Конституційно-правові відносини

 

Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, які врегульоваї нормами конституційного права, їх змістом є юридичний зв'язок між суб'єктами формі прав і обов'язків, передбачених відповідною правовою нормою конституції ного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Останнім притаман загальні риси, характерні для всіх правовідносин, адже будь-які з них є результате впливу правової норми на відносини в суспільстві. Природа конституційно-пр вових зв'язків розкривається у змісті суб'єктивних прав і юридичних обов'язк суб'єктів правовідносин. При цьому суб'єктивне право дає можливість суб'єк: діяти в межах, визначених нормою конституційного права України, на свій розсуд в необхідних випадках вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів правовідносин, у тому числі від державних органів, органів місцевого самоврядуванн Конституційно-правові відносини складають основу правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх особливу роль у регулювані суспільних зв'язків.

Разом з тим, вони мають особливі риси, пов'язані насамперед зі специфікой предмета правового регулювання, суб'єктами правовідносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі правових зв'язків тощо.

Конституційно-правові відносини відрізняються своїм змістом, виникають особливій сфері відносин, які становлять предмет конституційного права Україні Вони є різновидом політико-правових зв'язків, оскільки пов'язані з правови регулюванням політико-правових процесів і насамперед з реалізацією державним структурами владних повноважень, з розподілом влади між цими структурами взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням пр; вового статусу людини і громадянина, функціонуванням політичних партій, інши суб'єктів політичного процесу, із забезпеченням народовладдя.

Цим відносинам в основному притаманний імперативний характер, оскільк вони значною мірою пов'язані з реалізацією владними структурами своїх повне важень, взаємодією різних рівнів державного механізму.

Але конституційне право України регулює значне коло відносин, в яких зв'язк між їх суб'єктами ґрунтуються на рівності сторін, тобто застосовується диспозитивний метод регулювання взаємодії суб'єктів. У цьому насамперед виділяється демократичний потенціал конституційного права України.

У системі правовідносин конституційно-правовим відносинам належить про відне місце, оскільки вони визначають зміст інших. Наприклад, правовідносинаї громадянства притаманний постійний політико-правовий зв'язок громадянина держави, вони визначають широкий спектр правовідносин громадянина в різни сферах суспільного життя, в тому числі в трудових, цивільно-правових та ін. Пра вовідносини громадянства — підстава для участі громадянина у політичному житі країни, виборчому процесі тощо.

Конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб'єктний склад, ї: учасниками є суб'єкти, які не можуть бути учасниками інших видів правовідносин наприклад, народ України, населення Автономної Республіки Крим, адміністра тивно-територіальної одиниці у зв'язку з проведенням референдумів.

 

20

 

Специфіка конституційно-правових відносин виявляється в особливості механізму реалізації їх суб'єктами своїх прав і обов'язків. Одні з них безпосередньо втілюються в даних правовідносинах, інші — через інші правовідносини. Так, положення Конституції України про те, що влада в Україні належить народові, конкретно реалізується через норми закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, через закони про вибори, інших правових актів.

Особливим видом конституційно-правових відносин є так зване «правове становище». Його характерна риса — чітка визначеність суб'єктів правовідносин. Але зміст взаємних прав і обов'язків суб'єктів конкретно не вказується, а визначається з великої кількості конституційно-правових норм. До такого виду відносин належать статус громадянства, статус Автономної Республіки Крим у складі України.

Конституційно-правові відносини мають різний строк дії. Одні з них постійні, більшість — тимчасові. До постійних, наприклад, належить статус громадянства, який припиняється зі смертю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно-правові відносини, які пов'язані з організацією і проведенням референдумів, виборів. Тимчасові правовідносини виникають, як правило, в результаті реалізації конкретних норм-правил поведінки. У системі конституційно-правових відносин виділяються матеріальні і процесуальні. У перших визначається зміст прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, у других — процедура реалізації матеріальних норм.

За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохоронні конституційно-правові відносини.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки.

