Політичні права і свободи громадян України

 

У Конституції України знайшли своє відображення майже всі найголовніші пра і свободи, які можна віднести до політичних: право на участь в управлінні держа ними та суспільними справами, виборчі права, право на об'єднання, право на мир збори та демонстрації, право на свободу друку та інформацію, право на звернення інші.

Політичні права можуть реалізовуватись людиною та громадянином як інд відуально, так і колективно (через об'єднання громадян). Прикладом такого п літичного права, що реалізується тільки колективно, може бути право на збо{ мітинги, об'єднання у політичні партії та громадські організації, яке одноособо здійснити неможливо.

Закріплені в Конституції України найважливіші політичні права і свободи вц бражають загальновизнані міжнародні норми, передбачені у визнаних Україні Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Європейській конвені

 

134

 

зправ людини (1950 р.) та деяких інших. Більш детально регламентація політичних прав і свобод здійснюється у спеціальних законодавчих актах національного законодавства України, наприклад, у законах про громадянство України, про референдуми, про вибори та інше.

І. Право на участь в управлінні державними справами. Це право закріплене в ст.38 Конституції України. Воно поглиблює найголовніше положення ст. 5 Конституції, яке визнає за народом право бути єдиним носієм суверенітету та джерелом влади в Україні. Ця влада здійснюється народом як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Це загальне право громадян України, яке конкретно реалізується в різних організаційно-правових формах. Найголовнішими з них є передбачені на конституційному рівні право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, право вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування, мати рівні права доступу до служби в державних органах і органах місцевого самоврядування тощо. Кожне із зазначених прав має самостійне значення і свої особливості, що обумовлює окремий їх розгляд.

Як форма прямого народовладдя вибори є одним із найголовніших засобів формування громадянами органів державної влади та місцевого самоврядування. Суб'єктивне виборче право громадян вільно обирати і бути обраним насамперед передбачено ст. 38 Конституції України, а також у спеціально присвяченому цьому питанню третьому розділі (ст. ст. 69-71). У Конституції визначаються як загальні виборчі принципи та вимоги до виборів, так і вік та інші умови (виборчі цензи), за яких громадянин України набуває право у повному обсязі здійснювати свої виборчі права. Найголовнішими (найбільш загальними) з них є право обирати (право голосу) та право бути обраним.

Право голосу на виборах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років, за винятком громадян, яких визнано судом недієздатними. У той же час право обиратися, бути обраним в органи державної влади та місцевого самоврядування практично може використовуватися і здійснюватись певним колом громадян України, адже воно належить усім громадянам України при досягненні ними певного віку. Так, право бути обраним народним депутатом України настає з досягненням 21 року, Президентом України — з 35 років. Крім вікових обмежень, законодавством встановлені також вимоги щодо постійного проживання на території України протягом певного часу, знання державної мови, браку судимості тощо.

Слід зазначити, що наявність загального виборчого права обирати (права голосу) надає можливість здійснювати більш конкретні права: право бути внесеним до списку виборців, висувати кандидатів, підтримувати їх (агітувати за них) та інші. Що стосується права бути обраним, то змістом цього права є право висувати свою кандидатуру чи бути висуненим кандидатом на виборну посаду, набуття статусу якого надає додаткові виборчі права, а саме: право на зустрічі з виборцями, користуватися засобами масової інформації, мати довірених осіб, проводити передвиборну кампанію та інші. Водночас кандидат на виборну посаду, користуючись правами обиратися і бути обраним, має і всі права обирати, в тому числі і голосувати за свою кандидатуру та здійснювати всі інші права, надані виборцям.

135

Право голосу на референдумах, як і на виборах, мають громадяни Україні досягненні вісімнадцятирічного віку (ст. 70 Конституції України). Всенародне г< сування, тобто референдум, — це одна з найважливіших форм безпосереді демократії, прямого народовладдя, яка надає право кожному громадяни! України брати участь у вирішенні найсуттєвіших питань суспільного та держава життя.

Право громадян України брати участь у референдумах передбачено насампер ст. 38 Конституції України. Крім того, правове регулювання реалізації цього пр передбачено в Законі України від 3 липня 1991 р. «Про всеукраїнський та місі референдуми». Це право здійснюється як у масштабах всієї країни (всеукраїнсь референдум), так і в межах адміністративно-територіальних одиниць.

