Тема 6. Електронні міжбанківські розрахунки в Україні

Між банківський переказ - це переказ грошей між банківськими уста­новами в безготівковій формі, обумовлений потребою виконання платежів клієнтів або власних зобов'язань банківських установ.

Між банківський переказ може здійснюватися шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що вікриваються банками в Національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що вікриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку.

Внутрішньобанківський переказ здійснюється в порядку, визначеному правилами в іповідної внутрішньобанківської платіжної системи.

Система електронних міжбанківських переказі Національного банку (СЕМП) - система, що складається із системи електронних платежів (СЕП) та системи термінових переказів (СТП).

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) забезпечує проведення міжбанкіського переказу в режимі обміу файлами з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким між списанням грошей з кореспондентського рахунку банківської установи (платника) та зарахуванням грошей на кореспондентський рахунок банківської установи (отримувача) є певний проміжок часу.

Система термінових переказів Національного банку (СТП) забезпечує проведення міжбанківського переказу в режимі реального часу з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким списання грошей з кореспондентського рахунку банківської установи (платника) та зарахування грошей на кореспондентський рахунок банківської установи (отримувача) виконується одночасно.

Загальні засади функціонування системи електронних міжбанківських переказів (СЕМП) і відносин у сфері міжбанківського переказу грошей в Україні регулюються інструкцією про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України 17.03.2004 р. № 110.

СЕМП складається з наступних рівнів: нижній - банк-учасник СЕМП; середній - розрахункові палати територіальних управлінь (РП); вищий - Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка забезпечує функціонування СЕМП у цілому, а також здійснює функції РП для установ м. Києва і Київської області та обслуговує віртуальні банківські регіони.

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: 1) Центральна розрахункова палата - АРМ-1; 2) Розрахункова палата - АРМ-2; 3) Банківська установа-учасник СЕП - АРМ- НБУ.

Відкриття територіальним управлінням кореспондентського рахунку банку (філії)) здійснюється на підставі укладеного договору про кореспондентський рахунок у Національному банку України та за умови подання правильно оформлених документів.

Для відкриття кореспондентського рахунку банку голова правління (ради директорів) банку (керівник банку) та головний бухгалтер або уповноважена ними службова особа за наявності належним чином оформленої довіреності подають до територіального управління за місцезнаходженням банку такі документи: а) заяву про відкриття кореспондентського рахунку в Національному банку України; б) копію статуту банку; в) копію документа, що підтверджує взяття банку на облік відповідним органом державної податкової служби; г) копію документа, що підтверджує реєстрацію банку у відповідному органі Пенсійного фонду України; ґ) копі довідки про внесення банку до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); д) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію банку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків; е) картку із

Зразками підписів та відбитка печатки банку.

Документи, що подаються під час відкриття рахунку, зберігаються в справі з юридичного оформлення кореспондентського рахунку банку (філії)).

Підставою для закриття кореспондентського рахунку банку (філії)) є розірвання договору, що здійснюється за погодженням сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Загальними умовами виконання міжбанківського переказу через СЕМП є:

1. Проведення міікбанківського переказу через СЕМП здійснюється з часу включення банківської установи до Довідника банківських установ-учасників СЕМП.

2. Єдиним джерелом формування міжбанківських електронних розрахун­кових документів для СЕМП є система автоматизації банку (САБ).

3. САБ має забезпечувати формування міжбанківського електронного розрахункового документа із заповненням усіх обов'язкових реквізитів:

4. Мікбанківські електронні розрахункові документи передаються і приймаються лише з використанням апаратно-програмних засобів захисту інформації, визначених і наданих Національним банком.

5. Оброблення міжбанківських електронних розрахункових документів здійснюється в порядку черговості їх надходження до СЕМП.

6. Міжбанківський електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕМП, не може бути відкликаний.

7. Результати оброблення міжбанківських електронних розрахункових документів відображаються на технічних рахунках банків (філій) у СЕМП.

8. Початкові платежі від банків (філій) приймаються в межах поточного значення їх технічних рахунків, за винятком випадків, що визначені Національним банком.

