Територіальний устрій України

торіального поділу) або знаходитися в ділянці політичної самоор­ганізації простору. Можна сказати, що політична структура суспільства весь час є свого роду результуючою цілеспрямованою діяльністю щодо зміни параметрів політичного простору та процесу самоорганізації цього простору. Прикладом політичної регіоналізації може слугувати національне самовизначення. Для цієї форми регіоналізації пріоритет­не значення має вже не регіональна, а національна самосвідомість.

Отже, питання регіоналізації в контексті удосконалення тери­торіального устрою України мають знайти своє вирішення із враху­ванням усіх соціокультурних, економічних, політичних аспектів. Тому не випадково головною метою державної регіональної політики згідно з Концепцією державної регіональної політики, затвердженою указом Президента України у 2001 p., проголошується створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стан­дартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підви­щення дійовості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Дер­жавна регіональна політика визначається складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку України, тісно пов'яза­ною із здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою, і реалізується шляхом здійснення органами виконавчої влади та органами місцевого само­врядування системи заходів для забезпечення ефективного комплексного управління економічним та соціальним розвитком України та її регіонів — Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Щодо пропозицій федералізації України, які час від часу вислов­люються, зазначимо, що аналіз відомих світовій практиці різновидів державного устрою, а також вікових традицій вітчизняного державо­творення, вказує на те, що сьогодні Україна, об'єктивно і суб'єктив­но, ближча до унітарної децентралізованої держави. Незважаючи на перманентні дискусії та твердження про те, що історично Україна тяжіє до федералізму, пропозиції щодо федеративного устрою України є штучними, вони не відповідають історичним та передусім існуючим політико-правовим реаліям.

Федералізація державного устрою України (у будь-яких формах: класичного або кооперативного федералізму, федеративного ду­алізму, федерально-матричної моделі тощо) нині жодною мірою не перевірена досвідом сучасних федерацій у зарубіжних країнах, політичною ситуацією у країні, прогнозами щодо її історично види­мого майбутнього, її соціально-демографічною мапою тощо, особли­во за умов, коли настає якісно новий етап розвитку української нації, триває практичний процес та теоретичне обґрунтування власної державності, по суті, формування нової державної нації у широкому (загальногромадянському) розумінні. Якщо централізована феде­рація є для державності України небезпечною і небажаною, то ре­алізація ідеї децентралізованої федерації, яку обстоюють деякі гарячі голови, може стати політичною і соціальною катастрофою. За таких умов, за висновками більшості вітчизняних експертів, оптимальна конституційна модель державного устрою України — унітарна кон­ституційно децентралізована держава з адміністративно-територіаль­ною автономією — Автономною Республікою Крим¹.

Безумовно, зарубіжний досвід регіонального розвитку та вимоги вступу до ЄС дають важливі уроки регіональної політики. Міжнарод­ний досвід є дуже повчальним для України, оскільки вона знаходить­ся лише на шляху розвитку своєї регіональної політики. Проте, перш ніж розглядати рекомендації зарубіжних експертів щодо регіональної політики, корисно вивчати окремі важливі уроки вже зробленого упродовж останніх років в Україні. У минулому було здійснено цілу низку заходів щодо вирішення питань, пов'язаних з політикою регіонального розвитку, але жодні з них не дали успішних результатів.

24.2. Система адміністративно-територіального

устрою України

Одним із головних елементів територіального устрою України є її адміністративно-територіальний устрій, тобто територіальна органі­зація держави відповідно до її поділу на структурні елементи — адміністративно-територіальні одиниці. Адміністративно-територіаль­ ний устрій — це зумовлена соціальними, економічними, соціально-

¹ Орзих М., Крусян А. Современньїй конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право: Монография. — К.: Алерта, 2006. — С. 230-231.

608

20-8152

609

Розділ 24