Оцінка стану органів дихання хворої тварини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут біотехнології та здоров’я тварин

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин

Методи діагностики та принципи лікування ХВОРОБ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМи

У дрібних тварин

Методичні рекомендації

до лабораторних занять студентів ОКР «Бакалавр»

з дисципліни «Діагностика і терапія внутрішніх хвороб дрібних тварин»

 

Дніпропетровськ – 2016

 

Методи діагностики та принципи лікування хвороб дихальної системиу дрібних тварин. Методичні рекомендації до лабораторних занять студентів ОКР «Бакалавр» з дисципліни «Діагностика і терапія внутрішніх хвороб дрібних тварин» / Н.І. Суслова, Н.М. Шульженко, О.В. Семьонов та ін. // Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет. – Дніпропетровськ, 2016. – 35 с.

 

 

Викладено особливості діагностики та фармакотерапії захворювань дихальної системи у дрібних тварин. Наведено послідовність обстеження, спеціальні методи дослідження та принципи лікування хвороб дихальної системиу дрібних тварин.

 

Укладачі: Суслова Н.І., Шульженко Н.М., Семьонов О.В., Антоненко П.П., Шкваря М.М., Панасенко Є.А., Кохан О.О.

 

 

Рецензент: Скляров П.М., доктор ветеринарних наук, професор кафедри хірургії і акушерства сільськогосподарських тварин

 

Розглянуто на засіданні кафедри клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин ДДАЕУ (протокол № 6 від 10.11.2016 р.)

 

Розглянуто і схвалено до друку методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАЕУ (протокол № 2 від 17.11.2016 р.)

 

 

ЗМІСТ

			стор.
Вступ…………………………………………………………………………			4
	1. Оцінка стану органів дихання хворої тварини.…………..........		6
	2. Методика проведення та інтерпретація результатів спеціальних досліджень (рентгенологічні, торакоцентез) за діагностики респіраторних хвороб............................................		7
	3. Інтенсивна терапія за бронхіальної астми.................................		18
	4. Лабораторні та спеціальні методи діагностики, схеми лікування пневмоній.…...............................................................		23
Рекомендована література…………………………………………………			34

 

 

Вступ

Хвороби органів дихання за локалізацією патологічного процесу поділяють на: а) хвороби верхніх дихальних шляхів; б) хвороби легень; в) хвороби плеври. Верхньощелепна та лобна пазухи анатомічно зв'язані з дихальною системою, тому їх хвороби також розглядаються в цьому розділі.

Хвороби верхніх дихальних шляхів включають: риніт, кровотечу з носа, запалення навколоносових пазух (гайморит, фронтит), ларингіт, трахеїт і бронхіт.

Хвороби легень можуть бути запального і незапального характеру. До перших належать пневмонії, абсцеси і гангрена легень, до других – емфізема, гіперемія і набряк легень.

З хвороб плеври у тварин реєструють плеврит, пневмо- та гідроторакс.

Схильність до захворювань дихальної системи обумовлюють анатомічні особливості будови дихальних шляхів таких порід собак, як брахіоцефали (англійський та французький бульдоги, мопс, боксер, пекінес та ін.). Досить вузькі ніздрі, довге м’яке піднебіння, яке не пропорційне відносно короткого черепа, що спричиняє стиснення дихальної щілини. Досить поширеною вродженою патологією в окремих порід (йоркширський тер’єр, чіхуахуа та ін.) є аномалії розвитку хрящів гортані та дефекти трахеї, що обумовлює часті респіраторні захворювання. 

Мета заняття: відпрацювати і засвоїти практичні питання клінічного та лабораторного досліджень, постановки діагнозу та диференціального діагнозу, лікування і профілактики за хвороб дихальної системи у дрібних тварин.

Місце проведення заняття: маніпуляційна, аудиторія кафедри.

Матеріальне забезпечення: дрібні тварини; інструменти для загальноклінічного дослідження тварин (електронні термометри, фонендоскопи, спирт, вазелін, вата); прилади і реактиви для дослідження крові (підрахунку формених елементів, виведення лейкоцитарної формули, визначення ШОЕ, гемоглобіну), сечі (визначення відносної густини, рН); рентгенапарат, прилад УЗД; бинти або серветки.

