Виявлення  причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Проведення аудиту є обов'язковим для

підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету. Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Головним джерелом інформації в процесі аналізу фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:

- баланс підприємства - ф. № 1;

- звіт про фінансові результати - ф. № 2;

- звіт про фінансово-майновий стан - ф. № 3.

 Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває в кризі, можна використати "Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій". Аудит фінансової сфери включає:

- оцінку динаміки та структури валюти балансу;

- аудит власного капіталу;

- аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

- оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

- аудит реальних та фінансових інвестицій;

- аналіз дебіторської заборгованості;

- аналіз Cash-Flow;

- оцінку ділової активності підприємства.

 Аудит власного капіталу проводиться враховуючи функції власного капіталу, його роль як джерела фінансових ресурсів на підприємстві. Аудит власного капіталу займає ключове місце в процесі аудиту фінансової сфери. У процесі аудиту увага звертається на такі основні питання:

- склад та структура джерел власних фінансових ресурсів;

- структура сукупного капіталу підприємства;

- правильність формування статутного фонду та порядок оцінки вкладів;

- можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації балансу;

- можливості реструктуризації статутного фонду;

- структура та джерела формування додаткового капіталу;

- наявність резервних (страхових фондів);

- наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

 Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає також розрахунок показників ринкової активності підприємства, а саме:

 - коефіцієнта цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до суми дивідендів на одну акцію);

 - рентабельності акцій (показник, обернено пропорційний коефіцієнту цінності акцій);

 - суми дивідендів на одну акцію.

 Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості проводиться для з’ясування таких питань:

- визначення складу та структури позичкових засобів;

- розшифровування поточної кредиторської заборгованості;

- визначення величини простроченої заборгованості, оцінка можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;

- вивчення можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.

Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності Оцінка ліквідності активів дає уявлення про фінансові можливості підприємства.

На цьому етапі аудиту розв'язують такі основні завдання:

- аналізують оборотні активи;

 - визначають рівень ліквідності активів;

- оцінюють платоспроможність підприємства;

- визначають рівень виконання умов забезпечення фінансової рівноваги.

 Резерв сумнівних платежів розраховується двома способами:

- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (якщо існує значний ризик невиконання платежів);

- на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, проводиться в розрізі таких основних питань:

- склад, структура та доцільність реальних інвестицій;

 - склад, структура та прибутковість фінансових вкладень;

- джерела фінансування інвестицій та правильність їхнього відображення в обліку.

 Аналіз Cash-Flow за попередній період грунтувався в основному на оцінці певних статей активу та пасиву балансу підприємства. Фактично базою аналізу Cash-Flow є дані звіту про прибутки та збитки (звіту про фінансові результати та їх використання). Показник Cash-Flow характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді. Даний показник можна розглядати з трьох позицій:

- як фінансово-економічний показник (індикатор можливості фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел);

- як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор теперішньої та майбутньої дохідності підприємства).

- як загальний індикатор фінансового стану підприємства.

Залежно від цілей фінансового аналізу використовують різні підходи до розрахунку Cash-Flow. Найбільш поширений спосіб полягає в тому, що до прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, у визначеному періоді додаються амортизаційні відрахування, нараховані у тому самому періоді. Cash-Flow показує, яку суму грошових коштів із загального обсягу виручки від реалізації можна спрямувати на погашення кредитів та сплати відсотків, на інвестиції чи на виплату дивідендів. У рамках аналізу Cash-Flow обчислюється коефіцієнт співвідношення Cash-Flow (К_C-F) і заборгованості (нетто):

 Визначення переваг, які має підприємство в порівняні з конкурентами та факторів, що спричинили кризову ситуацію є однією з основних задач аудиту. Тому на цьому етапі аудиту визначається повнота врахування у санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації. Перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації причин кризи.  Для визначення факторів, що значним чином впливають на діяльність підприємства проводиться глибокий і всебічний аналіз його діяльності. Для цього може бути використана методика проведення SWOT- аналізу.