2. Право на свободу об'єднання. Це право дозволяє громадянам України об'єд вати свої зусилля для здійснення своїх інтересів і захисту своїх прав та сво(Сукупність такого роду об'єднань відображає можливість шляхом самоорганіз; вирішувати свої справи без втручання держави.

За своїм змістом і характером право на об'єднання передбачає можливі створення двох видів недержавних об'єднань: політичних партій і громадсьі організацій. Вимоги щодо права громадян на свободу об'єднання у політичні па та громадські організації та порядок їх створення передбачені ст. 36 і 37 Констит; України та Законом України від 16 червня 1992 року «Про об'єднання громадян»

Ці положення відповідають Загальний декларації прав людини (ст. 22) та М народному пакту про громадянські та політичні права (ст. 22) про право на свобі асоціацій.

Право на об'єднання у політичні партії мають тільки громадяни України з мет сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участі у вибо] органів державної влади та місцевого самоврядування.

Метою створення об'єднань громадян є задоволення та захист законе соціальних, економічних, творчих, вікових, національних, культурних, спортивї та інших інтересів.

Деякі особливості має конституційне право громадян на участь у професій» спілках з метою захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтере за родом їх професійної діяльності. Профспілки утворюються без попередим дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні пра а обмеження щодо членства в них встановлюються виключно Конституцією та заі нами України.

Законодавством передбачено, що ніхто не може бути примушений до вступ] будь-яке об'єднання громадян або обмежений у правах за належність або неї лежкість до них. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Однак законодавством України передбачаються певні обмеження що створення і діяльності об'єднань громадян. Так, забороняється створення і дія; ність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії як спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насю ницьким шляхом, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення та де) інші (ст. 37 Конституції України). Також не допускається створення і діяльніс організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади 136

виконавчих органах місцевого самоврядування, у військових формуваннях, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах. Ці положення містяться в Законі України «Про об'єднання громадян».

Важливою гарантією для об'єднань громадян є встановлення судового порядку заборони їх діяльності.

3. Право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації. Таке право є однією з форм безпосередньої демократії, яка дозволяє громадянину брати участь в обговоренні чи вираженні ставлення до будь-яких економічних, політичних та інших питань. Це право закріплене у ст. 39 Конституції України, яка надає право громадянам України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких повинно завчасно повідомити органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Це право відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права, зокрема Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини (ст. її).

Що стосується обмеження реалізації цього права, то таке обмеження може встановлюватись лише судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку (з метою запобігання злочинам чи заворушенням, для захисту прав і свобод інших людей або для охорони здоров'я населення).

Разом з тим конституційні норми мають загальний характер, що зумовлює необхідність визначення у спеціальному законодавчому акті вимог щодо умов і порядку здійснення цього права, встановлення відповідних організаційно-правових гарантій. Тому існує об'єктивна необхідність прийняття закону з цього питання.

4. Право на звернення. Це право є важливим напрямом демократичного розвитку держави і суспільства. Воно забезпечує можливість громадянам України брати участь в управлінні державними та суспільними справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, відстоювати і захищати свої права та інтереси.

У відповідності із ст. 40 Конституції України будь-яка людина має право особисто звертатись або направляти індивідуальні або колективні письмові звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до посадових і службових осіб цих органів. Ці органи зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закріплення права на звернення на конституційному рівні відповідає загальновизнаним міжнародним стандартам.

У Законі України від 2 жовтня 1996 року «Про звернення громадян» більш детально регулюється питання практичної реалізації конституційного права людини на звернення, під якими розуміють викладені у письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви або скарги.

Встановлений порядок, за яким звернення повинні розглядатися і вирішуватись у місячний термін з дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення — негайно, в усякому разі не пізніше п'ятнадцяти діб з моменту їх одержання.

За порушення передбаченого законом порядку розгляду звернень, а також за переслідування громадян, що подали звернення, чи за вміщену в них критику законодавством України передбачається юридична відповідальність.

137