того, щоб дати можливість стороні, якій прямує по­відомлення, вжити відповідних заходів. Сторони, можливо, побажають розглянути і врегулювати в своєму контракті певні питання, що виникають у зв'язку з такими повідомленнями.

Щоб уникнути невизначеності було б бажано зажадати, щоб усі повідомлення, згадувані в зустрічній торговій угоді, робилися в письмовій формі, хоча в деяких ви­падках, вимагаючи негайних дій, сторони можуть побажати передбачити можливість усної передачі, в ході особистої зустрічі або по телефону, такого повідомлення, яке повинне бути підтверджене згодом письмово. Сторони, можливо, побажають дати ви­значення терміну «письмова форма» (див. далі, пункт 23) і уточнити, які засоби пе­редачі письмових повідомлень (наприклад, звичайна пошта, авіапошта, телекс, теле­граф, телефакс або електронний обмін даними (ЕДІ)) є прийнятними. Проте не слід обмежувати засоби передачі повідомлень так, щоб за відсутності можливості скорис­татися вказаним засобом не можна було передати належне повідомлення. Сторони, можливо, побажають також вказати мову повідомлень (наприклад, мову контракту).

Що стосується моменту, з якого повідомлення набуває чинності, то можна розглянути два підходи. По-перше, можна встановити, що повідомлення набуває чин­ності на момент відправки повідомлення будь-якою стороною або після закінчення встановленого терміну після відправки. По-друге, сторони можуть передбачити, що повідомлення набуває чинності тільки у момент його отримання відповідною сторо­ною (див. далі, пункт 23). У першому випадку ризик непередавання або помилки пе­редаючої установи при передачі повідомлення лежить на тій стороні, якій направлено повідомлення, а в другому випадку — на стороні, що відправила повідомлення. Сто­рони можуть визнати доцільним вибрати такі засоби передачі повідомлень, які дадуть можливість одержати підтвердження факту відправки або отримання, а також момен­ту відправки або отримання. Можливий ще один підхід, коли сторона, якій направле­но повідомлення, повинна підтвердити факт його отримання. Можливо, у контракті доцільно в загальному вигляді обумовити, що якщо не вказане інше, то відносно по­відомлень, згадуваних в контракті, застосовується один з двох підходів до визначення моменту вступу повідомлень в силу (момент відправки або момент отримання). Для деяких повідомлень, можливо, доцільно зробити виняток із загального підходу.

Сторони, можливо, побажають вказати адреси відділень компанії або пред­ставників сторін, яким слід спрямовувати повідомлення. Для різних видів повідом­лень можуть бути вказані різні адреси.

Сторони, можливо, побажають вказати правові наслідки ненаправлення по­відомлення. Сторони також можуть побажати вказати наслідки ненаправлення від­повіді на повідомлення, що потребує відповіді. Наприклад, якщо сторони планують ряд поставок в одному або в двох напрямах, вони можуть установити, що, якщо по­стачальник повідомляє покупцеві про пропозицію поставити певну кількість товару на конкретну дату, вважається, що Покупець згоден з цією пропозицією, якщо він не виказує заперечень.

Е. Визначення

Доцільно дати визначення деяких ключових термінів або концепцій, що час­то використовуються в угоді про зустрічну торгівлю або в контракті на поставку.

Визначення особливо корисні в контрактах між сторонами з різних країн, навіть якщо використовується одна мова, оскільки деякі терміни і концепції можуть мати різне вживання в двох країнах. Визначення також корисні при укладанні контрактів двома мовами, оскільки вони, як правило, зменшують вірогідність помилок при перекладі. Завдяки визначенню відповідний термін або концепція розуміється однаково у всіх випадках вживання в угоді або контракті, через що немає необхідності кожного разу пояснювати значення терміну або концепції. Визначення доцільно дати в тому випад­ку, якщо термін, який необхідно використовувати, тлумачиться неоднозначно. Іноді відносно таких визначень робиться застереження, що визначені таким чином терміни мають вказане значення, «якщо контекст не потребує іншого». Таке застереження по­кликано усунути можливість випадкового використовування певного таким чином терміну в тому контексті, до якого він не має відношення по значенню визначення. У будь-якому випадку сторонам слід ретельно вивчити контракт, щоб визначувані терміни скрізь уживалися в тих значеннях, які їм дані.