 SWOT- аналіз – це аналіз переваг (сильних сторін), недоліків (слабких сторін), можливостей, а також загроз для свого підприємства або організації, який допомагає оцінити місце свого підприємства чи організації на ринку відносно конкурентів. Для виконання аналізу можна використовувати різноманітні джерела інформації. Ними можуть бути загальне середовище (політичні, економічні, соціальні фактори), робоче середовище (працівники, конкуренти, посередники, клієнти), внутрішнє середовище (виробництво, фінанси, управління персоналом).

Аналіз зовнішнього середовища, підкріплений оцінкою стану підприємства, його можливостей і перспектив розвитку, є вихідною базою для урахування сильних і слабких сторін організації при розробці стратегії її поведінки на внутрішньому і зовнішньому ринках. Стан підприємства є оцінкою ситуації, що склалася на період розробки стратегії розвитку, і мета аналізу – виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх ресурсів і резервів.

Для оцінювання ситуації на підприємстві збирається й опрацьовується інформація, що характеризує стан виробничо-технічної бази, системи постачання, організації управління, рівень НДПКР тощо. Важливе значення має також конкурентний аналіз, під час якого порівнюються основні характеристики організації (зміни норми прибутку, обсягу продажу, продуктивності праці, виробничих витрат) з відповідними параметрами декількох основних конкурентів.

Екстраполяція тенденцій, що склалися, і результати конкурентних порівнянь дають змогу визначити проблемні сфери, на яких зосереджуються подальші розробки стратегії розвитку. Визначення таких проблемних сфер охоплює основні аспекти оцінювання діяльності підприємства:

- процес виробництва продукції, що враховує і структурні зміни у випуску виробів поточної номенклатури;

- процес створення нової продукції, що включає весь цикл робіт від висування ідеї і проведення НДПКР до виготовлення дослідного зразка;

- процес розвитку виробництва, заснований на освоєнні випуску нових виробів або модернізації традиційних, включаючи комплексну підготовку виробництва, його реконструкцію і технічне переозброєння.

Об’єктами вивчення при аналізі поточної ситуації є:

-стан, структура і технічний рівень виробництва, наявність виробничих потужностей;

-науково-технічний потенціал;

- ефективність коопераційних зв’язків і системи матеріально-технічного постачання;

- відповідність кадрового забезпечення потребам розвитку і відповідність систем управління й організаційної структури підприємства завданням його розвитку.  

Після проведення аналізу впливу факторів зовнішнього та факторів внутрішнього середовища можна виявити сильні та слабкі сторони організації, що представлені в таблиці 5.1

Оцінивши сильні та слабкі сторони можемо виділити такі можливості:

- вдосконалення маркетингової діяльності та просування продукції на ринки;

- залучення вітчизняних та іноземних інвесторів;

- залучення молодих вчених та стимулювання їх діяльності;

- можливість урізноманітнення продукції та її вдосконалення.

 Для діяльності організації існують і загрози:

- поступове старіння технічної бази;

- виникнення нових конкурентів, захват ними ринку та їх агресивність;

- постійне збільшення цін на ресурси;

- можливість виникнення нових технологій для розробки товарів-замінників продукції інституту;

- нестабільність ринку та ринкових потреб.

На основі аналізу підприємства можемо скласти матрицю, яка завдяки різним комбінаціям сильних та слабких сторін, можливостей та загроз може сформувати оптимальну стратегію згідно умовам ринкового середовища табл.5.1.

Таблиця 5.1- Матриця SWOT-аналізу

Сильні сторони Кваліфікований інженерно-технічний персонал Низькі витрати на заробітну плату Наявність власних виробничих структур Прихід нових енергійних співробітників фінансових структур	Слабкі сторони Інертність та зловживання керівництва підприємства Крадіжки на виробництві Застарілий асортимент продукції Висока енергоемкість продукції Неефективна діяльність служби збуту продукції
Можливості Ринок сформований переважно за рахунок імпорту Держава проводить протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника Іноземні інвестори виявляють значний інтерес до галузі, до якої належить підприємство	Загрози Криміногенні Інфляційні(знецінення реальної вартості капіталу) Банкрутства чи неплатоспроможність контрагентів Зміни податкового законодавства та накладання фінансових санкцій

 

На основі проведеного дослідження необхідно зробити висновок, щодо оцінки діяльності підприємства та визначення перспектив в майбутньому.

