Розрахунок операційних розмірів з допустимими відхиленнями

Встановлюючи операційні розміри на обробку, необхідно вказувати допустимі відхилення на них, тобто допуски на розміри заготовки, так як отримати заготовку точно встановлених розмірів неможливо. Допустимі відхилення припусків повинні знаходитись в обмежених межах, оскільки при великій різниці в розмірах заготовок створюються великі труднощі у виготовленні - доводиться часто переналагоджувати верстати на розміри заготовок, знижується точність роботи в пристосуваннях.

Операційні розміри визначаються наступним чином. Спочатку визначається розмір заготовки (Д_заг = Д_ном + 2П_заг). Потім поступово необхідно віднімати операційні припуски для зовнішніх та торцьових поверхонь, внаслідок чого одержимо останні операційні розміри (Д₁; Д₂; Д₃)

де Д_{заг –} розмір діаметра заготовки, мм;

Д_ном – номінальний діаметр деталі, мм;

Д₁ – розмір після чорнової обробки, мм;   

Д₂ – розмір після чистової обробки, мм;

Д₃ – розмір після оздоблювальної обробки (шліфування), мм.

Розрахунки значень операційних розмірів та допуски на них подають у табличній формі наведеній в таблиці 2.2.

Наприклад:

Таблиця 2.2 Операційні розміри та допуски на них

У міліметрах

Найменування  поверхонь,  операційні переходи	Операційні припуски	Операційні розміри	Допуски на операційні розміри
Зовнішня циліндрична поверхня Ø40js6 ()
Розмір заготовки Точити начорно Точити начисто Шліфувати	2Пзаг = 5,0 3,4 1,1 0,5	40,0 + 5,0 = 45,0 45,0 - 3,4 = 41,6 41,6 – 1,1 = 40,5 40,5 – 0,5 = 40,0	()   js11 () js9 () js6 ()

 

2.6 Розробка плану технологічного процесу обробки деталі

На даному етапі проектування обрані раніше методи обробки окремих поверхонь (переходи) «збираються» в установи (позиції) і формуються в операції механічної обробки. В результаті чого формується структура технологічного процесу, яка оформляється у вигляді загального плану обробки з вказівкою послідовності, складу і змісту кожної операції з врахуванням можливостей обраного верстата.

При проектуванні технологічного процесу в заданих умовах виробництва необхідно використовувати сучасне напівавтоматизоване таавтоматизоване устаткування, вибір якого зводиться до підбору типу верстата за розмірами його робочої зони відповідно до розмірів оброблюваної деталі, з врахуванням допустимого діапазону частоти обертання, подачі і потужності для прийнятого методу обробки.

На вибір типу верстата в значній мірі роблять вплив необхідна точність розмірів, форми деталі і шорсткість її оброблюваних поверхонь. Верстат повинен бути найбільш простим для даної операції і в той же час забезпечувати одночасну обробку декількох поверхонь, а також підтримувати оптимальні режими обробки, задану точність операції, займати меншу виробничу площу, мати меншу вартість. Вживані верстатні пристосування можуть бути універсальними, стандартними і спеціальними.

Розроблений маршрутний технологічний процес подають у вигляді таблиці 2.3.

Наприклад:

Таблиця 2.3 Маршрутна технологія виготовлення деталі

 

№ опер	Найменування операції, оброблювані поверхні	Пристосування	Устаткування

 

    2.7  Визначення режимів різання та норм часу на механічну операцію технологічного процесу

Елементи режимів різання повинні підбиратись так, щоб досягти бажаної продуктивності праці при найменшій собівартості операції. Ця вимога досягається використанням інструмента раціональної конструкції (правильно підібраний матеріал різальної частини, найвигідніша геометрія, достатня міцність і жорсткість), а також якщо верстат не обмежує його різальних можливостей. Таким чином, режим різання встановлюють, виходячи з особливостей оброблюваної деталі, характеристики ріжучого інструмента і верстата.

Початковими даними для розрахунку режимів різання є розраховані в попередніх пунктах значення максимальних припусків на обробку (глибина різання), а також вибрані до цього моменту технічні рішення по методу обробки, устаткуванню і ріжучому інструменту.

Режими різання та норми часу визначаються за емпіричними формулами теорії різання для двох різнотипних операцій, ескізи яких представлені в графічній частині. На решту операцій технологічного процесу режими різання знаходяться за нормативними даними залежно від обраного типу виробництва і прийнятого методу обробки заготовки.

Встановлені для кожного переходу режими різання заносяться в операційні карти технологічного процесу.

Нормування обробки

Норму штучно-калькуляційного часу Т_шт.к. визначають в наступній послідовності:

- на підставі встановлених режимів різання визначається основний час Т_о

де L – довжина поверхні, яка обробляється, мм;

    n – кількість обертів деталі за хвилину, хв^-1.;

    S – подача інструмента на один оберт, мм/об.;

    і – кількість проходів різця.

- за змістом кожного переходу встановлюється допоміжний час Т_доп.