Оскільки визначення, як правило, повинні застосовуватися до тексту всієї угоди або контракту, перелік визначень можна включити в окремий розділ основного документа. Проте якщо термін, який потребує визначення, використаний тільки в будь-якому окремому положенні або конкретному розділі угоди або контракту, то його визначення, можливо, більш доцільно привести у відповідному положенні або розділі.

До термінів, яким сторони, можливо, побажають дати визначення, належать такі терміни, як «угода про зустрічну торгівлю», «письмова форма», «відправлення повідомлення» і «вручення повідомлення». Сторони, можливо, побажають розгляну­ти такі приклади:

Угода про зустрічну торгівлю. «Угода про зустрічну торгівлю» складається з та­ких документів:

цього документа;

переліку можливих товарів для стрічної торгівлі;

і має цей сенс у всіх названих документах.

Письмова форма. «Письмова форма» охоплює повідомлення, передані по телексу, телефаксу, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують за­пис змісту таких повідомлень.

Відправлення повідомлення. «Відправлення повідомлення» будь-якою стороною має місце в тому випадку, якщо повідомлення належним чином адресовано і переда­но відповідній установі для передачі дозволеним за контрактом способом.

Вручення повідомлення. «Вручення повідомлення» будь-якій стороні має місце в тому випадку, якщо воно вручено цій стороні або залишено за адресою цієї сторони, по якій, згідно контракту, може бути доставлено повідомлення, незалежно від того, чи було це повідомлення доведено до відома особи, відповідальної за вживання за­ходів у зв'язку з таким повідомленням.

При розробленні своїх власних визначень сторони можуть визнати доцільним розглянути ті, що містяться в цьому Керівництві і звичайно використовуються в зу­стрічних торгових угодах. Ці визначення можна знайти за допомогою предметного покажчика до цього Керівництва.

6.3. Керівництво для складання договору про зустрічну закупівлю

Це Керівництво розроблено ЄЕК ООН.

Зобов'язання по зустрічній закупівлі

Вимога зустрічної закупівлі. Враховуючи той факт, що закупник часто вимуше­ний приймати конкретні заходи для виконання своїх зобов'язань щодо зустрічної торгівлі, представляється важливим, щоб первинний покупець інформував первин­ного продавця про вимогу зустрічної закупівлі до початку переговорів по суті догово­ру купівлі-продажу. Завчасне повідомлення про вимогу зустрічної закупівлі буде ко­рисним для обох сторін, оскільки воно дозволить первинному продавцеві вивчити, до того як сторони витратять час і гроші на переговори про укладення договору купівлі-продажу, питання про те, чи побажає він і чи буде в змозі узяти на себе зобов'язання зустрічної закупівлі, пропоноване первинним покупцем.

Завчасне повідомлення про вимогу зустрічної закупівлі буде корисним для обох сторін, оскільки воно дозволить первинному продавцеві вивчити, до того як сторони витратять час і гроші на переговори про укладення договору купівлі-продажу, пи­тання про те, чи побажає він і чи буде в змозі узяти на себе зобов'язання зустрічної закупівлі, пропоноване первинним покупцем.

Взаємні зобов'язання. Якщо сторони приймають вимогу зустрічної закупів­лі і домовляються про її здійснення, то договір повинен містити в одному зі своїх перших пунктів чітку вказівку на зобов'язання закупника на узгоджених умовах за­купівлю продукції, що є предметом договору, а також у рівній мірі чітко виражене зобов'язання продавця продати названу продукцію.

Продукція, яка є предметом зустрічної закупівлі

Значення визначення продукції. Оскільки характер і асортимент продукції, яка кваліфікуватиметься як предмет зустрічної закупівлі, становлять основу зобов'язання закупника, то вкрай важливо, щоб сторони чітко визначили, яка продукція може бути куплена на виконання цього зобов'язання1.