Суб’єктами конституційно-правових відносии е народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення); Верховна Рада України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент України; комітети парламенту України, постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; суди; прокуратура; Конституційний Суд України; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; Національний банк України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія тощо¹.

Об'єктами конституиійно-правових відносин є: суверенітет народу; державний і національний суверенітет; територія; конституційний лад та його захист; права, свободи, обов'язки людини і громадянина; влада; волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів тощо². Виникненню конкретних конституційно-правових відносин передує юридичний факт. З нього починається реалізація конституційно-правових норм, і завдяки юридичному факту конкретний суб'єкт стає учасником даних правовідносин, володіє відповідними правами й обов'язками.

 

__________

1 Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украиньї: отрасль права, наука, учебная дисциплина. — X.: Фолио Райдер, 1998. — С.79-82.

2 Там само, с. 118-120.

 

21

 

Юридичні факти мають велике значення для практики конституційно-правовог регулювання суспільних зв'язків. Від наявності чи відсутності юридичного факт залежить визнання або невизнання права чи обов'язку відповідного суб'єкт державно-правових відносин. Так, факт підписання Президентом України указу пр прийняття відповідної особи до громадянства України — це юридичний факт формі дії, правовим наслідком якого є визнання за цією особою правосуб'єктності повному обсязі, в тому числі у сфері політичних відносин. Особливості консти туційно-правових фактів зумовлені соціальними відносинами, що регулюютьс нормами конституційного права України. Це, насамперед, відносини політико правового характеру, які пов'язані з реалізацією волі народу, населення відповідни адміністративно-територіальних одиниць, втіленням конституційних прав і обс в'язків. Юридичні факти — це обставини, з якими пов'язані власне існуванн конституційно-правових відносин, їх виникнення, зміни й припинення.

Юридичні факти є численними і можуть класифікуватись за різними ознаками. Основі найбільш обґрунтованої класифікації юридичних фактів лежать такі критерії: а) наслідки, до яких спричиняється юридичний факт — правоутворюючі, правозмінюючі, правосприяючі; б) форма юридичних фактів — позитивні та негативи в) характер дії юридичного факту — факти обмеженої, однократної дії та факти стани; г) характер зв'язку факту з індивідуальною волею особи — юридичні поді юридичні дії. Прикладом юридичного факту є утворення Президентом Україн: Кабінету Міністрів України. Прикладами правозмінюючих юридичних фактів обрання Президента України, досягнення громадянином встановленого законої віку, набуття особою громадянства тощо. Правоприпиняючі факти припиняют конституційно-правові відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин іншого. Позитивні спричиняються до юридичних наслідків, а негативні - ні. У конституційному праві переважна частина юридичних фактів має позитивни: характер. Прикладом негативних юридичних фактів є дострокове припинення пов новажень народного депутата України у разі невиконання вимог щодо несумісност втрата депутатського мандата у випадку відмови скласти присягу¹.

Залежно від характеру зв'язку з індивідуальною волею осіб юридичні факт: поділяються на дії та події. Події — це такі обставини, які об'єктивно не залежать ві волі й свідомості людей. Але вказівка на них у конституційних нормах надає її юридичної значущості, пов'язує з ними міру можливої та необхідної поведінк: громадян, іноземців, державних та інших структур. До юридичних актів-поді; належать: народження або смерть фізичної особи; досягнення відповідного віку, настання відповідного строку (чергові вибори Президента України проводяться останню неділю жовтня 1999 р. — п. З «Перехідних положень» Конституції України) стан здоров'я (повноваження Президента України припиняються достроково у раз неможливості здійснювати свої повноваження за станом здоров'я — п. 2 ст. 10 Конституції України). Дії — це факти, які залежать від волі людей. Вони поділяютьс. на правомірні та неправомірні. Правомірні, в свою чергу, поділяються на юридичн акти та юридичні вчинки².

 

22

 

____________

1 Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наук, думка, 1999. — С. 86.

2 Тодьїка Ю. Н. Конституционное право УкраиньІ: отрасль права, наука, учебная дисциплина, с. 125-127.

 

РОЗДІЛ II