 

ОЦІНКА СТАНУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ХВОРОЇ ТВАРИНИ

Стан органів дихання оцінюють за результатами дослідження дихальних рухів, кашлю, верхніх дихальних шляхів, аускультації легень та спеціальних методів (рентгенографія, дослідження крові і мокротиння, плевроцентез).

1. Дослідження дихальних рухів включає підрахунок частоти дихання, визначення типу, симетричності і ритму дихання. Частоту дихання підраховують упродовж 1 хв за рухами грудної клітки у стані спокою тварин. У здорових собак вона складає 15–25 дихальних рухів за 1 хв., у молодняку 1–3-місячного віку – до 30. Збільшення частоти дихання (тахіпное) виявляють за бронхіту, пневмонії, емфіземи легень, плевриту. Тип дихання у собак переважно грудний. Черевний буває за міокардиту, пневмоній, альвеолярної емфіземи легень. Асиметрія дихальних рухів виявляється за односторонньої пневмонії чи плевриту, переломів ребер. Найбільш тяжким порушенням ритму дихання є задишка. У собак здебільшого реєструється змішана, яка є симптомом пневмоній, набряку та емфіземи легень.

2. Під час дослідження кашлю звертають увагу на його силу, болючість та вологість. Звучний, сильний і болючий кашель у собак виявляють за ларингіту, трахеїту, трахеобронхіту, збудниками якого є Bordetella bronchiseptica, віруси парагрипу, чуми, аденовіруси. За ураження легеневої тканини кашель приглушений, тихий, а за плевриту – ще й болючий. Сухий кашель, як правило, спостерігається під час захворювань верхніх дихальних шляхів, у тому числі у разі стиснення лівого головного бронха розширеним лівим передсердям за недостатності двостулкового клапана; м’який (вологий) – за пневмоній і набряку легень. Найчастіше причинами кашлю у собак є трахеобронхіт (інфікування, травми, вдихання шкідливих газів, сторонніх матеріалів, у старіючих собак – як наслідок фіброзу легень і хронічного бронхіту), пневмонії і набряк легень (часто за недостатності двостулкового клапана).

3. Слизову оболонку носа досліджують, обережно піднімаючи крила носа. У здорових собак вона блідо-рожева, помірно-волога, без пошкоджень і новоутворень. Витікання з носових ходів можуть бути одно- і двосторонні. Під час кровотечі з легень вони яскраво-червоні, з домішками повітря. Серозні, слизові і слизово-гнійні витікання найчастіше виявляють за бронхопневмонії; червоно-жовті характерні для крупозної пневмонії. За риніту витікання слизово-серозні, за новоутворень – з домішками крові.

4. Характер дихальних шумів визначають аускультацією легень. У нормі у собак за лопатками вислуховується бронхо-везикулярний дихальний шум, а в задніх ділянках діафрагмальних часток – везикулярне (альвеолярне) дихання, яке під час неспокою наближається до бронхіального. Останнє нагадує звук “х”, його вислуховують над гортанню і трахеєю.

У хворих тварин аускультацією легень діагностують ослаблене везикулярне дихання (емфізема легень) або його відсутність (за накопичення рідини або повітря у плевральній порожнині, ателектазу легень), патологічне бронхіальне дихання (запалення легень, ателектаз, пневмосклероз). За бронхіту вислуховують жорстке везикулярне дихання, сухі (писк, свист, гудіння) або вологі дрібно- та великопухирчасті хрипи. У разі пневмоній на початку вислуховують крепітацію, згодом сухі, а потім – вологі хрипи і патологічне бронхіальне дихання. У собак, хворих на плеврит, вислуховують шуми тертя плеври, за розвитку ексудативного плевриту на ураженій половині дихальні шуми ослаблені або відсутні.

5. За необхідності проводять рентгенологічне дослідження легень і плевральної порожнини, дослідження крові (лейкоцити, лейкограма) і мокротиння.

 

Рекомендована література: 4, 9, 12, 15, 16, 18.

Запитання для самоконтролю

1. Яка послідовність дослідження дихальної системи у дрібних тварин?

2. Яка частота дихання у дрібних тварин?

3. Які фізіологічні дихальні шуми вислуховуються у дрібних тварин?

4. Які зміни можна виявити у хворих тварин аускультацією легень?

5. Яке діагностичне значення дослідження кашлю?