При розробленні відповідних положень можна використовувати декілька аль­тернативних варіантів. Наприклад, сторони можуть скласти в договорі про зустрічну закупівлю або (залежно від умов) у додатку до нього вичерпний перелік видів про­дукції, які кваліфікуватимуться таким чином. Або вони можуть застосовувати більш загальні, але все таки точні терміни при посиланні на продукцію, яка виготовлена і (або) поставлена на ринок самим Продавцем або конкретно вказаними комерційни­ми організаціями в країні Продавця і т.д.

Наявність продукції. У деяких випадках, особливо коли асортимент продукції, яка кваліфікується як предмет зустрічної закупівлі, обмежений, сторони, можливо, побажають включити до цієї частини договори про зустрічну закупівлю положення, що стосуються фактичної наявності вказаних товарів для постачання в заплановані терміни.

1 Указати у відсотках до контрактної ціни межу змін, що повинна бути перевищена, перш ніж ціна підвищується або знижується відповідно до формули.

Кожна із сторін приводить відповідну вказівку про наявний ризик, користуючись двома протилежними формулюваннями: або продавець гарантує наявність товарів на момент виконання зобов'язання, або, навпаки, він не дає такої гарантії. У обох ви­падках у договорі про зустрічну закупівлю повинні обмовлятися правові наслідки незабезпечення надалі наявності товарів.

Дозвіл. У деяких країнах для кваліфікації тієї чи іншої продукції як предмет зу­стрічної закупівлі потрібний особливий дозвіл відповідних урядових органів. Або може статися, що певні види продукції не можуть продаватися або купуватися як зу­стрічна продукція, проте можуть бути кваліфіковані як такі при отриманні дозволу. З урахуванням цього сторони, можливо, побажають включити в договір про зустрічну закупівлю застереження, яке описує факти у зв'язку з цим, і вказати, чи подається заявка про видачу дозволу сторонами спільно або одній з них. У останньому випадку в договорі повинно бути вказано, яка із сторін несе відповідальність за подачу необ­хідних заяв і інформування іншої сторони про стан справ з такими заявами. Що сто­сується наявності продукції, то в договорі про зустрічну закупівлю повинне розгля­датися питання про правові наслідки в разі неотримання згаданого дозволу.

3. Відповідність товарів

Відповідність вимогам подальших конкретних договорів. При нагоді визначити конкретні кількість, якість і опис продукції, службовці предметом зустрічної закупів­лі, ще в момент оформлення договору, сторони можуть побажати погодитися на ці деталі договору. Якщо це неможливо, то сторони можуть закріпити в договорі про зу­стрічну закупівлю більш загальні, але істотні вимоги відносно продукції, яка є пред­метом договору про зустрічну закупівлю. Положення, що стосується таких основних вимог, може мати важливе значення в тих випадках, коли закупник зустрічної про­дукції не використовуватиме зустрічної продукції, а вимушений буде перепродувати її або переуступати третій стороні своє зобов'язання по зустрічній закупівлі. У таких випадках набагато простіше знайти надійних покупців зустрічної продукції, якщо в договорі про зустрічну закупівлю буде передбачена узгоджена норма виконання кон­кретних дій відносно індивідуальних постачань.

Правові наслідки невідповідності. Відносно правових наслідків невідповідності продукції, яка придбається при зустрічній закупівлі, може бути досягнута домовле­ність про те, що невідповідність впливатиме або на взаємини між продавцем зустріч­ної продукції і її закупником, а також між фактичними сторонами в конкретних до­говорах про здійснення закупівлі, або тільки на взаємини між сторонами у вказаних конкретних договорах.