Завершується санаційний аудит загальною оцінкою санаційної спроможності підприємства з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки.

Акт може складатися з таких розділів:

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.

 2. Підстави для проведення аудиту, мета, методи та обсяг.

3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів.

 4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

Можливі три варіанти висновку:

 - концепція (план) санації відображає реальний стан справ і підприємство є санаційноспроможним;

- план санації можна реалізувати за умови виконання певних рекомендацій, зроблених у процесі санаційного аудиту;

- план санації та достовірність відображених у ньому даних беруть під сумнів та роблять висновок про недоцільність проведення санації.

Контрольні питання до розділу

1. Визначте методи виявлення «кризових точок» підприємства

2. Зміст та методи розробки практичних заходів для попередження кризи.

3. Поясніть сутність аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.

4. Задачі санаційного аудиту підприємства та етапи його проведення

5. Поясніть задачі управління виробничою системою на різних стадіях розвитку кризи. 

6. Поясніть етапи розробки стратегії подолання виробничо-технологічної кризи. 

7. Визначте загальні задачі антикризового управління підприємством. 

8. Поясніть етапи проведення санаційного аудиту підприємства.

9. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі

10 Поясніть етапи проведення аналізу конкурентоспроможності продукції підприємства.

11. Виявлення причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві.

12 Поясніть етапи проведення аналізу конкурентоспроможності підприємства.

13.Поясніть вибір методики проведення аналізу виробничо-господарської діяльності.

14.Як проводиться аналіз достовірності результатів санаційного аудиту.

15.Як проводиться формування напрямків аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.

 

РОЗДІЛ 6 ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Форми фінансової санації

  Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

 - відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності;

- формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

- санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

- санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- емісія облігацій конверсійного займу;

- залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджене "Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерних товариств". Цим положенням та Законом України "Про господарські товариства" передбачено два методи зменшення статутного фонду акціонерного товариства:

- зменшення номінальної вартості акцій (деномінація);

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.

 Зменшення номінальної вартості може здійснюватися об'єднанням кількох акцій в одну (конверсія). Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів, пайовиків. Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів).

Найбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися:

- збільшенням (зменшенням) статутного фонду;

- наданням позик;

- наданням цільових внесків на безповоротній основі.

Структурно-логічну схему збільшення статутного капіталу підприємства приведено на рис. 6.1. Структурно-логічна схема відображає всі етапи здійснення процедури збільшення статутного капіталу.

 

Рисунок 6.1 - Структурно-логічна схема збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

 

Слід мати на увазі, що акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачено за вартістю, не нижчою від номінальної.

 Рішення про збільшення статутного капіталу приймається більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Збільшення статутного фонду товариства не більш як на 1/3 може бути здійснене з рішення правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшення статутного фонду здійснюється трьома методами:

- збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості;

- збільшенням номінальної вартості акцій;

- обміном облігацій на акції.

За збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:

- додаткових внесків учасників та засновників;

- дивідендів (реінвестиції прибутку);

- індексації основних фондів.

Альтернативна санація поєднує елементи чистої санації (зменшення статутного фонду) та санації із залученням додаткових внесків власників. За такої форми санації перед акціонерами (власниками) стоїть проблема вибору: або вони здійснюють цільові внески для погашення балансових збитків підприємства і зберігають належну їм частку (в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного фонду, або погоджуються на зниження номінальної вартості, не здійснюючи жодних доплат, фінансові наслідки обох видів санації для власників корпоративних прав підприємства однакові, проте для суб'єкта господарювання найліпшим буде здійснення додаткових внесків, оскільки в такому разі залучаються додаткові ліквідні засоби, а отже, поліпшується платоспроможність підприємства.