Правові і організаційни основи підприємницької діяльності.

Лекція № 24.Правові основи зовнішньоекономічної діяльності.

 

24.1. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ ТА ПРИНЦИПИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

24.2.ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА КВОТУВАННЯ (УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ) ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

24.3. СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

24.4. ПОНЯТТЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ДОГОВОРУ

24.5.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНИХ ПРАВИЛ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ ТЕРМІНІВ

 

Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів підприємницької діяльності регулюється в основному такими нормативними актами: Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 р., Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р., Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р., Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р., Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. № 567/94, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валют­ного контролю» від 19 лютого 1993 р., Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. (згідно з Указом Президії Верховної РадиУкраїнської РСР Україна приєдналась до Конвенції 23 серпня 1989 р.), Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 р. (Правила ІНКОТЕРМС у редакції 1990 р.)[1].

Стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльность» визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єк­тів господарської діяльності;

об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності республік СНД, іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно із законодавством України.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місцепроживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України «Про підприємництво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках, не передбачених цим Законом, у тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від установлених у цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно зі ст. 37 Закону. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються Міністерством економіки України за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та Національного банку України. Санкції, зазначені в цій статті, які застосовуються Міністерством економіки України, діють до моменту застосування практичних заходів, що гаран­тують виконання Закону. Стосовно правоохоронних органів, то подання до Міністерства економіки України про застосування спеціальних санкцій за порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» уносяться як відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України, так і безпосередньо головними управліннями МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннями МВС України в областях, м. Севастополі та на залізницях.

МВС України, головні управління МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управління МВС України в областях, м. Севастополі та на залізницях мають право робити подання про дострокове припинення застосування спеціальних санкцій або зміну виду спеціальних санкцій, якщо були вжиті практичні заходи, які гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням у поданні вжитих заходів та конкретних результатів їх ужиття.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності мають право безпосередньо звертатися до Міністерства економіки України з клопотанням про дострокове припинення або зміну виду спеціальних санкцій за наявності у таких суб’єктів та на підставі підтверджених органом, який виявив правопорушення, що було підставою для застосування спеціальних санкцій, документів, які засвідчують ужиття практичних заходів, що гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням ужитих заходів та конкретних результатів їх ужиття.

У той же час відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14 квітня 1999 р. № 593 під час провадження підприємствами — резидентами України зовнішньоекономічної діяльності може встановлюватись режим сприяння, що застосовується до підприємств, які відповідають таким критеріям:

1) є зареєстрованими в Україні резидентами — платниками податків (податку на додану вартість, податку на прибуток, акциз­ного збору);

2) здійснюють зовнішньоекономічну діяльність протягом принаймні двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

3) є прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

4) не мають простроченої заборгованості за зовнішньоекономічними операціями протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

5) не мають заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

6) не мають порушень митного, податкового, у тому числі й валютного, законодавства протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

7) до підприємства не застосовувалися спеціальні санкції, передбачені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства.

Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у ст. 4 Закону, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки України протягом 60-ти робочих днів з дня подання іноземним суб’єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;

виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб’єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;

довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно із законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб’єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально посвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнарод­ними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов’язаних з цією реєстрацією.

У разі відмови Міністерства економіки України зареєструвати представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений 60-денний строк, іноземний суб’єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.

Забороняється вимагати від іноземного суб’єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.

У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб’єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов’язане повідомити про це Міністерство економіки України у 7-денний строк.

Господарська, у тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України.    

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання зазначених вище послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяль­ності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єк­тів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зов­нішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

орендні, у тому числі лізингові, операції між суб’єктами зов­нішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єк­ти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципами, що визначені далі.

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

виключне право народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

обов’язок України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва:

право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

обов’язок додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

виключне право власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації:

рівність перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

заборона будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Принцип верховенства закону:

регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

заборона застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, за яким Україна як держава:

забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України;

здійснює рівний захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.