Таким чином, при укладенні договору про зустрічну закупівлю сторони повинні передбачити, чи буде невідповідність продукції мати наслідки для прав і зобов'язань сторін у договорі про зустрічну закупівлю, і в разі ствердної відповіді домовитися про вказані наслідки. Сторони, можливо, побажають розглянути питання про те, чи існує такий зв'язок між договором купівлі-продажу і договором про зустрічну за­купівлю, при якій невідповідність зустрічної продукції повинна мати наслідки для прав і зобов'язань сторін згідно з угодою купівлі-продажу. Або вони можуть розгля­нути питання про те, чи буде невідповідність зустрічної продукції мати наслідки для зобов'язань закупника цієї продукції, передбачених у договорі. Сторони повинні по­тім розглянути питання про те, чи слід включити в договір про зустрічну закупівлю положення, що стосуються взаємин між сторонами в подальших договорах, або зали­шити це питання для дозволу виключно в рамках відповідних конкретних договорів.

Сукупна вартість зобов'язань по зустрічній закупівлі

Необхідно визначити вартість. Договір про зустрічну закупівлю повинен місти­ти положення, що визначає вартість зобов'язань по зустрічній закупівлі, тобто вар­тість, в обсязі якої закупник або його цесіонарії повинні провести закупівлю товарів у рамках договору. Цей обсяг може бути рівний, меншим або більшим вартості, що призначається за договором купівлі-продажу.

Альтернативні способи визначення. Вартість зобов'язань по зустрічній закупівлі може бути узгоджена в абсолютному виразі або у відсотках до загальної ціни на това­ри, продані відповідно до договору купівлі-продажу.

Необхідно вказати основу розрахунків та інше. Вартість зобов'язання по зу­стрічній закупівлі може визначатися у відсотках до ціни, передбаченої в договорі купівлі-продажу, якщо така ціна (або основа, на якій вона розраховуватиметься), вказана недвозначно. Аналогічно в договорі про зустрічну закупівлю необхідно ясно визначити вартість, у розмірах якої подальші договори застосовуватимуться до зу­стрічної закупівлі (наприклад, ціни у відповідних наступних конкретних договорах будуть виражатися у ФОБ чи в СІФ). Далі, якщо розрахунки в рамках конкретних договорів на закупівлю проводитимуться не у валюті, в якій у договорі визначена сукупна вартість зобов'язання про зустрічну закупівлю, то сторонам слід у названому договорі вказати обмінний курс, вживаний у конкретних договорах по відношенню до сукупного зобов'язання про зустрічну закупівлю. При цьому їм необхідно врахо­вувати положення про іноземну валюту.

Ціна продукції

Визначення ціни. Як і відносно якості, кількості і опису продукції, основне пи­тання відносно цін на зустрічну продукцію полягає в такому: хто повинен їх установ­лювати? Чи повинні вони розраховуватися фактичними продавцями і покупцями, що беруть участь у конкретних договорах, їх слід заздалегідь визначати сторонам у договорі про зустрічну закупівлю? Останнім слід обговорити це питання і за необхід­ності включити відповідне положення в свій договір.

Основні принципи і норми. Якщо сторони вирішать, що в договорі про зустріч­ну закупівлю вони встановлять основні принципи або норми, що підлягають дотри­манню в тих випадках, коли ціни визначаються після укладення договору, то вони можуть зробити це різними способами. Наприклад, вони можуть послатися на ціни, що зазвичай встановлюються на ті види продукції, які є предметом договору, або на ціну вказаних видів продукції на тій території, де ці товари споживатимуться або пе­репродуватимуться. Якщо існує вірогідність, що жоден із згаданих видів продукції на цій території не пропонуватиметься до продажу, то доведеться зробити посилан­ня на прийнятну ринкову вартість самої зустрічної продукції на цій території. Якщо зустрічна продукція є сировиною або сировинними товарами, то іноді доцільно по­силатися на котирування продукції на даному ринку сировинних товарів на момент укладання відповідного договору на закупівлю.

Надання клієнтові умов найбільшого сприяння. Щоб уникнути продажу товарів закупникові зустрічної продукції або його цесіонаріям по вищих цінах на узгодженій території через те, що Продавець пропонує сприятливіші умови іншим закупникам, сторони можуть домовитися в договорі про зустрічну закупівлю про те, що закупни­кові і його цесіонаріям завжди надаватимуться умови найбільшого сприяння віднос­но зустрічної продукції.

