Принципи управління школою.

УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ШКОЛОЮ

Державність, демократичність, гласність, відкритість, регіональність постають основними прин­ципами управління сучасною школою — її навчально-виховним процесом та матеріально-господарською діяль­ністю.

Державність управління школою як принцип полягає у тому, що розвиток освіти, зокрема кожної школи, здійснюється у плановому порядку, як і фінансу­вання, за рахунок державного бюджету країни та місце­вого бюджету. У ст. 13 Положення зазначається, що школа є автономною в організації навчально-виховного процесу, юридичне і фінансово-самостійною в своїй ді­яльності. Вона діє відповідно до Конституції України, Закону «Про освіту», а також нормативних актів Міні­стерства освіти України.

Кожна школа на основі типового Статуту, а також з урахуванням соціальних, економічних, національних та регіональних особливостей розробляє свій статут, у якому визначаються мета діяльності школи, норми і пра­вила життя закладу, його особливості та перспективи розвитку, права і обов'язки членів шкільного колективу. Проте статут не може суперечити основним державним документам про школу і не дає підстав обмежувати пра­ва учасників навчально-виховного процесу (вчителів та учнів). У школах періодично проводяться атестації та інс­пекторські перевірки місцевих органів освіти у порядку, визначеному Міністерством освіти України.

Демократичність управління школою полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдинона­чальністю директора. Головним органом самоврядуван­ня є конференція представників громадськості, педаго­гів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання ро­боти школи директор зобов'язаний узгоджувати з ра­дою. Крім того, в школі створюється традиційна педаго­гічна (дорадча) рада.

Положенням про загальноосвітній середній навчаль­но-виховний заклад чітко окреслюються права і обов'яз­ки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є демокра­тичною правовою базою школи. Школа постає, образно кажучи, маленьким «острівцем» правової держави, де все зарегульоване нормами і правилами, а рада школи, її голова мають здійснювати постійний контроль, щоб нічиї права не обмежувалися.

Гласність управління та його відкритість полягають у тому, щоб рішення педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (наприклад, розподіл годин, прийом та звільнення з роботи вчителів та інших працівників) відбувалися не за закритими дверима, а відкрито, щоб у школі не існувало конфліктних ситуацій, все робилося за нормами соціальної справед­ливості та педагогічної доцільності. Слід додати, що за такими принципами вже й зараз живуть більшість педа­гогічних колективів, які успішно виконують свої функ­ції. Натомість там, де замість гласності поширені заку­лісні інтриги, протекціонізм, завжди виникають чвари, поділ на табори, взаємні звинувачення.

Саме гласність та відкритість є «ліками» від соціаль-

но-психологічної напруженості в педагогічному, учнів­ському та громадському середовищах.

Регіональність школи полягає не лише в її розташуванні в межах того чи іншого населеного пунк­ту (міста, масиву міста, селища, села, маленького, не­перспективного села), що, безумовно, впливає на стан всього життя існування школи, перспектив її розширен­ня або звуження, на фінансування, постачання, ремонт

будівель.

Регіональність у межах України розглядається саме як належність до того чи іншого регіону (Донбас, Сло­божанщина, Південь, Центральна Україна, Галичина, Закарпаття, Буковина), кожен з яких має свою специфіч­ну організацію життя, побуту, діалект, особливості між­національного співіснування, відроджувані традиції. Все це зумовлює специфіку тієї чи іншої школи, створення своєрідних культурно-освітніх центрів у школі (інтер'є­ру, музею), організації гуртків, хорів, фестивалів на­родного співу та музики.