Класифікація за важкістю перебігу захворювання

Характерними симптомами є

· невгамовна спрага (полідипсія)

· надмірне сечовиділення (поліурія),

однак ці симптоми можуть бути слабко вираженими, якщо рівень глюкози в крові підвищений помірно.

Діабет — одне з перших відомих людству захворювань.

Вперше стан «надмірного виділення сечі», що є одним із симптомів діабету, було описано ще у 1550 році до н. е. у давньоєгипетському папірусі Еберса.

Індійські лікарі приблизно в той же час теж були знайомі з цим захворюванням і називали його «медова сеча», відзначаючи, що солодка на смак сеча приваблює мурах^[2][3].

Лікарі Стародавньої Греції, Індії, Китаю та Японії, а пізніше — й арабські дослідники описали багато симптомів та ускладнень цукрового діабету та пропонували різні методи його лікування. Переважала думка про те, що діабет є хворобою нирок

Вивчення цукрового діабету відновилось в Епоху Відродження завдяки працям Парацельса, Томаса Вілліса, який 1670 року виявив солодкий смак не тільки у сечі, а й у крові діабетиків, Метью Добсона, що 1776 року встановив наявність цукру в крові та сечі пацієнтів.

Роль підшлункової залози у розвитку цукрового діабету остаточно довели Йозеф фон Мерінг та Оскар Мінковський.

1889 року вони зробили панкреатомію собаці, внаслідок чого в нього розвинувся діабет.

Пізніше їм вдалось усунути симптоми захворювання шляхом трансплантації шматочків тканини підшлункової залози під шкіру тварини

У 1921 року Фредерік Бантинг та Чарльз Герберт Бест, що працювали в лабораторії Джона Маклеода виділіли інсулін. А вже 1922 року перші пацієнти — четверо дітей із діабетом першого типу — отримали лікування, яке виявилось успішним.

Після цього відкриття діабет перестав бути смертельним захворюванням

За даними Міжнародної федерації діабету 2011 року кількість хворих на цукровий діабет у світі досягла рекордної цифри — 366 мільйонів, а в 2030 році становитиме 552 мільйони. Поширеність цукрового діабету в популяції, у середньому, становить 1-8,6%, а серед дітей та підлітків — близько 0,1-0,3%.

.За даними Міжнародної федерації діабету 2011 року найбільшу кількість хворих на цукровий діабет зареєстровано в Китаї — 90 млн, Індії — 63,1 млн та США — 23,7 млн

Станом на 1.01.2011 р. в Україні кількість зареєстрованих хворих на цукровий діабет досягла 1 221 300 осіб, що становить 2667,6 на 100 тис. населення. У структурі ендокринних захворювань цукровий діабет посідає друге місце (31,88%) після патології щитоподібної залози (46,67%). Частіше цукровий діабет спостерігається серед населення промислово розвинених регіонівНайвищі показники у Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях, найнижчі — у Волинській, Львівській та Чернігівській областях..

Метаболізм глюкози в організмі людин

До складу харчових продуктів входять різноманітні вуглеводи речовини піддаються розщепленню під дією різних ферментів шлунково-кишкового тракту до молекул глюкози та інших простих цукрів та всмоктуються в кров. Глюкоза є основним і універсальним джерелом енергії для всього організму. Багато органів та тканин (наприклад, мозок) можуть використовувати виключно глюкозу як джерело енергії.

Основну роль в регуляції вуглеводного обміну організму відіграє гормон підшлункової залози — інсулін. Це білок, що синтезується в β-клітинах острівців Лангерганса (скупчення ендокринних клітин в тканині підшлункової залози) і його функція полягає у стимулюванні переробки глюкози клітинами. Майже всі тканини та органи (наприклад, печінка, м'язи, жирова тканина) здатні переробляти глюкозу тільки за його наявності. Ці тканини і органи називаються інсулінозалежними. Інші тканини і органи, наприклад мозок, не потребують інсуліну для того, щоб переробляти глюкозу, і тому називаються інсулінонезалежними.