Валюта. Сторонам слід погоджувати в договорі про зустрічну закупівлю валюти, в якій котируватиметься і оплачуватиметься зустрічна продукція. Якщо валюта пла­тежу відрізняється від валюти котирування, то сторонам слід також домовитися про метод обміну валюти котирування на валюту платежу.

Цесія

Альтернативи внутрішньому використанню. Якщо зустрічна продукція не може бути використана самим закупником, то він може розпорядитися нею різними спосо­бами. Наприклад, він може сам купити ці товари і потім перепродувати їх або пере-уступати зобов'язання по зустрічній закупівлі безпосередньо цесіонарію, який потім укладатиме конкретні договори на закупівлю з відповідними продавцями, проводити приймання товарів і або використовувати їх сам, або перепродувати. Зрозуміло, за­купник використовує частину зустрічної продукції у себе, а іншу частину перепро­дуватиме, проте і в цьому випадку йому потрібно буде переуступати третій стороні зобов'язання по частині, що залишилася. Тому, якщо відповідно до загального наміру сторін необхідно забезпечити можливість для цессії в тій або іншій формі, сторони повинні передбачити таку можливість в договорі про зустрічну закупівлю.

Твердження і обов'язкове повідомлення. Якщо сторони вважають, що цесія по­винна бути можливою в тій або іншій формі, вони повинні передбачити це в договорі про зустрічну закупівлю. За необхідності слід вжити заходів до того, щоб цесія була схвалена відповідними органами і (або) фінансовими установами. Сторони можуть також домовитися про те, що якщо закупник зустрічної продукції поступається цесі-онарію своїми правами і зобов'язаннями, що випливають з договору, тобто цесіонарій повинен повідомити про це продавцеві зустрічної продукції. У разі їхньої згоди вони включають у договір положення про правові наслідки невиконання зобов'язання про таке повідомлення.

Правові наслідки цесії. Правовим наслідком цесії є припинення дії всіх прав і обов'язків закупника зустрічної продукції щодо переуступленої частини зобов'язання про зустрічну закупівлю і їх перехід до цесіонарію. Таким чином, якщо закупник зу­стрічної продукції повинен буде розділяти з цесіонарієм відповідальність за вико­нання доручених зобов'язань, то сторонам слід включити до договору відповідне за­стереження.

Взаємні зобов'язання цесіонарія і Продавця. У тих випадках, коли досягнута до­мовленість про те, що закупник зустрічної продукції матиме право переуступати част­ково або повністю своє зобов'язання по зустрічній закупівлі третій стороні, сторонам слід передбачити в договорі про зустрічну закупівлю, що закупник включає в свою уго­ду з будь-яким цесіонарієм застереження, відповідно до якої цесіонарій зобов'язується виконувати положення договору відносно переуступленої частини. Сторони, можли­во, побажають домовитися також відносно перезданої частини про те, що Продавець зустрічної продукції теж буде пов'язаний зобов'язаннями щодо цесіонарію.

Перепродаж продукції

Територія перепродажу. У тому випадку, якщо зустрічна продукція підлягає перепродажу або її закупником, або цесіонарієм, сторони в договорі про зустрічну закупівлю, можливо, побажають обумовити, чи слід їм визначати територію, на якій перепродаж може мати місце.

Правила конкуренції. Необхідно сказати, що територіальні обмеження можуть за певних обставин порушувати національні та узгоджені на міжнародному рівні пра­вила конкуренції або бути непридатними іншим чином. Тому слід у кожному окремо­му випадку вивчати положення.

Укладання подальших конкретних договорів

Узгодження механізму. Сукупна вартість зобов'язання зустрічної закупівлі обумовлюється в договорі. Зрозуміло, обидві сторони зацікавлено в систематично­му і контрольованому виконанні узгоджених в ньому зобов'язань по закупівлі. Тому якщо в договорі про зустрічну закупівлю неможливо погоджувати подробиці по­дальших конкретних договорів, то сторони, можливо, побажають погоджувати в до­говорі, принаймні, механізм, відповідно до якого полягатимуть подальші договори, і терміни, яких слід дотримуватися. Так, можна домовитися про те, що одна сторона відповідатиме за забезпечення пропозицій від продавців в подальшій угоді відносно товарів, які слугують предметом зустрічної закупівлі, або про те, що у обох сторін буде обов'язок або, щонайменше, право забезпечувати такі пропозиції.

