Кісти яєчників: етіологія, діагностика, лікування та профілактика

Розрізняють фолікулярну кісту яєчника і кісту жовтого тіла.

Фолікулярна кіста яєчника –це персистентний фолікул, у якому загинула яйцеклітина, розсмоктався фолікулярний епітелій, а стінка фолікула внаслідок розростання сполучної тканини ущільнилася, потовстішала і перетворилася на капсулу. В одному яєчнику може бути одна або декілька кіст. Їх порожнини наповнені водянистою або слизоподібною рідиною, що мас жовтуватий відтінок. У рідині молодих кіст містяться естрогени.

Кіста жовтого тіла(лютеїновакіста) відрізняється від фолікулярної тим, що внутрішня поверхня міхурця частково або повністю вистелена шаром різної товщини лютеїнової тканини. Лютеїнові кісти теж бувають різної величини, наповнені жовтуватою рідиною, що містить прогестерон.

Диференціювати фолікулярну кісту від лютеїнової за клінічними ознаками і одноразовим визначенням вмісту в крові прогестерону важко.

Етіологія. Причини утворення кіст яєчників повністю не виявлені. Установлено, що їх виникнення залежить від функціонального стану гіпофізу і секрецією ним лютеїнізіючого гормону. Кістозне перетворення яєчників зустрічається при згодовуванні коровам бідних на каротин кормів, при концентратному типі годівлі і згодовуванню кислих кормів. Появу кіст в яєчниках можна спровокувати введенням великих доз гормональних лікарських засобів.

Діагноз. Характерні клінічні ознаки є підставою для того, щоб поставити діагноз "кіста яєчника". При ректальному дослідженні у яєчнику виявляють різної величини з напруженими стінками міхурці, утворення яких не зв'язане з проявом неповноцінного статевого циклу.

Лікування. При патологічних процесах в матці увагу спрямовують на їх усунення і лікування кіст. З цією метою застосовують масаж кісти, її пункцію або розчавлювання, часткову резекцію яєчника з кістою, оваріоектомію.

Розчавлювати можна тільки фолікулярні кісти, що доступні для захоплювання пальцями. Під впливом рівномірно зростаючого тиску капсула кісти тріскається. Для попередження кровотечі з яєчника пальцями перетискають яєчникову зв'язку і дуплину, що утворилася після розриву кісти. Пункцію кісти виконують через склепіння піхви після епідуральної сакральної анестезії. Лівою рукою, введеною в пряму кишку, захоплюють яєчник, а правою через піхву довгою голкою виконують пункцію кісти. Через приєднану до голки трубку вмістиме кісти можна відсмоктати.

Точка уколу для пункції кісти яєчника знаходиться на межі задньої і середньої третини лінії, проведеної від маклока до шкірної підхвостової складки. Орієнтиром для виконання пункції є пальці руки, введеної в пряму кишку, що фіксує яєчник. За допомогою приєднаної до голки трубки і шприца із кісти відсмоктують рідину і вводять в її порожнину розчин Люголя.

Для консервативного лікування використовують гормональні, нейротропні і тканинні препарати. При кістах жовтого тіла застосовують простагландин, фолікулярних – хронічний гонадотропін з простогландином.

 

1.  Запалення матки: етіологія, діагностика, лікування та профілактика

Післяродовий ендометрит виникає внаслідок пошкоджень та інфікування слизової оболонки матки під час родів та при відокремленні посліду і перебігає гостро, у катаральній, катарально-гнійній або фібринозній формі.

Діагноз. Досліджуючи тварину, підозрювану на ендометрит, насамперед цікавляться, коли і як у неї перебігали роди й післяродовий період; звертають увагу на виділюваний з родових шляхів ексудат — його кількість, колір, консистенцію. Досліджують ректально стан матки — її розміри, товщину стінок, їх ригідність, болючість, наявність флуктуації. Не залишають поза увагою загальний стан тварини, її температуру, пульс, дихання, апетит, стан систем організму.

При катаральному, катарально-гнійному та фібринозному ендометритах з poдових шляхів виділяється відповідно слизовий, слизово-гнійний ексудат та сіро-жовтий або жовто-бурий з пластівцями фібрину, який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста та вульві. При ректальному дослідженні матка флуктує, болюча.

При некротичному метриті ексудат водянистий брудно-сірий абочервонуватий з неприємним іхорозним запахом, з домішками некротичних тканин. Матка при ректальному дослідженні збільшена, нерівномірно щільна, надто болюча. Загальний стан тварини пригнічений, апетит погіршений або відсутній, часті атонії передшлунків, проноси, температура значно підвищена.