, хв.

де  – допоміжний час на встановлення та закріплення деталі, хв.;

     – допоміжний час пов’язаний з переходом, хв.;

   – допоміжний час на контрольні заміри, хв.

- визначається оперативний час

, хв.

- визначається додатковий час

, хв.

- визначається час на технічне обслуговування обладнання

, хв.

- визначається час на відпочинок та особисті потреби

, хв.

- визначається штучний час

,хв.

- визначається штучно – калькуляційний час

,хв.

де - штучний час, хв.;

- підготовчо – заключний час, хв.;

- партія випуску виробів, шт.

Результати визначення режимів різання та норм часу подаються в табличній формі (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 Режими різання та норми часу на всі операції технологічного процесу

№ оп.	Найме- нування операції	Мод. обл.	t, мм	S, мм/об	V, м/хв	n, хв-1	Т0, хв	Тдоп, хв	Тшт, хв	Тшк, хв	Роз- ряд ро-боти
010
015

 

Результати розрахунку режимів різання і норми часу заносяться у відповідні поля операційних карт.

 

        

 

 

КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ

 

У конструкторському розділі курсового проекту розробляється конструкція верстатного пристосування для попередньо розрахованої операції технологічного процесу. Вибір конструкції пристосування, визначається завданням на курсове проектування та узгоджується з керівником. Пристосування проектується для однієї з операцій механічної обробки.

 

   3.1 Опис конструкції та принципу дії пристосування

 

В пояснювальній записці стисло формулюється службове призначення  верстатного пристосування та наводиться опис його конструкції. На основі технологічного ескіза операції з прийнятою схемою базування розробляється ескіз конструкції пристосування і технічні вимоги до нього. Потім визначається спосіб базування пристосування на верстаті.    

 

3.2 Розрахунок зусилля затиску деталі в пристосуванні

 

Розрахунки залежно від особливостей конструкції пристосування повинні містити розрахунок зусиль затиску деталі, розрахунок силового приводу, розрахунок точності пристосування.

При розрахунку зусилля затиску визначаються сили різання, на підставі яких проводиться розрахунок силового приводу і вибираються всі конструктивні параметри верстатного пристосування.

ГРАФЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

 

Графічна частина є однію з складових курсового проекту і включає наступні види матеріалів: комплект технологічної документації (маршрутний технологічний процес); конструкторську документацію (креслення деталі; креслення заготовки; креслення двох технологічних наладок; креслення верстатного пристосування).

Технологічна документація у складі графічної частини виконується і оформляється відповідно до ГОСТ 3.1102-81.

Конструкторську документацію у складі графічної частини курсового проекту виконують і оформляють відповідно до правил «Єдиної системи конструкторської документації».

До захисту подають 2-3 аркуші формату А1:

Аркуш 1        Креслення деталі, заготовки.

Аркуш 2        Креслення двох технологічних наладок.

Аркуш 3        Креслення верстатного пристосування.

 

 

5 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

 

Текстову частину (пояснювальну записку) оформляють відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 2.105-95. Першою сторінкою пояснювальної записки є титульний аркуш, який виконують на аркушах формату А4 відповідно до ГОСТ 2.301-68 (ДОДАТОК А). Другою сторінкою пояснювальної записки є завдання, затверджене головою циклової комісії «Технлогії обробки матеріалів».

    Примітка. Завдання на курсовий проект не входить у загальну нумерацію сторінок курсового проекту.

Текстову частину роботи виконують на аркушах формату А4 рукописним текстом або машинописним способом чи за допомогою комп’ютера, з однієї сторони аркуша через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на аркуші. Мінімальна висота шрифту 2,5 мм. При комп’ютерній верстці: шрифт «Times New Roman», розмір шрифта – 14, інтервал – 1,5, між формулами – 2. Шрифт повинен бути чітким, рядок – чорного кольору середньої жирності.

    Відстань від верхнього та нижнього рядка тексту до верхньої та нижньої внутрішньої частини рамки документа повинна бути не менше 10 мм. На початку та в кінці рядка – не менше 3 мм. Абзаци в тексті починаються відступом, що дорівнює п’яти ударам друкарської машинки (15-17 мм).

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту чи зображення машинописним способом або чорними чорнилами, пастою рукописним способом. Допускається не більше двох виправлень на сторінку.

 

  4.1 Вимоги до оформлення змісту

  Структурний елемент „ЗМІСТ” записується у вигляді заголовка великими літерами посередині рядка. „ЗМІСТ” може містити відомості про структурні елементи пояснювальної записки, які подають у такому вигляді:

- порядкові номери структурних елементів (розділів і підрозділів) з їх назвами;

- номери аркушів, з яких починаються структурні елементи.

    Найменування структурних елементів, що входять до змісту, записують прописними літерами, починаючи з великої літери.

                  

    4.2 Вимоги до оформлення вступу

 

    Структурний елемент „ВСТУП” записується у вигляді заголовка великими літерами посередині рядка.