Забезпечення оферт продавцем зустрічної продукції. Якщо досягнута угода про те, що Продавець зустрічної продукції повинен забезпечити надання необхідних оферт, то сторони, можливо, побажають конкретно вказати в договорі про зустріч­ну закупівлю, яким вимогам повинні відповідати подібні оферти. Так, вони можуть установити, які подробиці повинна містити кожна оферта, на який період вона пови­нна зв'язувати оферента і яку мінімальну вартість повинні мати запропоновані по­стачання.

Забезпечення оферт закупником стрічної продукції. У тому випадку, якщо за­купник зустрічної продукції повинен нести відповідальність за надання оферт, то не­має необхідності конкретизувати вимоги, що висуваються, оскільки закупник може висунути ці вимоги у своїй пропозиції про надання оферти у кожному конкретному випадку.

Спільні зусилля. Сторони, можливо, побажають домовитися про те, що вони по­винні відігравати активну роль у забезпеченні оферт на продаж продукції як зустріч­ної закупівлі. Наприклад, може бути досягнута домовленість про те, що кожна з них несе відповідальність за забезпечення надання оферт певної вартості, яка може бути однаковою або неоднаковою для обох сторін.

Оферти цесіонарію (цесіонаріям). Якщо закупникові зустрічної продукції на­дається право переуступати будь-яку частину свого зобов'язання щодо зустрічної за­купівлі, то сторони, можливо, передбачать у договорі угоду про те, чи будуть оферти на продаж, як і раніше, адресуватися закупникові чи їх слід адресувати безпосередньо цесіонарію. Ймовірно, надійнішим було б передбачити в договорі про зустрічну заку­півлю, що в разі недосягнення такої угоди оферти на продаж вважатимуться належ­ним чином наданими в тому випадку, якщо вони адресовані закупникові.

Посилання

Якщо зобов'язання закупника зустрічної продукції виконуватимуться за допомо­гою укладання подальших договорів на закупівлю, що оформляються в рамках до­говору про зустрічну закупівлю, то важливо, щоб кожен конкретний договір, який входить до цієї категорії, дійсно признавався і реєструвався як такий. З цією метою в договорі про зустрічну закупівлю слід передбачити положення, яке вказує, що кожен подальший договір повинен містити чітке посилання на договір про зустрічну заку­півлю і встановлювати, що він поміщений у виконання цього договору. Таке посилан­ня полегшить здійснення контролю і реєстрації подальших договорів.

Терміни виконання

Забезпечення оферт продавцем зустрічної продукції. Якщо досягнута домовле­ність про те, що продавець зустрічної продукції несе відповідальність за забезпечення оферт, що стосуються подальших договорів на закупівлю, то в договорі про зустрічну закупівлю слід передбачити терміни, яких належить дотримувати. У договорі можуть бути встановлені дати, на які оферти, які відповідають даним обсягам вартості, на­даються закупникові зустрічної продукції. Оскільки закупник може опинитися не в змозі або не побажати прийняти всі зроблені йому оферти, сторони, можливо, захо­чуть домовитися про те, щоб сукупна вартість цих оферт перевищувала зобов'язання закупника по зустрічній закупівлі на певний відсоток.

Забезпечення оферт закупником стрічної продукції. Якщо досягнута домовле­ність про те, що закупник зустрічної продукції несе відповідальність за забезпечення оферт, що стосуються подальших договорів, то в договорі про зустрічну закупівлю слід передбачити терміни здійснення цієї процедури. Так, у договорі позначають дати, на які повинні бути зроблені пропозиції надати оферти на конкретну вартість. Як і у випадку із забезпеченням оферт продавцем зустрічної продукції, закупник, який звертається сам з пропозицією про надання оферти, може бути не в змозі або не по­бажати прийняти всі зроблені оферти. Тому в даному випадку сторони в договорі про зустрічну закупівлю, можливо, захочуть установити суму сукупної вартості оферт, які підлягають забезпеченню, на вищому рівні, ніж загальна вартість зобов'язання по зустрічній закупівлі.