Для гангренозного метриту характерні каламутні, буро-червоні або темно-сірі з іхорозним запахом виділення з домішками некротичних частинок. При ректальному дослідженні виявляють згрубілу, болючу, атонічну матку. Тварина пригнічена, вона більше лежить, апетит і молокоутворення значно знижені, спрага й температура тіла підвищені.

Лікування. Насамперед тварині треба створити умови, що сприяють швидкому видужуванню. Тому переглядають раціон тварини, залишивши в ньому легкоперетравні, високопоживні з високим вмістом вітамінів та мінеральних речовин корми. У її стійлі постійно має бути чиста м'яка підстилка.

1. Нормалізація обміну речовин та підвищення імунобіологічної реактивності організму: глюкози, р-н Ca Cl – 100 мл; при тяжкому перебігу метриту у схему лікування вводять препарати для стимуляції серцево-судинної та імунної систем (кофеїн, настій ехінацеї).

2. Зняття «прогестеронового блоку» міометрію і нормалізація порушеного естрадіол-прогестеронового співвідношення шляхом одноразового призначення естрогенів, а при наявності в яєчнику жовтого тіла – його лізис шляхом використання простагландину Ф-2α.

3.  Відновлення тонусу і скоротливої функції міометрію, видалення з матки ексудату досягається застосуванням через 10-12 год. після естрогенів чи простагландину окситоцину, прозерин, карбахолін. З цією метою виконують також щоденний ректальний масаж матки (4-5 сеансів тривалістю 2-3 хв.), забезпечують моціон.

4.  Патогенетична терапія проводиться для нормалізації обміну речовин в організмі, трофіки в ураженому органі, відновлення структури ендометрію. Використовуються комбінації тканинних препаратів, іхтіолу або аутокрові з полівітамінами.  5. Санація порожнини матки, застосовування антибактеріальних препаратів. Користуються головним чином антибіотиками (кобактан,тетрациклін, амоксицилін), віддаючи перевагу внутрішньоматковому шляху введення для пригнічення мікрофлори у вогнищі запалення. Основу комплексного лікування при ендометритах повинно складати внутрішньоматкове застосування етіотропних засобів: суппозиторії з фурозолідном та ін.

 

1. Затримка посліду в корів: етіологія, діагностика, лікування та профілактика

Затримання посліду   За нормального перебігу родів фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської за 6 год.

Етіологія. До загальних факторів: неповноцінна і недостатня годівля, прив'язне утримання вагітних тварин, водянка навколоплідних оболонок, перерозвинуті плоди, двійні у однонароджуваних самиць, виснаження або ожиріння тварин. Безпосередніми причинами: недостатня напруженість послідових перейм і інволюції матки (атонія матки) та        зростання (злипки) плодової і фетальної частин плацент внаслідок запальних процесів в ендометрії або в хоріоні плода.

Діагноз. Звисання навколоплідних оболонок із статевої щілини та відсутність виділеного посліду у стійлі тварин – основні підстави для постановки діагнозу. При повному затриманні посліду діагноз підтверджують вагінальним дослідженням.

Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування. Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 год. від народження теляти. З цією метою коровам випоюють теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 кг на 10 л води); в/в 40%-го розчину глюкози з 20 мл 5%-го розчину аскорбінової кислоти, в/м – розчин синестролу.

Підшкірно ін'єктують розчини: карбахоліну.

Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 год. після народження теляти. За класичним методом затискають ніжку карункула між двома пальцями (вказівним і середнім), а великим пальцем злущують котиледон із карункула (з його залозистої частини).

У всіх випадках оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської необхідно завершувати депонуванням в порожнину матки в порошках: суміші сумісних антибіотиків і сульфаніламідів, антибіотиків; у свічках: фуразолідон, ендоспорин;

Профілактика. запуск корів на 55-60 днів; регулярний моціон; годівля нетелей і корів в запуску кормами високої якості; виключення із раціону кислих і недоброякісних кормів; переведення корів за 10-15 днів до отелення в родильне відділення; підтримання високого санітарного стану в родильному відділенні, в боксах для родів; підготовка корів і нетелей до родів (миття зовнішніх статевих органів і кореня хвоста дезрозчином, дезінфекція стійла, боксу); правильне ведення родів (дотримання тиші, відсутність сторонніх людей у приміщенні; спостереження за перебігом родів без передчасного втручання для їх прискорення); надання допомоги роділлі тільки при необхідності; створення можливостей для обов'язкового облизування коровою теляти зразу ж після його народження; збирання і випоювання корові не пізніше 2-х год. після народження теляти 3-5 л навколоплідних рідин або 10-15 мл теплої підсоленої води, чи 5% розчину цукру; перше доїння корів не пізніше 2-х год. після народження теляти.