Загальні положення щодо регулювання механізму розрахунків у зовнішньоекономічних діяльності

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий та переказний векселі.

Згідно з Уніфікованим законом простий вексель містить:

1. Назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений.

2. Безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей.

3. Зазначення строку платежу.

4. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж.

5. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж.

6. Зазначення дати і місця видачі простого векселя.

7. Підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Переказний вексель містить:

1. Назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений.

2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей.

3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат).

4. Зазначення строку платежу.

5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж.

6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж.

7. Зазначення дати і місця видачі векселя.

8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Таким чином за простим векселем платник та векселедавець є однією особою, а за переказним може бути різними. Відповідно до Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобо­в’язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Вексель може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент вважається недійсним. Індосамент «на пред’явника» має силу бланкового індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент переносить усі права, що випливають із векселя. Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може:

a) заповнити бланк або на своє ім’я, або на ім’я будь-якої іншої особи;

b) реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі;

c) передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.

Вексель може бути виданий із такими строками платежу:

a) за пред’явленням;

b) у визначений строк від пред’явлення;

c) у визначений строк від дати складання;

d) на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Відповідно до Закону «Про обіг векселів в Україні» резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства.

Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов’язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Від імені юридичної особи вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

1. Загальні положення щодо регулювання механізму розрахун­ків у зовнішньоекономічних діяльності.

2. Платіжне доручення.

3. Акредитив.

4. Інкасо.

5. Чек.

6. Вексель.

Акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Дорожній чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час про-
дажу.

Кредитовий переказ — низка операцій, починаючи з платіжного доручення переказодавця, здійснюваних з метою передачі коштів у розпорядження бенефіціара.

Чек — паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом установленого строку.

1. Дати порівняльну характеристику основних способів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

2. Розкрити механізм здійснення розрахунків у формі платіжного доручення.

3. Дати характеристику акредитива та його видів.

4. Пояснити різницю між простим та переказним векселем.

5. Охарактеризувати суть інкасової форми розрахунків.

1. Бенефіціаром за платіжним дорученням є:

а) особа, що вказана в платіжному дорученні переказодавця в якості одержувача коштів;

b) особа, що видає перше платіжне доручення;

c) особа, яка видає платіжне доручення.

2. Виділяють такі види акредитивів:

а) документарний акредитив;

b) простий акредитив;

c) уніфікований акредитив.

3. Чисте інкасо означає:

а) інкасо фінансових документів, не супроводжених комерційними документами;

b) інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами.

4. Чек може заповнюватись:

а) виключно від руки;

b) як від руки, так і за допомогою технічних засобів;

c) виключно за допомогою технічних засобів.

5. Вексель може бути виданий із таким строком платежу:

а) за пред’явленням;

b) за вимогою;

c) на визначену дату.