Значення предмета злочину для його кваліфікації

На відміну від об'єкта, який є обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину, предмет злочину - ознака факультативна. Це означає, що деякі злочинні діяння можуть і не мати конкретного предмета посягання (наприклад, порушення права на отримання освіти, приховування злочину, дезертирство тощо). Якщо ж предмет злочину прямо позначений у законі або очевидно мається на увазі, то для цього складу злочину він набуває статусу обов'язкового.

Так, предмет злочину є обов'язковою ознакою будь-якого викрадення (майно), хабарництва (хабар), підроблення (документи, печатки, штампи), контрабанди (товари або інші предмети) та багатьох інших злочинів. За таких випадків предмет злочину має істотне значення для кваліфікації діяння, адже немає предмету злочину як такого або предмета, який відповідає певним характеристикам, зазначеним у законі, відсутній і склад злочину. Скажімо, великого значення набуває вартісна ознака майна при його викраденні. Неврахування цієї обставини може призвести до грубої помилки при кваліфікації - правовій оцінці діяння як адміністративного проступку за наявності ознак злочину та навпаки - визнання злочином адміністративного правопорушення.

Предмет злочину при кваліфікації відіграє важливе значення ще й тому, що на відміну від об'єкта злочину він у всіх випадках доступний для безпосереднього сприйняття. Наприклад, якщо особа виявила у стіні будинку, у якому ніхто не жив, схованку, де зберігалися невідомо ким заховані зливки золота, і привласнила цей скарб, вона відповідатиме за ст. 193 КК України (об'єктом цього злочину є власність). Проте, якщо в цій схованці винний знайшов пістолет, придатний для використання, і не здав його до органів влади, а переховує у себе вдома, діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто визнається незаконним зберіганням вогнепальної зброї (об'єктом тут виступає громадська безпека).

Як бачимо, кількісні та (або) якісні ознаки предмета злочину дозволяють правильно визначити при кваліфікації об'єкт злочину, а також характер посягання на нього. Скажімо, злочин, передбачений ст. 262 КК України, за предметом можна відмежувати від інших схожих складів злочинів, а саме, передбачених ст. ст. 185-187, 189, 191 КК України.

Інколи визначення особливостей впливу винною особою на предмет злочину дає підстави кваліфікувати певні діяння за сукупністю злочинів. Наприклад, давання й одержання як хабара предметів, збут і придбання яких є самостійним складом злочину (вогнепальної, холодної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин тощо), утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідною частиною ст. 369 чи ст. 368 і тією статтею КК України, яка передбачає відповідальність за збут або придбання зазначених предметів.

Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів учинення злочинного діяння як ознак об'єктивної сторони злочину. Предмет - це те, що піддається злочинному впливу для спричинення шкоди об'єкту посягання; знаряддя та засоби означають такі предмети, які безпосередньо використовуються для вчинення злочину та полегшують його вчинення. Знаряддя та засоби особа використовує для вчинення злочину, для впливу на предмет посягання (наприклад, ніж при вбивстві, «фомка» при вчиненні крадіжки з проникненням у житло, комп'ютерна техніка при виготовленні фальшивих грошей тощо). Одна і та сама річ може в одному разі виступати як предмет злочину, в іншому - як знаряддя або засіб вчинення злочину. Скажімо, автомобіль буде предметом злочину при його викраденні й засобом вчинення злочину при вивозі на ньому викраденого майна; зброя - предмет злочину при його розкраданні та знаряддя злочину при вбивстві.

У контексті питань кваліфікації суспільно небезпечного діяння, слід звернути увагу на класифікацію предметів злочинів за їх властивостями, які законодавець спеціально передбачає в окремих кримінально-правових нормах. Так, провідний український дослідник проблематики предмета злочину Є.В. Лащук однією з найважливіших підстав класифікації предметів злочинів називає їх соціально-економічні та інші властивості, що впливають на кваліфікацію суспільно небезпечного діяння і пропонує всі предмети умовно звести у декілька груп: 1) предмети тваринного і рослинного світу; 2) інформація: відомості, документи; 3) предмети-символи; 4) предмети культури та мистецтва; 5) предмети, що мають економічне значення; 6) предмети, що належать до сфери транспорту і зв'язку; 7) предмети, стосовно обігу яких встановлено особливий правовий режим; 8) предмети, що мають особливе загальнодержавне значення1. Зазначена класифікація має прикладне значення у правозастосовній діяльності, дозволяючи з'ясувати особливості впливу на кваліфікацію окремих властивостей предмета злочину.

Крім того, Є.В. Лащуком вироблені слушні правила визначення предмета злочину, деякі з яких пропонуємо увазі читачів: 1) предмет злочину - це матеріальні утворення, що фіксуються органами чуття людини або спеціальними технічними засобами; 2) предмет злочину пов'язаний з об'єктивною стороною - з приводу предмета вчиняються злочинні діяння та (або) здійснюється безпосередній злочинний вплив на нього, а також предмет відрізняється від «активних» ознак - знарядь і засобів вчинення злочину своєю «пасивністю» і зв'язком з об'єктом злочину; 3) предмет злочину пов'язаний з метою злочинця певним чином на нього вплинути (саме з приводу цього предмета вчиняється злочин).

Говорячи про предмет злочину, не можна оминути й ще одну факультативну ознаку об'єкта злочину - потерпілого. Потерпілий належить до групи додаткових, факультативних ознак складу злочину. Так само як і предмет злочину в одних складах потерпілий - це обов'язкова ознака, а в інших – не обов'язкова.

При конструюванні складів злочинів, законодавець безпосередньо називає види потерпілих: державний чи громадський діяч, заручник, пацієнт, судця, народний засідатель, присяжний тощо (ст. 112, п. З ч. 2 ст. 115, ст. 141, ст. 377 КК України та ін.).

Потерпілий та обставини, пов'язані з ним, дозволяють відмежувати один злочин від іншого; виступають конструктивними ознаками складу значної частини злочинів; сприяють конкретизації інших ознак складу; іншим чином враховуються при кваліфікації злочинів.