9. Списання з кореспондентського рахунку банку здійснюється за міжбан- ківськими електронними розрахунковими документами, що сформовані власником рахунку або Нацональним банком у випадках, визначених законами України.

10. Під час функціонування засобів криптогафічного захисту інформації ство­рюється шифрований архів оброблених платежів і технологічної інформації. Цей архів використовується для надання Національним банком інформаційних послуг.

СЕМП - система вузької області застосування (виконує тільки мік- банківські розрахунки), отже, і низького рівня ризику.

У СЕМП розрізняють три типи фінансового ризику: кредитний ризик, ризик ліквідності і системний ризик.

Кредитного ризику тут не існує, оскільки одержувач отримує кошти тільки після того, як дебетується рахунок банку відправника і кредитується рахунок банку-отримувача. Ризик ліквідності зведений до мінімуму, оскільки система працює в режимі реального часу, за якого списання та надходження коштів негайно відображаються на кореспондентському рахунку банку. Можливість поширення системного ризику мінімізована завдяки забороні овердрафту за кореспондентськими рахунками та унеможливленню ряду фінансових ризиків.

Банк та його філії (певна кількість філіі) мають змогу працювати в СЕМП з використанням відповідної моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕМП (модель) - сукупність механізмів і правил роботи СЕМП, банку та його філій, згіно з якими виконується міжбанківський переказ за консолідованим кореспондентським рахунком.

Консоліований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об'єднані гроші банку та його філі (або певної кількості фіій) у разі роботи банку (філії у СЕМП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Є вісім молей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Модель 1. Уповноважена установа та філі є прямими учасниками СЕП. Уповноважена установа керує роботою філій у СЕП за допомогою лімітів. Так, уповноважена установа має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів філій.

Ця модель є найпростішою. Однак її недоліком є обмеження сфери дії однією адміністративно-територіальною одиницею України.

Модель 2. Уповноважена установа має власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС) для виконання внутрішньобанківського переказу.

Ця модель дає змогу уповноваженій установі керувати платіжними трансакціями філій у межах адміністративно-територіальної одиниці. Сера її дії обмежується однією адміністративно-територіальною одиницею. Однак модель 2 потребує наявності власної внутрішньобанківської платіжної системи, до функцій та умов експлуатації якої Національний банк України висуває ряд певних вимог.

Модель 3. Ця модель є територіальним розширенням моделі 2. Так, сферою її дії є вся територія України і банк має власну внутрішньобанківську платіжну систему для виконання міжбанківського переказу. За цією моделлю працюють в основному банки з розгалуженою мережею фіій. Основною перевагою цієї моделі є те, що банк має змогу повністю контролювати розрахунки своїх фіій. Однак модель 3 вимагає наявності внутрішньобанківської платіжної системи, до функцій та умов експлуатації якої Національний банк України висуває досить жорсткі умови.

Модель 4. Ця модель є територіальним розширенням моделі 1. Сферою її дії є вся територія України. Зокрема, філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиниця.

Банк та філії є прямими учасниками СЕП.

Основними перевагами моделі 4 є: простота та зручність експлуатації можливість злиття кореспондентських рахунків усі філій, незалежно від місця їх розталліувалллля, керувалллля філіями в масштабах усієї Україлли. Золсрема, філіям відкриваються технічллі рахунк в тій розрахуллковій палаті (РП), у якій відкрито технічллий рахунок банку.

Недоліком цієї моделі є недостатнє керуванлля банком початковллми платежами філіі, же здійсллюється лллше методом обмежеллня загальллллх сум платежів, але не конкретллллм санщіоллуванллям баллом кожної трансакції. Із зростанллям кількості філій ускладнюється централізоване керуваллня їхлліми кредитллими ресурсами, зростає потреба в збільшені часу, необхідного банку на опрацюванлля інформації, що надається, та зворотного зв'язку з його боку у вигляді керівноїїнформації. Тому модель 4 доцільно застосовувати для малих та середлліх банків із кількістю філій не більше 30-40.

