Тема 6. Робота колективу загальноосвітнього навчального закладу над єдиною педагогічною проблемою

6.1. Загальні підходи до визначення педагогічної проблеми.

6.2. Етапи експериментальної діяльності над проблемною темою 6.3. Результативність опрацювання педагогічної проблеми.

Загальні підходи до визначення педагогічної проблеми.

Поряд із численними справами, які необхідно вирішити керівникам навчальних закладів та методичному активу в підготовці до нового навчального року, однією з найважливіших вважаємо визначення єдиної педагогічної проблеми, над реалізацією якої працюватиме весь педагогічний колектив узагалі й кожен педагог зокрема в наступному навчальному році.

Досвід показує, що лише за координації зусиль усіх педагогів школи, зосередженні їхньої уваги на вирішенні конкретної педагогічної проблеми можна значно підвищити ефективність і результативність навчально-виховного процесу.

Слово „проблема_” часто використовується в різних значеннях;

- як синонім практичної задачі (наприклад, проблеми підвищення ефективності учнів, усунення їх перевантаження, удосконалення якості уроку тощо);

- проблема як щось невідоме в науці, яке потребує пошуку нових знань про дійсність. Часто змішують ці поняття й замість наукової проблеми мають на увазі практичну задачу.

Для вирішення важливої практичної задачі необхідно дослідити не одну, а декілька наукових проблем.

М. М. Скаткін вважав, що для вирішення, наприклад, практичної задачі подолання незадовільної успішності школярів необхідно дослідити такі наукові проблеми:

- визначення факторів, які впливають на ставлення учнів до навчання;

- диференційований підхід до учнів у процесі навчання;

- роль пошукових задач в активізації пізнавальної діяльності учнів тощо [Ю, 74].

М. М. Скаткін радить при формуванні та обґрунтуванні проблеми вказувати, які результати можна отримати при розв’язанні практичних задач навчання та виховання в процесі дослідження, вирішення педагогічної проблеми [10, 74].

Опрацювання нової педагогічної проблеми означає зміни змісту освіти, освоєння нових навчальних програм, запровадження нетрадиційних навчальних програм, пошук оригінальних методик викладання, конструювання нового досвіду на основі досягнень науки та передового педагогічного досвіду, перевірка його ефективності.

Визначити педагогічну проблему школи досить складно.

Для цього необхідно, по-перше, досконало володіти станом справ у навчальному закладі, по-друге, зіставляти його з потребами практики, розвитком психолого-педагогічної науки; аналізуючи результати діагностування педагогічного колективу, виявляти запити, потреби й можливості педагогічного та учнівського колективів.

Щоб домогтися істотних результатів при роботі над педагогічною проблемою, необхідно забезпечити виконання ряду умов:

• обрана педагогічна проблема повинна бути актуальною саме для даної школи, в даний момент, відповідати її особливостям;

• проблема повинна бути актуальною для конкретного колективу вчителів та співзвучною сучасним педагогічним ідеям;

• проблема повинна бути комплексною, охоплювати як

навчальну, так і виховну роботу;

• програма роботи над проблемою повинна складатися колегіально, всім педагогічним колективом, усі педагоги мають

взяти участь у її реалізації;

• повинен існувати діалектичний зв’язок єдиної загальношкільної педагогічної проблеми з проблемами, над вирішенням яких працюють педагогічні колективи району (міста);

• проблема повинна пронизувати всі ділянки

внутрішньошкільної методичної роботи;

• однією з умов ефективного вирішення проблеми (як відзначають Г. М. Ісаєва, І. П. Жерносєк, О. О. Смолюк) є систематична самоосвіта вчителів;

• у школі потрібно виробити систему традицій, технологій, спрямованих на вирішення проблеми;

• у ході роботи над проблемою потрібно здійснювати постійний аналіз проміжних результатів.

Для ефективної роботи над педагогічною проблемою необхідно ретельно спланувати роботу щодо її реалізації, включивши систему заходів у річний план роботи школи.