Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

ників динаміки (зростання або скорочення), в тому числі щодо базового періоду або порівняно з попереднім періодом. Складова екстраполяція проводиться щодо структурних частин злочин­ності — її видів, окремих частин, виділених за певною ознакою злочинності: місця, часу, суб'єкта, об'єкта, мотиву, способу вчинен­ня злочину тощо. Складова екстраполяція дає змогу прогнозувати зміну показників найбільш поширених, небезпечних, інших видів злочинів, що представляють підвищений інтерес. Складова екст­раполяція часто проводиться паралельно з простою з метою отри­мання додаткової інформації щодо загального прогнозу злочин­ності. Наприклад, для прогнозування показників її видів, що найбільш поширені або мають більшу динаміку зміни. Більш пока­зовою є складна екстраполяція, за якої не лише виявляються додаткові прогностичні показники окремих видів злочинності, як за складової ЇЇ форми, а й визначаються їх залежності, можливий майбутній вплив на прогнозовані показники злочинності в цілому. Завдяки цьому зазначені показники можуть певним чином корегу­ватися, уточнюватися порівняно з показниками простої екстрапо­ляції.

Метод моделювання у кримінологічному прогнозуванні засто­совується за загальними принципами та умовами його викори­стання для пізнання певних, як правило, системних соціальних процесів, явищ, відносин, щодо яких недостатньо інформації. Сутність цього методу полягає у створенні моделі, що відтворює системну структуру, зв'язки та закономірності об'єкта пізнання. Уявлення про останні є результатом попереднього системно-структурного вивчення об'єкта, отримання знання щодо названих його характеристик. При цьому знання про окремі з них може бути більш повним, про інші — неповним або навіть недостатнім, а щодо деяких — майже відсутнім. Під час побудови моделі об'єкта інформація щодо його структур з неповним, недостатнім або май­же відсутнім знанням компенсується за рахунок загального знан­ня щодо його сутності, функціонального призначення, внутрішніх зв'язків, закономірностей. На підставі цього компенсованого знан­ня прогнозується ймовірний стан структур, не забезпечених належною інформацією. У процесі подальшого пізнання об'єкта інформація, отримана через компенсацію, уточнюється, оптималь-

399

Глава 9

но наближується до реальної або змінюється згідно з отриманим новим знанням.

У кримінологічному прогнозуванні метод моделювання засто­совується не так часто, оскільки пов'язаний із попереднім деталь­ним вивченням об'єкта, вмінням його системно дослідити та визначити як модель. Такими об'єктами можуть бути внутрішні закономірності та зв'язки злочинності, її детермінанти, в тому числі причини й умови. Під час моделювання вони часто отриму­ють назву факторів, а процедура прогнозування — факторного методу або аналізу.

Прогнозне моделювання за факторним методом може бути описовим, словесним, коли фактори, їх зв'язки із злочинністю та між собою описуються словами з відповідною аргументацією, яка не супроводжується математичним визначенням кількісних показ­ників зв'язку, залежності тощо. Останнє потребує використання певних методів математичного аналізу, зокрема методу фактор­ного аналізу, який може проводитися лише за допомогою фахівця в галузі математичної статистики¹. У такому разі кримінологічне прогнозування за методом моделювання набуває якостей матема­ тичного моделювання. Цей метод тривалий час не отримав широ­кого застосування через його складність, яка, крім потреби мате­матичного знання і електронної техніки з відповідною програмою, обумовлена, і можливо, у першу чергу, складністю виявлення та кількісного вимірювання факторів злочинності, передусім через їхню предметну невизначеність та відсутність переконливого знан­ня щодо системи зв'язку між ними.

Більш широко пропонується застосовувати у кримінологічному прогнозуванні метод експертних оцінок, зокрема за умов недостат­ності або відсутності інформації, або за неможливістю її кількісно­го виміру не лише в абсолютних, а навіть у відносних показниках. Експертна оцінка — це судження, як правило, фахівця щодо об'єкта, інформація стосовно якого є неоднозначною або супереч­ливою через ЇЇ неповноту, недостатність знання, або навіть, коли є підстави передбачати суб'єктивну зацікавленість щодо змісту цієї

¹ Папиотто В. Й., Максимепко В. С. Количсствсшіьіс мстодьі а социологичсских исслсдова-миях. - К., 1982.

400