Спільні зусилля. Якщо сторони домовляються про здійснення активної діяль­ності по забезпеченню оферт на продаж по подальших договорах, то в договорі про зустрічну закупівлю необхідно вказати терміни здійснення відповідних дій обох сто­рін.

Терміни укладання, платежів, реєстрації. Надання оферт на продаж є лише пер­шим кроком у виконанні договору про зустрічну закупівлю. Тому сторони можуть погоджувати в цьому договорі терміни здійснення подальших дій. Наприклад, вони можуть домовитися про необхідність укладання подальших договорів по закупівлі на вартість, яка дорівнює вказаній у договорі про зустрічну закупівлю, і в узгоджені терміни.

Платіж

Умови платежу. Договір про зустрічну закупівлю повинен указувати, як і за яки­ми документами здійснюватиметься оплата постачань згідно з подальшим договором, чи повинні закупник або цесіонарій забезпечувати надання яких-небудь гарантій, на­приклад, акредитива (акредитивів), і яким вимогам повинні відповідати, за наявності домовленості про них, подібні гарантії, а також яка із сторін нестиме відповідальність за витрати, пов'язані з виконанням домовленостей про здійснення платежів.

Умовне депонування засобів. У належних випадках сторони можуть також до­мовитися про умовне депонування коштів. Тоді виручка від постачань продукції від­повідно до договору купівлі-продажу або надходження від їхнього перепродажу де­понуються первинним покупцем на умовний рахунок, а потім використовуються для оплати частини або всієї зустрічної продукції.

Контроль за виконанням

Реєстри-підтвердження. Сторони повинні застерегти в договорі про зустрічну за­купівлю, яким чином здійснюватиметься контроль за виконанням різних зобов'язань сторін. Є досить простий механізм, відповідно до якого кожна сторона реєструє кро­ки, зроблені щодо виконання зобов'язань в рамках договору про зустрічну закупівлю. Таким чином, до цього реєстру (його іноді називають «реєстр-підтвердження») мо­жуть заноситися записи про кожен укладений договір на закупівлю, кожне проведене постачання і кожен здійснений платіж у рамках договору про зустрічну закупівлю.

Необхідність інформування закупника зустрічної продукції цесіонарієм (цесіо-наріями). У разі цесії закупник зустрічної продукції зазвичай не дуже зацікавлений в контролі за виконанням частки, яка була уступлена: його права і зобов'язання віднос­но цієї частки припиняться. Проте якщо існує домовленість, що закупник разом з це-сіонарієм зберігає відповідальність за виконання зобов'язання закупника зустрічної продукції, то закупник повинен вимагати від цесіонарія інформувати його про всі ви­падки забезпечення ним оферт на збут і про контракти на закупівлю, які він укладає в рамках договору про зустрічну закупівлю. При дотриманні цієї умови закупник може стежити за ходом розвитку справ, коли це буде потрібно, вживати належних заходів щодо забезпечення своєчасного виконання зобов'язання по зустрічній закупівлі.

Необхідність зіставлення і узгодження реєстрів-підтверджень. Оскільки обидві сторони повинні бути інформовані про хід виконання договору, слід передбачити в договорі, що їхні реєстри-підтвердження зіставлятимуться і узгоджуватимуться на регулярній основі, а також положення про те, що зіставлені й узгоджені таким чи­ном реєстри-підтвердження будуть остаточним і неспростовним доказом виконання ними зобов'язань за договором про зустрічну закупівлю.

Зміна обставин та адаптація договору

Якщо необхідно виконати зобов'язання по зустрічній закупівлі протягом трива­лого терміну, сторони можуть внести до договору про зустрічну закупівлю положен­ня про юридичні наслідки зміни обставин, які хоч і не позбавляють сили договору про зустрічну закупівлю, проте призводять до порушення його первинної економічної і фінансової рівноваги. Якщо сторони довгострокового договору вирішують включити до нього положення про зміну обставин, то воно має охоплювати такі моменти: опис відповідних змін в обставинах, відмінність між змінами, які можуть слугувати підста­вою для адаптації договору про зустрічну закупівлю, і змінами, здатними спричинити його анулювання, наслідки змін, що підпадають під одну з цих двох груп, і опис про­цедур нових переговорів та адаптації.

