Будова ока

Лекція № 17.

Фізіологія дистантних аналізаторів.

Зорова сенсорна система

Будова ока

Орган зору складається з очного яблука, яке розташоване в очниці із зоровим нервом і допоміжними органами ока.

Очне яблуко кулястої форми. У ньому розрізняють передній і задній по­люси. Умовна лінія, що з'єднує обидва полюси, називається зовнішньою віссю ока (приблизно 24 мм). Очне яблуко складається з ядра, покритого трьома оболонками: фіброзною, судинною і внутрішньою, або сітківкою. Зовні очне яблуко покрите фіброзною оболонкою, яка поділяється на задній відділ - склеру і прозорий передній - рогівку. Склера - щільна спо­лучнотканинна оболонка, утворена пучками колагенових волокон, між якими залягають плоскі фібробласти з невеликою кількістю еластичних волокон. Рогівка - прозора опукла пластинка блюдцеподібної форми. Її круговий край (лімб) переходить у склеру.

Судинна оболонка очного яблука розташована під склерою і містить ве­лику кількість кровоносних судин. Вона складається з трьох частин: влас­не судинної оболонки, війкового тіла і райдужної оболонки. Основу власне судинної оболонки (більшу частину) складає судинна пластинка - густа мережа артерій, що переплітаються між собою, і вен, між якими розташо­вується пухка волокниста сполучна тканина. Спереду власне судинна обо­лонка переходить у потовщене війкове тіло кільцеподібної форми. Воно бере участь в акомодації ока шляхом підтримування, фіксування і розтягу­вання кришталика. Від війкового тіла в напрямку до кришталика відхо­дять 70-75 війкових відростків, між якими прикріплені волокна війково­го паска (зв'язки кришталика), що йдуть до кришталика.

Позаду війкове тіло і його відростки покриті війковою частиною сітківки. Велику частину війкового тіла складає війковий м'яз, утворений пучками міоцитів.

Попереду війкове тіло переходить у райдужну оболонку, яка являє со­бою круглий диск із отвором у центрі (зіниця). Райдужна оболонка розта­шована між рогівкою та кришталиком і відокремлює передню камеру ока (обмежену попереду рогівкою) від задньої камери (обмежену позаду кришталиком). Райдужна оболонка містить два м'язи: волокна одного роз­ташовані циркулярне, вони утворюють сфінктер (звужувач) зіниці, во­локна іншого розташовані радіальне - утворюють дилятатор (розширю­вач) зіниці. Крім того, у райдужній оболонці є пігментний шар, якісний і кількісний склад якого визначає колір очей.

Внутрішня оболонка очного яблука - сітківка - прилягає до судинної оболонки. Вона складається із двох листків: внутрішнього - світлочутли­вого (нервова частина) і зовнішнього - пігментного. Сітківка поділяється на дві частини - задню (зорову) і передню (війкову і райдужкову). Остан­ня не містить фоторецепторів. Місце виходу із сітківки зорового нерва, де відсутні фоторецептори, називається диском зорового нерва (сліпа пляма). На відстані близько 4 мм від нього міститься заглиблення округлої форми - жовта пляма, у середині якого розташована центральна ямка.

Кришталик - це прозора двоопукла лінза діаметром близько 9 мм, має передню і задню поверхні. Лінія, що з'єднує найбільш випуклі місця обох поверхонь, називається віссю кришталика. Кришталик покритий прозо­рою капсулою. Ядро кришталика утворене прозорими волокнами призма­тичної форми, які складаються здебільшого з білка кристаліну. Кришта­лик ніби підвішений на війковому паску (зв'язці кришталика). Натяг кришталикової зв'язки (розслаблення війкового м'яза) призводить до то­го, що кришталик стає плоскішим, а в разі розслаблення зв'язки (скоро­чення війкового м'яза) опуклість кришталика збільшується.

Склисте тіло заповнює простір між сітківкою - позаду, кришталиком і задньою стороною війкового паска (зв'язки кришталика) - попереду. Во­но являє собою аморфну міжклітинну речовину гелеподібної консистенції і складається з білка витреїну та гіалуронової кислоти. На передній по­верхні склистого тіла є ямка, у якій розташований кришталик.

Камери ока. Райдужна оболонка поділяє простір між рогівкою - з одно­го боку і кришталиком із зв'язкою кришталика та війковим тілом - з іншого на дві камери - передню і задню. Вони заповнені водянистою рідиною з дуже низькою в'язкістю, яка містить близько 0,02% білка. Водяниста ріди­на продукується капілярами війкових відростків і райдужної оболонки. Обидві камери з'єднуються між собою через зіницю.

Зовнішня поверхня рогівки ока постійно покрита тонким шаром сльо­зової рідини, яку виробляють сльозові залози. Під час руху повік рідина рівномірно розподіляється по рогівці і кон'юнктиві. Кон'юнктива - це обо­лонка, яка вистилає внутрішню поверхню повік і зовнішню поверхню оч­ного яблука. Сльозова рідина, що не випарувалася з поверхні рогівки, стікає сльозовими протоками у порожнину носа. Функція сльозової ріди­ни полягає у: а) поліпшенні оптичних властивостей рогівки; 6) оберіганні рогівки і кон'юнктиви від висихання; в) "змащенні" поверхонь очного яб­лука і повік, які труться під час моргання; г) видаленні сторонніх тіл у разі їх потрапляння між повіки й очне яблуко (у такому разі відбувається реф­лекторне збільшення секреції рідини). Крім того, сльози за рахунок вмісту низки ензимів мають бактерицидну дію та служать одним із спо­собів вираження емоцій (під час плачу).

До рухового апарату ока відносять шість посмугованих окорухових м'язів: чотири прямі (верхній, нижній, латеральний, медіальний) і два косі (верхній та нижній), за допомогою яких очі можуть повертатися так, щоб зорові осі обох очних яблук сходилися на предметі, який розглядається.