Модель 5. Моде л 5 є поєднанллям моделей 4 і 2. Структура підпорядкованості філій є дворівневою. На першому рівні (банк і філії, так звані уповноважені установи банку) діють механізми роботи за моделлю 4, тобто керуваллня загал ною платоспроможллістю філій за мехаллізмом лімітів. Так, банк має змогу ллротягом операційного длля встановлювати ліміти технічллих рахулллсів та початкових оборотів для уповноважеллллх установ. На другому ріллі діють мехаллізми роботи за моделлю 2. Зокрема, уповноважені установи мають власні внутрішлльобаллківські платіжні системи (ВПС) для вилконаллня внутрішньо банківського переказу в масштабах адмністративно-терллторіальної одинилці. Дана модель найбільшою мірою відповідає потребам балів, які мають у банківських адміллістративно-тереторіальнилх одиллицях розгалужеллу мережу філій зі своїми внутрішньобанківськими платіжними системами (ВПС) усередині адміністративно-територіальних одиницях, але не мають технічних можливостей забезпечити повноцінне функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системами (ВПС) у масштабах усієї України.

Модель 6. Модель 6 є поєднанням моделей 4 і 1. Структура підпорядкованості філій є дворівневою. На першому рівні (банк і філії банку, так звані уповноважені установи) діють механізми роботи за моделлю 4, тобто керування загальною платоспроможністю філій за механізмом лімітів. Так, банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів для уповноважених установ, а уповноважені установи - для свої філій. Банк, уповноважені установи та філії є прямим учасниками СЕП. На другому рівні уповноважені установи організовують роботу філій в адміністративно-територіальній одиниці за принципами, аналогічними за моделлю 1. Так, кожна уповноважена установа виступає для філій своєї адміністративно- територіальної одиниці (філій другого рівні) в ролі банку. Така модель призначена для банків, які не можуть або не хочуть розробляти ВПС як у масштабах усієї України, так і в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць, але при цьому мають достатньо розгалужену систему філій у кількох адміністративно-територіальних одиницях України.

Модель 7. Модель 7 є розвитком моделі 4 з двома принциповими відмінностями. По-перше, банк має змогу протягом операційного дня виконувати платежі філій від їх імені. По-друге, банк має змогу обмежувати повноваження філій щодо виконання розрахункових та інших операцій за допо­могою операційних правил, які є додатковим механізмом, органічно вбудованим у СЕП.

Модель 8. Консолідований кореспондентський рахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям.

Характерним для моделі 8 є те, що банк має бути учасником СЕП. В цій моделі керування філіями здійснюється в реальному часі засобами системи термінових переказів.

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) - сукупність правил, організаційних заходів, програмно-технічних засобів, засобів захисту, що використовуються банком для виконання внутрішньобанківського переказу грошей, а також для взаємодії з іншими банківськими платіжними системами для забезпечення виконання міжбанківського переказу грошей філіями банку.

Банк самостійно визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньо банківської платіжної системи (ВПС), що зазначається у внутрішніх документах банку з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку. Правила внутрішньо банківської платіжної системи мають бути узгоджені з Національним банком.

Внутрішньобанківська платіжна система має використовувати програмно- технічне забезпечення, систему захисту інформації та телекомунікаціні канали зв'язку, що забезпечують:

А) надійний багаторівневий захист шформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення і фальсифікації' нарізних етапах її фор­мування, оброблення, передавання та приймання;

Б) контроль за достовірністю інформації на всіх етапах її оброблення;

В) процедури та механізми, які після збоїв чи інших порушень роботи ВПС дають змогу відновити роботу без послаблення інформаційної безпеки;

Г) фіксування спроб несанкціонованого доступу до системи розрахунків та негайне іформування про це банком-власником внутрішньобанківської платіжної системи (ВПС) служби захисту інформації Національного банку;

Д) автоматичне ведення протоколу найкритичніших моментів роботи (вхі, формування міжбанківських електронних розрахункових документів тощо) та забезпечення його захисту від модифіації. Формування архіву цього протоколу під час закриття робочого дня;

Е) зберігання архівів електронних банківських документів відповідно до вимог законодавства України;

Є) надійне резервування для підтримки безперебійного функціонування ВПС і віновлення її діяльності в разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Вікриття банком кореспондентського рахунку банку-кореспонденту здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до законодавства України. Укладений між банками договір має містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунку, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторі та віповідальність за їх невиконання, умови припинення дії договору тощо.

