Поняття злочинів у сфері службової діяльності та суміжні поняття

Чинний Кримінальний кодекс України безпосередньо до службових відносить сім складів злочинів: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службову недбалість, одержання хабара, пропозиція або давання хабара, провокація хабара (розділ XVII, статті 364-370 КК України). Але з використанням службового становища можуть вчинюватися і злочини, передбачені іншими розділами КК України, такими, як: «Злочини проти правосуддя», «Злочини у сфері господарської діяльності», «Військові злочини», «Злочини у сфері службової діяльності юридичних осіб приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг тощо. Наприклад, вчинення злочину службовою особою передбачено у більшості статей розділу VII КК України «Злочини у сфері господарської діяльності». Тому під «злочинами у сфері службової діяльності» у широкому значенні розуміється уся сукупність злочинів, вчинених службовими особами у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, і у вузькому - сукупність суспільно небезпечних діянь, що вчинюються службовими та іншими особами у сфері реалізації службових повноважень.

Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння тут завжди зумовлене службовим становищем особи, яка: а) використовує його для вчинення злочину у межах своїх повноважень; б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; в) не виконує або виконує не належним чином покладені на неї службові обов'язки. При цьому діяння завжди вчиняються всупереч інтересам служби. З кримінологічної точки зору вчинення цих злочинів обумовлюється єдиним детермінаційним комплексом і мотивацією. У зв'язку з цим вони потребують єдиного підходу до розробки заходів щодо їх запобігання.

У вітчизняній і зарубіжній кримінологічній літературі широко вживаються і такі терміни, як «корупційна злочинність», «злочини з ознаками (стр. 195) корупції», під якими розуміють сукупність умисних злочинів, які вчинюються службовою особою з корисливих мотивів, інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб з використанням влади або службового становища. На нашу думку, ці терміни з юридичної точки зору є прийнятними, незважаючи на те, що в чинному КК України вони не вживаються, оскільки корислива службова злочинність є одним із різновидів корупційних правопорушень. Сам же термін «корупція» - це поняття достатньо широке, яке охоплює собою як злочини, так і інші правопорушення, а також порушення норм службової етики. До того ж, в кримінологічній літературі ці терміни набули широкого розповсюдження.

Значна група службових злочинів може вчинюватися як з корисливою, так і з іншою метою, і як умисно, так і з необережності (перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, провокація хабара, службова недбалість).

Таким чином, усі службові злочини можуть бути класифіковані на безумовно корупційні, умовно корупційні та злочини, пов'язані з корупцією. До безумовно корупційних злочинів належать суспільно небезпечні діяння, всі ознаки яки вказують на їх корупційний характер. Наприклад, одержання хабара. До умовно корупційних злочинів відносять злочини, вчинення яких не завжди супроводжується ознакою корупційності. В одних випадках вони мають корупційний характер, в інших - ні. Наприклад, порушення законодавства про бюджетну систему України. Третя група злочинів може здійснюватися за наявності корупційних зв'язків. Наприклад, легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Службові злочини можуть бути вчинені яку державних органах влади і управління, так і у юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

За мотивами вчинення усі службові злочини можуть бути класифіковані на: службові злочини, які вчинюються переважно з корисливих мотивів (одержання хабара), в інших особистих (стр. 196) інтересах (службове підроблення) і в інтересах третіх осіб (провокація хабара). Серед них найбільшу суспільну небезпеку мають корисливі службові злочини.