Оформлення курсової роботи

НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Перед “чистовим” переписуванням курсової роботи необхідно ознайомитися з правилами оформлення та відредагувати роботу, визначитися із розміщенням графічного матеріалу. Під час написання курсової роботи студент зобов’язаний дотримуватися наступних вимог:

- правильно застосовувати теоретичні положення з менеджменту;

- чітко та лаконічно викладати свої думки і пропозиції.

Важливими моментом під час написання курсової роботи є правильно обрана послідовність її викладення, тобто – структура роботи.

 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Загальними вимогами щодо оформлення курсового проекту є: чіткість побудови, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість і точність визначень, яка виключає можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Матеріал курсової роботи необхідно розташовувати в такій послідовності:

1. Титульний аркуш.

2. Завдання на виконання курсової роботи.

3. Зміст.

4. Основна частина.

5. Список використаної літератури.

6. Додатки.

Обсяг курсового проекту повинен становити 60-80 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Курсову роботу студент пише від руки, чітко та розбірливо на одній стороні аркуша А4 (210х297), залишаючи поля: зліва – 30 мм, справа –10 мм, вгорі і знизу – 20 мм.

Текс основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи. Назви розділів записують у вигляді заголовків великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину курсового проекту (зміст, розділи основної частини, список використаної літератури, кожний додаток) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок курсового проекту має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою проекту є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці. Завдання на виконання курсового проекту не нумерують.

Розділи курсового проекту позначають за чергою арабськими цифрами. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку.

Стиль викладання матеріалу в проекті має бути лаконічним. При побудові речень бажано використовувати дієслова, що стоять у невизначеній особовій формі, наприклад: “Вважається доцільним запропонувати…”, а не “Я пропоную…”. Слід користуватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її вживання та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті курсового проекту та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур не допускається.

Цифровий матеріал, вміщений у тексті курсового проекту, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

При побудові, оформленні та розміщенні таблиць по тексту слід дотримуватись певних правил:

1. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відображає її зміст та розміщується безпосередньо над таблицею симетрично до тексту. Тематичний заголовок не підкреслюють. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово “Таблиця” та вказують її порядковий номер (знак № перед цифрами не ставлять). Заголовок таблиці та слово “Таблиця” починають з великої літери.

2. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

3. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. У разі необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

4. Графи (стовпчики) таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання у тексті курсового проекту або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

5. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають однакову одиницю вимірювання, то її вказують у тематичному заголовку, якщо різні – то в заголовках граф, або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.

6. Числа у таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дрібні числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки прийнято позначати знаком “-”. Відсутність даних “…”, або літерами “н. в.” (немає відомостей).

7. Якщо наведені у таблиці дані вирізняються будь-якими особливостями (є попередніми, належать до частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують відразу під таблицею.

8. Таблицю не слід захаращувати зайвими подробицями, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Коли такі клітинки все таки з’являються, то в них треба поставити знак “х”, який означає, що вони не заповнюються.

9. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць даних у додатках) у межах кожного розділу двома арабськими цифрами, між якими ставиться крапка. Перша із них вказує номер розділу, а друга – порядковий номер таблиці всередині розділу.

10. На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті курсового проекту. При першому посиланні пишуть слово “табл.”, при повторних “див табл.”, після чого вказують номер таблиці (без знаку №). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом та висновками. При цьому в тексті не треба повторювати кількісних відношень, які наведені у таблиці.

11. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті курсового проекту (або на наступній сторінці) таким чином, щоб її можна було читати без повороту рукопису, або з поворотом за годинниковою стрілкою.

12. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова “продовження табл.” і вказують номер таблиці. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

У процесі оформлення курсового проекту часто використовують ілюстраційні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Графічне подання статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у проектах використовують лінійні, а з площинних – стовпчикові та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об’єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпчикових діаграмах кількісні дані відображають у вигляді прямокутників-стовпчиків, які розміщують вертикально поряд або на однакові відстані один від одного. Висота цих стовпчиків відповідно до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням показників, що зображуються. Горизонтальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широко відомою формою зіставлення різних частин одного цілого. Площі, які утворюються секторами кола, і є основою для порівняння. Секторну діаграму будують шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом графічного зображення змін однієї величини залежно від змін іншої є графік. Найчастіше у курсових проектах використовують графіки часових рядів. Для побудови графіків часових рядів використовують, як правило, прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають відрізки часу, а на осі ординат – значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння кілька динамічних рядів.

Схеми у курсовому проекті використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв’язки між окремими елементами явища, системи, що вивчаються, або щоб відобразити послідовність етапів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стандартів.

Усі ілюстративні матеріали у курсовому проекті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці) так, аби їх можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення “рис.” (рисунок). Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Ілюстрації також повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. У разі необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. При посиланні на ілюстрацію у тексті курсового проекту називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово “дивись” (наприклад, “див. рис. 2.1”).

Формули, що наводяться у курсовому проекті нумерують у межах розділу арабськими цифрами так само, як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в такій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад: “…у формулі (2.1)”.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщається в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс(+), мінус (-), множення (х) і ділення (/).

При написанні курсового проекту може з’явитися потреба у примітках до тексту або таблиць. Такі примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова “Примітка” ставлять крапку. Якщо приміток кілька, то після слова “Примітка” ставлять двокрапку. Такі примітки нумерують арабськими цифрами за крапкою.

На інформацію, що запозичена з інших джерел, а також на цитати, що наводяться у тексті курсового проекту, обов’язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяги. Посилання дають одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку літератури та відповідну сторінку джерела (наприклад: [4. с. 35]), або під текстом цієї сторінки у вигляді посилання, в якому вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Список використаної літератури наводять після основної частини. Перелік джерел інформації викладають у такій послідовності:

1. Закони України.

2. Інструкції та нормативні акти міністерств та відомств.

3. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами.

4. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

З кожного із зазначених підрозділів першоджерела вміщують в алфавітному порядку.

При оформленні додатків до курсового проекту слід дотримуватись таких правил:

- послідовність вміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті курсового проекту;

- кожний додаток має починатися з нової сторінки;

- кожний додаток, незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп’ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо), повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Г, Є, І, Й, Ї, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення, наприклад: “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Один додаток позначається як додаток А;

- текст кожного додатка у разі необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А. 2 – другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка А.

Оформлений відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектований курсовий проект має бути зброшурований.