Канони ііі вселенського собору

КАНОН 1. І тим, що не були на святому соборі, а залишались на своэму місці або в містах, чи то з причин церковних чи тілесних, належить знати що те, що собор ухвалив, тим то сповіщаємо вашу святиню і любов, що коли б якийсь обласний митрополит, відійшовши від святого й вселенського собору, прилучився до відступницького зборища й до нього пристане, чи Келестієве мудрування прийме, то такий митрополит аж ніяк не може щось робити проти єпископів своєї обпасти, як віднині собором відкинутий від будь-якого церковного єднання, і він через те позбавлений митрополичого становища. Проте, і самим єпископам обпасти та обласним митрополитам, що думають і міркують по-правовірному, належить розглянути дії такого митрополита, щоб зовсім позбавити його єпископського сану.

КАНОН 2. Ті єпископи, що не були на святому соборі, а прилучились до відступництва, або матимуть намір у ньому взяти участь: або, підписавши виверження Несторія, перейшли до відступницького зборища, то таких, з призволення святого собору, зовсім треба позбавити священства та скинути з їхнього становища.

КАНОН З. Якщо, проте, деяким із приналежних до кліру в місті, чи в селі. Неста­рій і його співучасники забороняють священослужіння за їх правдиві правовірні думки, то таким ми дали право повернутись назад і дістати попередній сан. взагалі наказуємо, щоб однодумці з правовірним і вселенським собором члени клі/у аж ніяк не були підпорядковані єпископам, що відступили, або відступлять від правдивої віри.

КАНОН 4. Якщо хтось із кліру відступить і насмілиться окремо (приватна), або привселюдно в своїх висловлюваннях дотримуватись думок Несторія або Келестія, то святий собор визнав за справедливе такого позбавити священного сану.

КАНОН 5. Якщо деяких за непристойну діяльність святий собор, або їхні єпископи осудили, а Нестарій і його однодумці, всупереч канонам, свавільно, згідно з їхніми методами, намірилися або наміряться повернути їм єднання з Церквою, або їхній сан священства, то ми визнали за справедливе вважати, що даремна річ, і що такі мають і надалі бути позбавленими священного сану.

КАНОН б. Так само, коли б хтось захотів якимсь чином зрушити ухвалу про нього, святого собору в Ефесі, святий собор ухвалив, що такого, якщо це єпископ, або приналежний до кліру, зовсім позбавити його сану, й якщо це мирянин, відлучити його від церковного єднання.

КАНОН 7. Прочитавши це, святий собор ухвалив: нікому не дозволяється промовляти, чи писати, чи творити іншу віру, крім тої, що її визначили святі отці в м. Нікеї, зібравшись із Святим Духом. А коли б хто намірявся творити іншу віру, чи пропагувати, чи пропонувати тим, що хотіли 6 навернутись до пізнання істини, або від поганства, або від жидівської віри, чи від будь-якої єресі, то таких, якщо це єпископ, або належить до кліру, позбавляти: єпископів єпископства, або кліриків кліру якщо ж це миряни, то проголосити їм анатему. Так само, якщо єпископи, або клірики, чи миряни будуть думати, або вчити того, що міститься у викладі, що його подав пресвітер Харисій, про втілення єдинородного Сина Божого, або паскудних і розпусних догматів Несторія, що їх додано до жалоби, то вони підлягають ухвалі цього святого і вселенського собору, тобто, єпископ позбавляється сану так само як клірик вилучається з кліру, а якщо це мирянин, то проголосити йому анатему, як сказано раніш.

КАНОН 8. Найулюбленіший Богом єпископ Реґіній і що прибули з ним найпобожніші єпископи Кіпрської обпасти Зенон і Євагрій доповіли нам справу, яка відбувається всупереч ухвалам церковним і правилам святих апостолів, як ноьина, що зазіхає на свободу всіх. Якщо суспільні хвороби потребують радикального лікування, бо завдають великої шкоди, і що найбільше, що й стародавнього заводу не було до того, то з якої речі єпископ міста Антіохії настановлював єпископів на Кіпрі, як про це на письмі і словесна повідомили нас найпобожніші мужі, що прибули на святий собор. Отож зверхники в святих церквах Кіпру хай мають свободу без обмежень і без утисків і зазіхань на ту свободу, згідно з правилами святих отців і згідно із стародавнім звичаєм, самі висвячують собі найпобожніших єпископів. Того самого повинні дотримуватись і в інших областях, і скрізь по єпархіях, щоб ніхто з Богом улюблених єпископів не поширював своєї влади на іншу єпархію, що ніколи не належала ні йому, ні його попередникам. А якщо хто простягне руку й силою підпорядкує якусь єпархію, то хай віддасть її, щоб не зрушувати правил і канонів отців: хай не вкрадається, під виглядом священнодіяння, зарозумілість мирської влади, не втрачаймо поволі, непомітно тої свободи, що її дав нам Кров'ю Своєю Господь наш Ісус Христос, визволитель цілого людства. Отже, святий і вселенський собор хоче, щоб кожна єпархія зберігала в чистоті й без обмежень належні їй споконвіку права, згідно зі звичаєм, що віддавна затвердився. Кожен митрополит, щоб бути певним, безборонна може взяти собі копію цієї ухвали. Якщо ж хтось запропонує постанову всупереч тій, що оце тепер її ухвалено, то вона буде неправдива й не матиме сили.