Відповідальність

Заздалегідь оцінені збитки. Невиконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за договором про зустрічну закупівлю може спричинити відповідальність за нанесен­ня збитків. Якщо це питання не регулюється в цьому договорі або в подальшому кон­кретному договорі (договорах), виникаючі спори вирішуються відповідно до норм застосовного права. Проте може бути досягнута домовленість про те, що невиконан­ня закупником зустрічної продукції його зобов'язань за зустрічною закупівлею, по­роджує зобов'язання сплатити заздалегідь оцінені збитки, тобто збитки, які заздале­гідь визначаються самими сторонами в договорі. Об'єм заздалегідь оцінених збитків може бути узгоджений як абсолютна грошова сума або, що трапляється частіше, у вигляді певного відсотка вартості тієї частини зобов'язань за зустрічною закупівлею, яка залишається невиконаною.

Банківська гарантія. У належних випадках сторони можуть домовитися, що зобов'язання закупника зустрічної продукції сплатити заздалегідь оцінені збитки по­винно бути забезпечене отриманою їм банківською гарантією. У цьому випадку сто­ронам слід внести до договору про зустрічну закупівлю положення, що визначають обсяг банківської гарантії, банк, в якому вона повинна бути отримана, її форму і зміст.

Невиконання, спричинене іншою стороною. Загальним принципом договірно­го права є те, що сторона не може вимагати відшкодування збитків за невиконан­ня обумовлених зобов'язань іншою стороною, якщо таке невиконання є результа­том невиконання своїх власних договірних зобов'язань першою стороною. Сторони можуть побажати підкреслити цей принцип у договорі, вказавши, що одна з них не зобов'язана оплачувати заздалегідь оцінених збитків, оскільки невиконання нею сво­їх зобов'язань визначається подією, спричиненою іншою стороною.

15. Звільнення від відповідальності

Визначення обставин. Сторони можуть передбачити в договорі про зустрічну за­купівлю обставини, що призвели до звільнення від відповідальності за наслідки не­виконання договірних зобов'язань. У тих випадках, якщо сторони не передбачають такого положення, обставини, що приводять до звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, випливають з положень застосовного до їхньо­го договору права.

Сторони, можливо, побажають передбачити в договорі, що сторона не несе відпо­відальності за невиконання своїх зобов'язань, якщо вона може довести, що таке не­виконання пов'язано з перешкодою, яка виникла після підписання договору про зу­стрічну закупівлю і яка не піддається її контролю, і що такої перешкоди не можна було передбачити або уникнути її в період підписання договору, а також подолати її або ви­кликані нею наслідки. Є приклади таких ситуацій: війна, суспільні безпорядки, втру­чання державних властей, пожежа, стихійні лиха і т.д. Сторона не може посилатися на невиконання іншою стороною своїх договірних зобов'язань у тому випадку, якщо таке невиконання було спричинене якою-небудь дією або бездіяльністю першої сторони.

Процедура. Крім обставин, що приводять до звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, в договорі слід передбачити процедуру, яку за­стосовують, якщо одна із сторін посилається на обставини, що звільняють від відпо­відальності. Найбільш важливими положеннями в цьому відношенні є такі: сторона, яка не виконує своїх зобов'язань і посилається на обставини, що звільняють її від відповідальності, слід без необгрунтованих затримок повідомити іншій стороні про обставину, що перешкоджає виконанню нею зобов'язань, і про неможливість вико­нати зобов'язання; слід передбачити наслідки ненаправлення такого повідомлення (наприклад, виплату відшкодування за збиток), а також право припинити дію такого договору в разі збереження перешкоди протягом тривалого часу.

16. Розірвання договору купівлі-продажу або подальшого конкретного договору Значення взаємозв'язку договору. Як договір купівлі-продаж