Для оформлення відкриття кореспондентського рахунку банк-кореспондент подає банку заяву про вікриття кореспондентського рахунку, інші документи згіно із законодавством України та договором сторін.

Документи, на підставі яких відкрито кореспондентський рахунок банку- кореспондента, зберігаються у справі з юридичного оформлення цього рахунку.

Підставою для закриття кореспондентського рахунку банку-кореспондента є розірвання договору, що здійснюється за погодженням сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Під час закриття кореспондентського рахунку залишок грошей за ним має бути перерахований на рахунок, визначений його власником.

Банк протягом трьох робочих дні з дня закриття кореспондентського рахунку банку-кореспондента, включаючи день закриття, зобов'язаний надіслати засобами системи ЕП з використанням засобів захисту інформації' Національного банку повідомлення про закриття кореспондентського рахунку на адресу відповідного органу державної податкової служби (державних податкових адміністрацій в Автономні Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі)).

Міжбанківський переказ здійснюється банками на піставі міжбанківських розрахункових документів, що можуть бути передані в електронному вигляді чи на паперових носіях.

Банк здійснює міжбанківський переказ у межах залишку грошей на кореспондентському рахунку банку-кореспондента, крім випадків, передбачених договором.

Міжбанківський переказ між членами платіжної системи за операціми, які здійснюються резидентами в межах України, виконується розрахунковим банком- резидентом у валюті України. Функції розрахункового банку платіжної системи може виконувати банк або Національний банк.

Відносини розрахункового банку з членами платіжної системи регулюються договорами, укладеними відповідно до законодавства України.

Переказ грошей через кореспондентські рахунки банків-членів платіжної системи в розрахунковому банку може виконуватися за результатами взаємозаліку на підставі клірингу або за кожним платіжним повідомленням платіжної системи окремо.

Під платіжним повідомленням платіжної системи слід розуміти сформований нею документ на переказ грошей (клірингова вимога тощо), на підставі якого розрахунковий банк проводить списання (зарахування) грошей за кореспондентськими рахунками членів платіжної системи, що відкриті в розрахунковому банку. Форма платіжного повідомлення встановлюється правилами платіжної системи і має містити реквізити, які потрібні для формування розрахунковим банком міжбанківських розрахункових документів згідно з встановленими вимогами.

Для зведення результатів клірингу на балансі розрахункового банку відкривається кліринговий рахунок.

Міжбанківський переказ між членами платіжної системи виконується розрахунковим банком у термін, визначений правилами платіжної системи, але не більше трьох операційних днів.

Розрахунковий банк несе відповідальність перед платіжною організацією та членами платіжної системи в разі несвоєчасного та неповного проведення розрахунків за платіжними повідомленнями платіжної системи згідно із законодавством України, правилами платіжної системи та умовами взаємних договорів.

Банк виконує функції розрахункового банку на підставі угоди, яка укладається між платіжною організацією платіжсної системи та банком.

Міжбанківський переказ здійснюється за кореспондентськими рахунками банків - членів платіжної системи, що відкриваються в розрахунковому банку.

Розрахунковий банк гарантує завершення розрахункі відповідно до правил платіжної системи та умов договорів з платіжною організацією і членами платіжної системи.

Національний банк може виконувати функції розрахункового банку на піставі угоди, яка укладається між платіжною організацією платіжної системи та Національним банком.

Міжбанківський переказ виконується засобами СЕМП через кореспон­дентські рахунки банків-членів платіжної системи, що відкриті в територіальних управліннях із застосуванням договірного списання.

Міжбанківський переказ проводиться агентом з розрахунків через кореспондентські рахунки банків-учасників розрахунків.