Досвід формування валютних фондів місцевих рад

У колишньому СРСР до 1990 р. законодавство забороняло створення місцевими радами власних валютних фондів і встановлювало державну монополію на проведення будь-яких валютних операцій. Тільки після прийняття Закону УРСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” від 7 грудня 1990 р. місцеві ради отримали право створювати валютні фонди. Джерелами валютних фондів були визначені:

¨ відрахування за стабільними довгочасними нормативами від валютної виручки юридичних осіб, розташованих на території рад;

¨ доходи від власної зовнішньоекономічної діяльності;

¨ добровільні внески і пожертвування фізичних і юридичних осіб;

¨ надходження від реалізації товарів, робіт, послуг іноземним юридичним особам та громадянам;

¨ інші, не заборонені законодавством джерела.

Згідно із згаданим Законом валютні фонди зберігалися на спеціальних рахунках в банківських установах, витрачалися за рішеннями місцевої ради і не підлягали вилученню.

Пізніше ухвалений у 1992 р. закон “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” підтвердив правомочність органів місцевого самоврядування стосовно формування валютних фондів.

Після надання права місцевому самоврядуванню створювати валютні фонди спеціальним законодавством було визначено порядок їх формування, який в період 1990-1993 рр. зазнавав періодичних змін. Так, прийнятий у квітні 1991 р. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” запровадив на території України обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб’єктів такої діяльності, Державним валютним фондом і валютними фондами місцевих рад.

У випадках підпорядкування території постійного місцеперебування або проживання суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності кільком місцевим радам, 2/3 суми, призначеної для місцевого валютного фонду, передавалося раді базового рівня і 1/3 – вищестоящій місцевій раді. При цьому за суму іноземної валюти, переданої до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності отримували з відповідного бюджету компенсацію у валюті, прийнятій до застосування на території України, за спеціальним курсом Національного банку України.

Наступні зміни в порядок формування валютних фондів місцевого самоврядування були внесені постановами Верховної Ради України “Про формування валютних фондів України у 1992 р.” від 5 лютого 1992 р. та “Про внесення змін до постанови Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р.“Про формування валютних фондів України у 1992 р.” від 12.05.92 р., згідно з якими суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності почали сплачувати податок на валютну виручку як до Державного валютного фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Для місцевих рад ставка валютного податку становила 5% валютної виручки. Надходження від податку розподілялися наступним чином: 2/3 – до валютних фондів рад базового рівня, 1/3 – до відповідних фондів обласних і районних рад.

Кардинальні зміни у механізм утворення валютних фондів місцевих рад, які по суті започаткували припинення практики їх функціонування, вніс Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Він відмінив порядок формування доходної частини даних фондів за рахунок надходжень податку на валютну виручку, також був скасовано підхід до їх формування за рахунок відрахувань за стабільними довгостроковими нормативами від виручки в іноземній валюті, одержаної суб’єктами господарювання. А натомість вказаний Декрет дозволив місцевим валютним фондам купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за рахунок коштів відповідних бюджетів у певних межах, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами. При цьому незмінними залишились інші джерела надходжень до валютних фондів органів місцевого самоврядування, передбачені чинним на той час законодавством України.

Не маючи можливостей для придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку через постійний дефіцит бюджетних ресурсів, після запроваджених вищезгаданих змін вже в 1993 році органи місцевого самоврядування по суті були змушені припинити практику створення власних валютних фондів.