Неперероблена глюкоза депонується (запасається) в печінці та м'язах у вигляді полісахариду глікогену, який у подальшому може бути знову перетворений на глюкозу. Але для перетворення глюкози на глікоген також потрібен інсулін.

У нормі рівень глюкози в крові коливається в досить вузьких межах: від 70 до 110 мг/дл (міліграм на децилітр) (3,3 — 5,5 ммоль/л) вранці після сну та від 120 до 140 мг/дл після їжі. Це відбувається завдяки тому, що підшлункова залоза виробляє інсулін залежно від рівня глюкози в крові.

У разі недостатності інсуліну (цукровий діабет 1-го типу) або порушенні взаємодії інсуліну з клітинами (цукровий діабет 2-го типу) глюкоза накопичується в крові у великій кількості (гіперглікемія), а клітини організму (за винятком інсулінонезалежних органів) не здатні її засвоювати.

 

 

Класифікація цукрового діабету

Існує ряд класифікацій цукрового діабету за різними ознаками. У сукупності вони входять в структуру діагнозу і дозволяють досить точно описати стан хворого на діабет.

ПОРІВНЯННЯ ДІАБЕТУ ПЕРШОГО ТА ДРУГОГО ТИПУ
Ознака	Діабет 1-го типу	Діабет 2-го типу
Початок	раптовий	Поступовий
Вік, коли починається	переважно у дітей	переважно у дорослих
Статура	худа або нормальна	часто ожиріння
Кетоацидоз	поширений	не часто
Аутоантитіла	зазвичай присутні	Відсутні
Рівень інсуліну	низький	нормальний, зменшений або підвищений
Конкордантність у ідентичних близнюків	50%	90%
Частка хворих	~10%	~90%

ЕТІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

I. Цукровий діабет 1-го типу

• Аутоімунний
• Ідіопатичний

II. Цукровий діабет 2-го типу

III. Інші специфічні типи діабету:

· Генетичні дефекти β-клітин

· Генетичні дефекти дії інсуліну

· Хвороби екзокринної частини підшлункової залози

· Ендокринопатії

· Діабет, що індукований ліками

· Діабет, що індукований інфекціями

· Незвичайні форми імуноопосередкованого діабету

· Генетичні синдроми, що поєднуються з цукровим діабетом

IV. Гестаційний цукровий діабет

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ВАЖКІСТЮ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАННЯ

Легку (I ступінь) форму хвороби характеризує невисокий рівень глікемії, яка не перевищує 8 ммоль/л натще, коли немає значних коливань вмісту цукру в крові протягом доби, незначна добова глюкозурія (від слідів до 20 г/л). Стан компенсації підтримується за допомогою дієтотерапії. При легкій формі діабету у хворого можуть діагностуватися ангіонейропатії доклінічної і функціональної стадії.

Для середньої (ІІ ступінь) тяжкості цукрового діабету, як правило, характерна глікемія натще не вище 14 ммоль/л, коливання глікемії протягом доби, добова глюкозурія не вище 40 г/л, можливий епізодичний розвиток кетозу або кетоацидозу. Компенсація діабету досягається дієтою та прийомом цукрознижувальних пероральних засобів або введенням інсуліну (в разі розвитку вторинної сульфамідорезистентності) у дозах, які не перевищують 40 ОД на добу. У цих хворих можуть виявлятися діабетичні ангіонейропатії різної локалізації та функціональної стадії.

Важка (ІІІ ступінь) форма діабету характеризується високими рівнями глікемії (натще понад 14 ммоль/л), значними коливаннями вмісту цукру в крові протягом доби, високим рівнем глюкозурії (понад 40-50 г/л) та різними діабетичними ангіонейропатіями. Хворі потребують постійної інсулінотерапії в дозах 60 ОД і більше.